Малюнок

Марія Відьма Дергача

Серія: Чорне та біле Малюнок дотла вигорає, Фарби стирає... Ти ж обіцяв, невже не пам*ятаєш? Що мене ніхто не побачить. Що я не набір із прикрас. Цей портрет для тебе був! Ти ж напоказ його усім решта. Всі казали, який молодець, Яку ж кралю відтяпав. Для мене, ця картина символом була! Для тебе, елемент декору. В моїх очах немає сліз. В твоїх відсутній сором. Нехай, горить... Кохання було обманом. Тож, хай портрет горить, Такий сАмий, як твоя брехня, Що із гордістю йменував любов*ю

2021-06-18 04:31:51

Інші вірші поета

Потріскані стіни Якщо наш спадок смерть Горить! Некромант

Інші поети

Uina Ku

@mayor_hija

Рыжий

@Kliri

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12813

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3107