Вогняні птахи
Марія Відьма Дергача
Світло з Атлантиди, Крилами несуть. Ох,і важкий труд. Маленька краплина, Ночі захована. Ще трохи, окріпне вона. Вони летять. Горять. І згодом, здіймаються вгору. Заспівають пісню, Та, відступить морок. Обиратимемо ми, Вгору чи вниз. Вони летять. Горять. Вони-вогонь. Мовчазний. Вони летять. Горять. Аби ти йшов, Крізь біль, Страх... І обирав, Ненависть або любов. Гординя чи віра. Йти або втекти. Вони летять. Горять. Світло з Атлантиди, Крилами несуть.
2020-12-14 19:13:20
1
0
Інші вірші поета
Прямий Шлях Королі Горить! У сутінках
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2866
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4914