Воїни
Годинник пробив на вежі, Вітер пробирає до кісток. Ти під плащем ховаєш зброю. Відчиняєш двері ногою. А там, пісок, Вогонь та попіл. І хочеш, тихий шепіт крил. А у відповідь, Клинок дзвенить. І удар, і знову. Зійшлися ви в німому Танці... Лише клинки Розмову завели. Давно не бачились вони, Ще тоді, як висіли у кузні. Звук сталі об сталь. Смерть стоїть за спиною. А мечі, тільки в цю мить живуть, Один помре а інший рушить далі. Кістлява Смерть, Холодним пальцем, Торкнеться твого Зап*ястку. А там, пісок. Вогонь та попіл. І чуєш, тихий шепіт крил.
2020-09-25 18:11:39
4
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3107
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5887