Йшовши лісом до свого будинку Ліка не замітила як за нею увязався Люцифер,його чоні очі виблискували червоними зірочками в зіницях,спокійний погляд заворожував при опущенні повіки не закривали очей,густі брови були ніби здивовані спокійному обличчю,але водночас то піднімалися то опускалися ,на його обличчі можна було побачити чітко виражене підборіддя,і невеликі скули які ніби з'явилися і пропадали,не сильно опуклі губи весь час тремтіли,хотіли щось сказати но не мали слів.

  "Куди направляєшся моя мила?"

   Але Ліка дальше продовжувала іти ніби не чула його,вона і справді не чула а Люцифер був ніби без відчуття землі і не розумів де він знаходиться. Пройшовши ще декілька кроків він замітив стару арку,сплетений кривавий плющ наспівував мелодію з кожним ривком повітря,а трава яка росла біля нього була мертва, лише на невеликому паркані плелися дивовижні квіти... білосніжний бутон з чорним серцем і стеблом виблискували в темній безодні лісу. Лише вони здавалися не здатними причинити шкоду Люциферу. Його бажання зірвати хоч одну квітку переростало в реальні дії,в той момент він почув тихий шепіт цих квітів -" Зірви нас...благаєм...доторк...." І лише коли його рука потягнулася до них він відчув поштовх,оглянувшись він побачив Ліку в її очах він нічого не бачив навіть злості.

    "Якщо тебе пропустити ворота, тоді іди за мною і нічого не чіпай..."

    Обрухнувши з себе мертву траву вони вийшли на лісову доріжку в кінці якої мерехтіли вогні,приближаючися все ближче вогні ставали чіткими і вирисовували великий будинок,но стоявши перед ним Люцифер бачив особняк старий з клумб які його оточують плелися здорові ліани які обплітали все довкола,навіть вежі на особняку... Тихим голосом Ліка щось промовила і перед ними розкрилися двері,своїм скрипом вони дали зрозуміти що уже досить давно ніхто тут не був,але горівший камін,накритий щойно стіл та чистота в ньому казали зовсім інше... лише через пару хвилин йому придложили сісти в крісло для відпочинку, Люцифер нікого не бачив тому що там крім них двох не було нікого. Це йому давало зрозуміти що основним домом є цей особняк але де б не знаходилася Ліка частина захисту дому завжди з нею...

    "Що тебе заставило піти зі мною,що ти хочеш дізнатися?"
   "Я...я хочу знати хто ти,я ніколи не бачив тебе і не чув про тебе..."

  Сказавши це Люцифер згадував усіх йому відомих ангелів,демонів,хранителів но їївін не знав,що його сильно лякало і водночас цікавило...

   "Ще не час все знати,розкажи що ти знаєш про останнього хранителя Білих троянд Вендела імператора гір які пролягають із Заходу на Північ і на Схід...

Дивившись з нерозумінням на Ліку він не зміг нічого як сказати так і зрозуміти.

"Так ти ще довго мовчатимеш,мені набридає ця загробна тиша...- зі злостю промовивши це вона одурманила його запахом дурману,зкувавши його цепами демонів над якими проводилися заговори щоб не використовувати силу якою володіє пленник вона наклала закляття аркану на Люцифера. -"з часом ти мені все розкажеш,так як і остальні мої "друзі" я зроблю все щоб дійти до свеї мети..."