-Чорт це ж був подарунок, завтра знайду. Но хто цей чоловік, вот же блять,про що ти думаєш яка тобі нахрен різниця і так проблем дохрена так ти ще хоч голову всунути в чужі...

  Уже через деякий час Яо не думала про чужі справи, так і не знайшовши сурикен нічого не залишалося як забути про нього і учитися дальше. Так пройшла неділя, навчання та тренировок.

  -Бос ось документи що ви просили, це учениця старшої школи, її опікун недавно помер зараз нею займається тітка, відмінно навчається лише вона ніколи не займалася ні в якому клубі бойових мистецтв.
  -Давай сюди, можеш бути вільний. Значить ти Чу Джао Яо сирота, хто ж тебе навчив дратися, звідки цей сурикен у тебе. Чу Фу Янг неможливо, дідько машину живо.
  -Так Бос, куди...
  -Старша школа в Наньян...

   Ли Ронг всю дорогу не міг навіть уявити хто така Джао Яо
 
  -Хто Джао Яо?
  - Хах... невже вона щось накоїла.

  Сміх розійшовся по класу, Чо Фан підбігла з єхидною посмішкою до Ли Ронга

  -Може краще я вам допоможу, навіщо вам ця заучка- сказавши це вона глянула на нього но Ли Ронгу не було діла до неї.
  - Де Джао Яо -уже твердим і сердитим голосом це прозвучало.
  -В бібліотеці де їй ще можна показуватися.

  За стілажами в самому дальньому кутку стояв столик за яким завжди можна було побачити непримітну дівчину яка навіть не те щоб мріяти могла про щасливе життя а й думати не було часу. Всі її думки були про навчання, роботу і майбутній університет. Таку картину можна було побачити лише там, охайно складені декілька книг і одна розгорнута в руках.

  - Ти і є Джао Яо -тихо запитав її, но вона його не хотіла чути, знаючи що зараз її знов унижатимуть. Сівши напроти неї оглянув її - Нам потрібно поговорити про Фу Янга -очі дівчини піднялися вони були сірими і спокійними що і надавало їм строгості.
  -Звідки ви знаєте його- холодний погляд взбударажив Ли Ронга, но він продовжував мовчати - Хто ви такий мать вашу?
  -Я Ли Ронг твій наречений.
  -Хах якщо це так нехай Чо Фан  стане вашою дружиною, я думаю тітка не буде проти.
  - Нам потрібно поговорити про наші сім'ї, але не тут.

  Взявши її за руку Ли Ронг провів через усю школу Джао Яо, всі погляди були прикуті до них привабливий мафіозі і сіра мишка разом. Це питання хвилювало усіх особливо Фан, її переповнював гнів. Ронг привіз Яо на те місце де вони вперше побачилися.

  - Пам'ятаєш? - таке коротке питання викликало страх перед тим що буде дальше - Цей сурикен твій, на ньому знак Чу хто тобі його віддав?
  - Навіщо вам це знати, очевидно ви знаєте вже відповідь на своє питання.
  - Отже ти і є та сама Чорна Яо?
  - Звідки ви знаєте...та хто ви такий, дідько...
  - Тебе назвали чорною Яо через смерть твої батьків, хоть ти і свідок тебе все-таки знайдуть скоро і теж захочуть прибрати. Минулого разу ти їх зустріла, твої навики бою превосходні.
  - І це все що ви хотіли сказати?
  - Ні, я хочу розповісти тобі ще дещо... Фу Янг був одним із нас, він був великим мастером його ніхто не міг здолати. "Чорний дракон" і "Червоний дракон" співпрацюють уже давно, так як Фу Янг хотів виховати тебе в тихому місці і передати мафію як тобі виповниться вісімнадцять, тож я віддаю тобі її.
  - Що ви маєте на увазі, яка мафія?
  - Ти є главою мафії "Чорний дракон" і це не зміниться, на твоєму правому плечі родиме п'ятно у вигляді дракона, то ж будь готова сьогодні в шість вечора я заїду за тобою.

В голові Яо була повна каша вона мала стати главою мафії Чорний дракон, розібратися в усьому вона могла лише коли стане собою, коли прийме все що приготувало їй життя.
 
  - Хах Яо невже ти дійсно збираєшся на зустріч з ним, твоє життя міняється а ти не знаєш як ним навіть управляти.

На годиннику шоста година, почувся звук гальмування машини.

  - Куди ми їдемо?
  - Скоро дізнаєшся...

Машина рушила в цей момент Яо ні про що не думала вітер обвівав її обличчя, випавше пасмо волосся прикрило обличчя Яо. Дорога вивела їх за город зупинившись біля старих будівель вони ввійшли в великий амбар в якому знаходилися зо дві сотні людей.

  - Це наші люди біла кількість зараз не тут у них справи...
  - А скільки їх є?
  - Десь тисяча може дві але зараз не про це...- люди одягнуті в чорні костюми вистроїлися в ряди і поклоном привіталися з Ли Ронгом- Це Чу Джао Яо вона є босом Чорного дракона. А це моя права рука він мій друг охоронець і секретар Дин Юн.
  - Ронг так це і є Чу Джао Яо миленька.
  - Юн остинь якщо ти хочеш з нею позмагатися то тобі мене спочатку перемогти треба.
  - Старик ти завжди псуєш все, я хотів познайомитися а ти не даєш...
  - Все годі розвагам, Юн де той кого ти обрав для її захисту?
  - Він тут це Су Цзинсун, Яо від сьогодні він буде для тебе охоронцем і помічником в усьому.
  - Радий вам служити я Су Цзинсун буду допомагати в усьому.
  - Ли Ронг хіба він мені потрібний навіщо привертати увагу до мене?
  -Уже всім сповіщено що глава Чорного дракона ти тож це не завадить, так же завтра ти переїдеш до мене то ж збери що тобі не обхідно а всі остальні речі ми купимо.
  - Що переїхати до тебе...
  - Так ти всерівно будеш жити зі мною потім то чому тягнути? Доки ти не навчишся водити я возитиму тебе, і ще називай мене просто Ронг.
  - Угу...

Вимовивши це Ронг притягнув Яо до себе, права рука з талії скользнула на плече, ліву він поклав на обличчя і притиснувся губами до її чола. Тепло його губ викликало мурашки по шкірі рук Яо, хоч і Ронг уже пішов по справам його поцілунок залишився в думках. Після того як Яо повернулася додому вона прийнялася збирати речі, звісно тітка Чо Понг була рада но і водночас ні вона вважала що все це мало би дістатися її доньці. Но Чо Фан була як розярений бик, що ось-ось розірветься, навіть подружкам розказала про Джао Яо як їй повезло. Але Яо навіть уявити не могла як жити з тим хто називає її своєю нареченою чиї поцілунки вона не забуде, та й як до неї відноситимуться тепер в школі. Всі вихідні дні Яо провела за походами в бутики і кафе, відпочивши гарненько вона зібралася в школу.