Вітаю усіх читачів літературного журналу ЖРІЦАТК(а)*! У черговому випуску нашої щотижневої рубрики "Думка критика" ми із вами обговоримо не стільки літературу, скільки психіатрію. Так-так, не дивуйтеся, адже сьогоднішній твір, якщо те, що ви далі побачите, можна так називати, могла написати лише людина із запущеною стадією шизофренії. Краще за будь-які мої слова скаже так званий вірш, написаний невідомим до цього дня так званим поетом ДК:

Ж Слоняче лайно.
УГКФЖДС
ТАВРПУ є чай з порічкою та сливою.
ВЮКЗЛДРЯ
КЗПРМДФЮЖ крадуть солдатів.
СРДЛМКДФХЕ життя є слоняче лайно.
ТРОКЗДРФЕ хочеш слоняче лайно?

Що ж, здається, мені пощастило застати живим кінець літератури як мистецтва, що вимагає від автора майстерності, почуттів і, що найважливіше, відповідальності. І не тільки перед критиками чи читачами, а й перед самим собою. Мене й досі не покидає думка про те, наскільки вульгарною та малорозумною людиною треба бути, щоб посміти написати й – більше того! – відправити на публікацію даний "шедевр".

Можливо, я зараз виглядатиму, наче дурень, але все ж-таки мій обов'язок як професійного критика нагадати шановному ДК (до речі, що це за псевдонім? Що він означає?) про такі важливі у поезії поняття, як ритм і рима. Також вірш повинен давати естетичну насолоду читачеві, але це настільки висока для шановного автора матерія, що про неї й згадувати не варто. Добре, хай вірш і написаний поганенько та відверто по-дилетантськи, але ж у ньому має бути хоч якийсь сенс! Та будь-яка нормальна людина, подивившись на цей... вірш скаже вам, що сенсу тут не було й не буде. Хто цей автор? Навіщо існує цей вірш взагалі? Чи є у ньому сенс? Запитань багато, а відповідей ще менше.

Також виникає багато запитань до видавців даного опусу, а саме "Кеннінган Паблішингс". Головного редактора цього видавництва, пана Денієла Барта Кіда Роузі, я знаю особисто: мав нагоду познайомитися з ним на одному з літературних вечорів. Під час першої зустрічі він справив на мене враження порядної людини, майстра своєї справи. І невже ця людина зважилася опублікувати те, що було написане вище? Я більш ніж впевнений, що після цього інциденту репутація "Кеннінган Паблішингс" зникне як така. А через що? Через якогось недоумка, який вирішив познущатися над нормальними людьми?

Впевнений, що і у вас, дорогі читачі, виникло багато запитань. Але не хвилюйтесь, відповідей ви на них ніколи не знайдете, адже їх просто немає. Увесь цей "вірш" – суцільний абсурд, а його автор – моральний виродок, який відповідає за зґвалтування поезії, здорового глузду та суспільного смаку. Я можу з упевненістю сказати, що ті речі, що він наразі робить, не матимуть попиту ані серед критиків, ані серед простих читачів. Я вірю у це. Інакше можна з упевненістю сказати, що поезія загинула як жанр мистецтва.



Брюс Кінлі-Кінерман, літературний критик, літературознавець
18 червня 1896 року



*розшифровується як Журнал Редакторів І Критиків, А Також Цензорів (Актуальне)