Сценка друга – Перев'язаний мотлох, або Як я відчував вашу маму
*Та сама кімната, цього разу порожня. Деякий час нічого на сцені не відбувається, потім до кімнати заходить Василь Рукіянович із якоюсь високою сірою пляшечкою з металевим відблиском. Він сідає на диван і ставить пляшечку перед собою*
[Василь (невесело)]: От же ж передова наука, хех.
*Василь щось натискає на пляшечці і звідти раптом моментально виникає Обсмикок. Стоячи на дивані, він здивовано дивиться на світ навколо великими очима*
[Василь (Обсмикоку)]: Більше не грай у Дарк Соул, добре? *забирає пляшечку і йде зі сцени*
[Мишка (буквально влітає до кімнати)]: Ох, ну нарешті! Бачив його?
[Обсмикок (так і стоїть на дивані)]: Так.
[Мишка]: То чого ти стоїш? Пішли давай!
[Обсмикок]: Ні, немає сенсу. *злізає з дивану* Вчора до хазяїна приїжджав якийсь пан у великому капелюсі, в нього були такі очі, ніби він кожен день протирає їх заспиртованими видрами. Я не чув, про що вони казали, але пішов від нього пан доволі веселим, навіть якусь дебільну пісеньку насвистував. А нас на виступ, до речі, так і не запросили. Мабуть, саме через це.
[Мишка]: На виступ не запросили? То й нічого подумаєш, якийсь там виступ! Тут бачиш он що відбувається! Десять тисяч сопілок, можна сказати, грають у твоїх вухах, а ти там про якийсь виступ! А що за пан?
[Обсмикок]: Та я ж кажу тобі, що не знаю. Пам'ятаю тільки, ніби уривками: великий капелюх, запах риби, очі, ніби протерті видрами, дебільна пісенька з радіо. Ну, якщо хочеш, можеш уявляти його як Пінгвіна з "Бетмена" 92го року.
[Мишка]: Хм, дивно... А в нього хіба нема...
[Кинджал (швидкими та широкими кроками заходить на сцену)]: Так, твою мать, хто не прибрав кімнату? Хто, га? В мене через годину важлива зустріч, а на дивані ніби наплакав кашалот! Прибрати хутко, швидко! *усі стоять мовчки* А, та ну вас нах! Скандалісти! *починає прибирати диван*
[Василь (невесело)]: От же ж передова наука, хех.
*Василь щось натискає на пляшечці і звідти раптом моментально виникає Обсмикок. Стоячи на дивані, він здивовано дивиться на світ навколо великими очима*
[Василь (Обсмикоку)]: Більше не грай у Дарк Соул, добре? *забирає пляшечку і йде зі сцени*
[Мишка (буквально влітає до кімнати)]: Ох, ну нарешті! Бачив його?
[Обсмикок (так і стоїть на дивані)]: Так.
[Мишка]: То чого ти стоїш? Пішли давай!
[Обсмикок]: Ні, немає сенсу. *злізає з дивану* Вчора до хазяїна приїжджав якийсь пан у великому капелюсі, в нього були такі очі, ніби він кожен день протирає їх заспиртованими видрами. Я не чув, про що вони казали, але пішов від нього пан доволі веселим, навіть якусь дебільну пісеньку насвистував. А нас на виступ, до речі, так і не запросили. Мабуть, саме через це.
[Мишка]: На виступ не запросили? То й нічого подумаєш, якийсь там виступ! Тут бачиш он що відбувається! Десять тисяч сопілок, можна сказати, грають у твоїх вухах, а ти там про якийсь виступ! А що за пан?
[Обсмикок]: Та я ж кажу тобі, що не знаю. Пам'ятаю тільки, ніби уривками: великий капелюх, запах риби, очі, ніби протерті видрами, дебільна пісенька з радіо. Ну, якщо хочеш, можеш уявляти його як Пінгвіна з "Бетмена" 92го року.
[Мишка]: Хм, дивно... А в нього хіба нема...
[Кинджал (швидкими та широкими кроками заходить на сцену)]: Так, твою мать, хто не прибрав кімнату? Хто, га? В мене через годину важлива зустріч, а на дивані ніби наплакав кашалот! Прибрати хутко, швидко! *усі стоять мовчки* А, та ну вас нах! Скандалісти! *починає прибирати диван*
Коментарі