Пасіка
Бабка
Авторська післямова
Пасіка
Ах, пасіка... Ну от що ми вкладаємо у це поняття? Місце, де живуть бджоли? Медовий елеватор?

Ні.

Пасіка – це сховище мистецтва, це водограй надії, прихисток любові та натхнення!! Ах, як ми усі любимо пасіку, як ми готові віддатися в її золотаві руки, що жмакають папери з неякісною писаниною!!

– Ну окей, а піаніно?

Яке піаніно?

– Звичайне.

А.

Стоп, піаніно...

Аааааа!!..

Ну це ж той самий романтичний інструмент, з-під клавіш якого линуть чарівні звуки блакитної суміші добра та мистецтва!

– Ні, я мав на увазі тойво... Стіл дре можеш зіграти чи ні?

А...

Ну...



***
Пасіка – ну це ж чудово!! Бачите, он над написом бджоли літають!

А, ні, стоп.

🐝🐝🐝
Ось, тепер літають.

Ах, пасіка-пасіка-пасіка-пасіка!!

Ах, чудове натхнення душі та мистецтва!!

Аххх!!!

– Кхем, вибач. А ти можеш мені позичити п'ять гривень, пж? Дуже тре, я до Дніпра доїхати хочу.




[...]
© ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ ,
книга «Пасіка / Бабка».
Коментарі