1 (Перше) - Струмок – легкість
Буддійський монах Ші підійшов до гірського струмка, набрав у долоню трохи води і випив її. На смак вода чимось нагадувала його життя: легке, прозоре і вічне. Струмок тік стрімко та лагідно водночас, його довгі скляні язики м'яко облизували гладке каміння.
Ші зітхнув. Сьогодні його подих був легким та чистим. Монах закрив очі і уявив, ніби він одна з тих велетенських хмар на небі. На хвилину він відчув, ні, зрозумів, чітко і ясно, що його дихання ніби зливається із легеньким вітерцем, виходить з нього та повертається туди ж. Ші розтягнув цю дивну атмосферу єднання з природою на необмежений, в його уявленні час, і невідомо, скільки він так простояв на одному місці. Однак, відкривши очі, буддійський монах побачив перед собою той самий струмок. Тепер він здавався Ші напрочуд знайомим, ніби він усе своє життя провів біля нього і прикріпився до нього низкою приємних спогадів.
Ші зітхнув. Сьогодні його подих був легким та чистим. Монах закрив очі і уявив, ніби він одна з тих велетенських хмар на небі. На хвилину він відчув, ні, зрозумів, чітко і ясно, що його дихання ніби зливається із легеньким вітерцем, виходить з нього та повертається туди ж. Ші розтягнув цю дивну атмосферу єднання з природою на необмежений, в його уявленні час, і невідомо, скільки він так простояв на одному місці. Однак, відкривши очі, буддійський монах побачив перед собою той самий струмок. Тепер він здавався Ші напрочуд знайомим, ніби він усе своє життя провів біля нього і прикріпився до нього низкою приємних спогадів.
Коментарі