Туга пікетувальника за вулицею
Присвята: Усім політв'язням присвячується
Ще вчора плакат мій ряснів погрозами,
Сьогодні ж він не в руках у мене.
Традиція влади – ніяких позовів,
А люди в костюмах – як манекени.
З вулиць прибрали мітинги,
Хтось ніби здув їх вітром.
Ви, мабуть, не повірите,
Та я бачив, як в дула квіти
Кладуть пересічні люди
Людям у чорній формі.
Вірив я, що колись остудить
Вітер гарячу зброю.
Та тепер в мене є лиш ти,
Стінко з малим віконцем.
Побалакаймо про світи?
Ти не хочеш? О, боже мій! Знов це
Наглядач у тюремні двері
Гупа, як слон! Гаркне щось.
Я попрошу лиш в них папірос.
Уявну цигарку запалюю.
Думок незбагненних рій.
Невже вони учні Сталіна?
Муссоліні? Гітлера? Ні?
Ніби ж училися разом...
Знайома фізіономія....
Чи я не сказився часом?
Дивна яка історія...
А на вулиці квітне бузок
І щебечуть вгорі пташки.
Сьогодні отримав строк.
Рідна моя, не пиши,
Не пиши мені, Вулиця,
Не дай мені схаменутися,
Бо я на останній лінії.
У камері чуєш ліпше,
Як цінуєш ти наймиліше –
Весняні пікети й мітинги.
(29.08.23)
Ще вчора плакат мій ряснів погрозами,
Сьогодні ж він не в руках у мене.
Традиція влади – ніяких позовів,
А люди в костюмах – як манекени.
З вулиць прибрали мітинги,
Хтось ніби здув їх вітром.
Ви, мабуть, не повірите,
Та я бачив, як в дула квіти
Кладуть пересічні люди
Людям у чорній формі.
Вірив я, що колись остудить
Вітер гарячу зброю.
Та тепер в мене є лиш ти,
Стінко з малим віконцем.
Побалакаймо про світи?
Ти не хочеш? О, боже мій! Знов це
Наглядач у тюремні двері
Гупа, як слон! Гаркне щось.
Я попрошу лиш в них папірос.
Уявну цигарку запалюю.
Думок незбагненних рій.
Невже вони учні Сталіна?
Муссоліні? Гітлера? Ні?
Ніби ж училися разом...
Знайома фізіономія....
Чи я не сказився часом?
Дивна яка історія...
А на вулиці квітне бузок
І щебечуть вгорі пташки.
Сьогодні отримав строк.
Рідна моя, не пиши,
Не пиши мені, Вулиця,
Не дай мені схаменутися,
Бо я на останній лінії.
У камері чуєш ліпше,
Як цінуєш ти наймиліше –
Весняні пікети й мітинги.
(29.08.23)
Коментарі