Дмитро (вірш-розповідь)
(18+)
Дмитро – з грец. "той, хто належить Деметрі" Колись давно людина була сліпою Вона була сліпою і чула лише Шелест листя Серенаду вітру у вухах І щось іще що ухає Ким вона була осліплена ніхто не знав Людину звали Дмитро Дмитро Іванович Ремеслов Він вмів добувати вогонь і пити воду А ще Дмитро вмів говорити Гарячкувато він лаяв вогонь Тепло примовляв він смакуючи їжу Наче тихий струмок лилася його мова Пристрасно наче сонце він говорив про своє життя Але одного разу він почув шелест кущів неподалік Хруснула гіляка і хтось тихо вийшов до нього То була лань небесної краси Божественна лань подарована Всевишнім Але Дмитро не чув слова згори Він кинувся на дику тварину На благородну лань кинувся Дмитро І зґвалтував її у день щасливо-сонячний Бо у людини була слабість жінка О жінко жінко словом не сказати Яке ти первісне прокляття яка втома що так валить Великого чоловіка з ніг! Прокляв тебе Господь і всі боги І скоро скоро ти вже матимеш сина! Нещасна лань від здичавілого збочення На землю упала і більше вже не дихала І зрозумів Дмитро що він накоїв І зір у нього з'явився раптом Побачила людина чого варте страшне прокляття від самих богів На землю впала і пішла у землю Від тих часів Дмитро належить лиш Деметрі "...Дмитро Дмитро пропащеє житло..."
Дмитро – з грец. "той, хто належить Деметрі" Колись давно людина була сліпою Вона була сліпою і чула лише Шелест листя Серенаду вітру у вухах І щось іще що ухає Ким вона була осліплена ніхто не знав Людину звали Дмитро Дмитро Іванович Ремеслов Він вмів добувати вогонь і пити воду А ще Дмитро вмів говорити Гарячкувато він лаяв вогонь Тепло примовляв він смакуючи їжу Наче тихий струмок лилася його мова Пристрасно наче сонце він говорив про своє життя Але одного разу він почув шелест кущів неподалік Хруснула гіляка і хтось тихо вийшов до нього То була лань небесної краси Божественна лань подарована Всевишнім Але Дмитро не чув слова згори Він кинувся на дику тварину На благородну лань кинувся Дмитро І зґвалтував її у день щасливо-сонячний Бо у людини була слабість жінка О жінко жінко словом не сказати Яке ти первісне прокляття яка втома що так валить Великого чоловіка з ніг! Прокляв тебе Господь і всі боги І скоро скоро ти вже матимеш сина! Нещасна лань від здичавілого збочення На землю упала і більше вже не дихала І зрозумів Дмитро що він накоїв І зір у нього з'явився раптом Побачила людина чого варте страшне прокляття від самих богів На землю впала і пішла у землю Від тих часів Дмитро належить лиш Деметрі "...Дмитро Дмитро пропащеє житло..."
2022-11-10 19:32:01
7
0