Вечір у методистській церкві (уривок)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
– Найбільше за все я боюся називати речі своїми іменами... – Це не страшно: Варто лише називати речі несвоїми іменами І при цьому уявляти, що називаєш своїми іменами. – Ви так думаєте? – Я так мислю! (уявляє, що називає речі своїми іменами) – Що взагалі значить "своїми іменами"? – Це значить: Мати совість сперечатися з людьми... – І сміливість! – І сміливість. ...Це значить контролювати себе І мати ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. – Відповідальність? – Так. – А що таке відповідальність? (у залі мовчання) – Це вміння називати речі своїми іменами.
2022-12-28 18:31:27
4
0
Інші вірші поета
Запаморочення... Поетичний доробок Ви нас не відміняйте... КАПІТАН ВОРОНА
Інші поети
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Zeen
@Blue_Bliss
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1097
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4106