злива шаркає автомобілями по асфальту...
злива шаркає автомобілями по асфальту, краплі потраплять сьогодні на першу шпальту. настрій — кутатись в теплий светр і малювати думки: соняшний обрій, в небі ні хмари, а поруч ти. бурштинові очі, у них, як комахи, зіниці та сонячний блік. якби не знав точно, що ти не відьма, напевно, давно б утік. заблуканий в довгих віях, неначе риба в рибальській сітці, стікаю сльозами кохання на теплі яблука щік. палючо руді пасма ниткою Аріадни між ластовинням на тілі ведуть мене до вуст пелюстків, я лечу наче бджоли на сік. в тебе обличчя юної вéсни, волосся, як осінь, на дотик — зима. така мовчазна, але ніби справжня. коли ж придивитись — то нежива. на жаль, художник із мене ніякий, але картина з-під пензля таки зійшла. кажуть, що справжні шедеври, роботи майстра мають в собі частинку його — то сяє душа. я озирнуся на стіни та стелю своєї кімнати, там я побачу життя соковиті барви. замість шпалер — мої думки, веселі й яскраві, на них падає промінь, під ним вони сяють, як скáрби. я подивлюсь у вікно (вже минули години) — злива як почалась, так собі і іде. яке все ж таке щастя, що серед цієї вічної зливи є острів кохання із царством думок, що цвіте.
2018-08-21 19:11:01
3
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3315
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16982