Минуле
Минуле,як посохший букет, Стоїть і вже не пахне життям, Музика зіграла останній куплет, Ми так ніжно відтанцювали той балет, В твої очах давно все поховано, І струни порвано. Минуле викину,як екібану з твоїх роз, Були криваво-червоні,але не хватило доз, Горять вже запахом трави, Але прошу більше мене не трави, Любов,як сила так і слабкість Післясмак на губах несе в собі солодкість, Минуле - це попіл з палкого вогню, Не чекай,що скажу що знову люблю.
2021-01-09 18:35:16
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Airad
Минуле... Про минуле іноді важко згадувати, а іноді приємно. Вірш прекрасний
Відповісти
2021-01-09 18:45:33
1
ulia_sapphic
Дякую, цілком згодна
Відповісти
2021-01-09 18:55:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5897
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3114