Минуле
ulia_sapphic
Минуле,як посохший букет, Стоїть і вже не пахне життям, Музика зіграла останній куплет, Ми так ніжно відтанцювали той балет, В твої очах давно все поховано, І струни порвано. Минуле викину,як екібану з твоїх роз, Були криваво-червоні,але не хватило доз, Горять вже запахом трави, Але прошу більше мене не трави, Любов,як сила так і слабкість Післясмак на губах несе в собі солодкість, Минуле - це попіл з палкого вогню, Не чекай,що скажу що знову люблю.
2021-01-09 18:35:16
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Airad
Минуле... Про минуле іноді важко згадувати, а іноді приємно. Вірш прекрасний
Відповісти
2021-01-09 18:45:33
1
ulia_sapphic
Дякую, цілком згодна
Відповісти
2021-01-09 18:55:18
Подобається
Інші вірші поета
Поварьонок Різдвяна кутя Соборність України Навушники
Інші поети
Kayla Faith
@KaylaFaith48
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11493
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1745