«І з'явилась на небі велика ознака: жінка, одягнена в сонце...»

(Об'явлення 12:1)

Розглянувши уважно Об'явлення Йоана Богослова і пророчі слова Ісуса Христа, сказані в Єрусалимі, можна дійти висновку, що початок кінця починається із жінки зодягненої в сонце. А що то за жінка?

Для вияснення цього запитання звернемось до Об'явлень Пресвятої Богородиці. Перше об'явлення, про яке знає світ — це у 1917 році, в селі Фатімі в Португалії. Там Пресвята Богородиця об'являлась 6 разів трьом малим дітям. Вона хотіла через них застерегти все населення земної кулі від нещастя, яке люди накликають своїми гріхами. З'являлася Божа Мати впродовж шести місяців (з травня по жовтень), кожного місяця, 13-го числа, на одному і тому самому місці.

Щирі і прості діти спочатку злякалися появи Матері Божої, а потім радо запитували її, по-дитячому, — хто Вона, для чого прийшла сюди, що хоче сказати. Мати Божа коротко і ясно давала дітям відповіді і переказувала через дітей батькам, що прийдуть великі і страшні кари на людей, якщо вони не виправляться і не змінять свій спосіб життя. Спочатку родичі карали дітей за вигадки, вважали їх брехунами, а потім, коли почали здійснюватися чуда і поза місцем появи Божої Матері, вони повірили в те, що розповідали діти.

Остання поява Божої Матері відбулася 13 жовтня 1917 року о 12 годині. Того дня зібралося близько 70 тисяч людей, однак ніхто не бачив і не чув Божої Матері, крім Лукії, яка живе до сьогодні, в пішому з монастирів Португалії. Люди чули тільки голос Лукії, яка розмовляла з невидимою Особою.

По закінченні розмови, Лукія показала рукою на сонце, яке змінювалось кольорами веселки, кружляло довкола своєї осі, а потім, розпускаючи свої промені, почало з шаленою швидкістю дати на землю. У натовпі спостерігаючих почувся переляканий крик. Сонце зупинилось, і люди зі сльозами зворушення і в молитовному настрої спостерігали за знаменом на небі та кричали: "Чудо! Чудо!", "Вірую в Бога!", "Вітай Маріє!" На вулиці падав дощ, під ногами було болото, люди промоклі наскрізь, молилися. Коли прийшли до себе — світило сонце і не було жодних ознак дощу.

Португальські часописи перші розголосили звістку про фатімське чудо, а згодом відізвалися з коментарями часописи цілого світу. Це була саме та подія, про яку писав Йоан Богослов в Об'явленні, — " Жінка зодягнена в Сонце".

Це підтвердила 13 жовтня 1985 року в Фатімі Пресвята Богородиця, сказавши: "Звідси, де Я появилась була, як Жінка одягнена в Сонце. Я кличу усіх вас зібратися разом біля вашої Небесної Провідниці".

"Жінка зодягнена в Сонце" об'явилась за 24 дні до події, яка поклала початок комуністичній епосі. Отже 7 листопада 1917 року покладено початок другого знамення, червоноогнен-ного змія, який мав сім голів та десять рогів, а на головах сім вінців.

Велика боротьба, або друга і третя ознака кінця

Пресвята Богородиця говорить, що це часи великої боротьби, — битви між нею і могутньою армією під командуванням червоного дракона (змія), і чорної бестії, тобто звірини, що виходить з моря на допомогу змієві. Марксистський атеїзм і масонство керують силами, які збираються провадити все людство до заперечення Бога і до бунту проти Нього.

Найголовніший — Люцифер, який повторює свій непослух, хоче бути богом, і хоче щоб його величали як бога... З ним є також демони, які вирвались з пекла на землю, щоб якомога більше число людських душ провадити на вічне прокляття. З ними з'єднані всі прокляті людські душі: ті, які ще живуть на землі і не люблять Бога, заперечують Його, богохулять і ображають Його, злі, йдуть дорогою егоїзму, ненависті і нечистоти, шукають лише власного задоволення і задоволення своїх пристрастей. Вони войовничі безбожники, які боряться за тріумф зла і ненависті.

Це велика боротьба, перш за все, це боротьба духовна. Вона розпочалася в 1914 році, коли сталася війна на небі: "Михаїл та Його Ангели вчинили зо змієм війну" (Одкровення 112:7).

1914 рік — початок відліку останніх часів

Тут одразу виникає запитання — а чому 1914 рік? Звідки такі дані?

По-перше, у другому посланні апостола Павла до Тимофія, читаємо: "Останніми днями настануть тяжкі часи. Бо люди будуть тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж Бога — вони мають вигляд благочестя, але сили їх відреклися" (2 Тимотея 3:1-5).

По-друге, згадаймо слова Христа: "І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки — не лякайтеся, бо статись належить тому, та це ще не кінець. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть місцями землетруси, буде голод. Це початок терпінь породільних" (Марка 13:5-8). Якщо порівняємо слова Христа Спасителя і апостола Павла, то дізнаємося, що станеться в самому кінці.

Згадаємо історію. XX століття — криваве і жорстоке. Понад 100 млн. чоловік загинуло насильницькою смертю. Перша світова війна забрала 30 млн. життів, Друга світова — 50 млн. від рук убивці та в аваріях загинуло 20 млн. чоловік.

Подивіться навколо. Ненависть панує між людьми! Хіба кожне слово апостола Павла не відноситься до нашого часу?! За гроші продається все: віра, честь, совість, життя, Батьківщина, батьки, влада і навіть цілі народи стають заложниками грошових інтриг. На престолі земного життя, особливо в цьому столітті, панує капітал і цим все сказано. Люди, які опановують цим "скарбом", стають зарозумілі, горді. Задумаймось скільки у нас куплених лікарів, вчителів, професорів, інженерів, науковців різних професій та навіть священиків. Купили свої дипломи або промучили свою науку і тепер калічать людей, виховують духовних імпотентів, бо самі такі, протирають професорські крісла, беручи шалені гроші за переписані дисертації, або куплені наукові стулені. В такій сфері, як керування автомобілем, де без навиків не обійтися, гроші дають всі навики, а тому на дорогах гинуть люди, в «круті хлопці», які за гроші стали вбивцями за кермом також за гроші уникають земного покарання. Поглянути ще на одне. Хто у нас сидить по тюрмах — "маленькі мухи", що застрягли у павутині земного закону; шершні, оси і інші "великі мухи", які мають силу (гроші) проривають павутиння закону і з гаслом "Мафія безсмертна" розгулюють на волі. В.Токарєв співає: "... кто ворует миллионы — на нарах не сидит..." У 34 псалмі читаємо: "Зло безбожному смерть заподіє, і винні будуть всі, хто ненавидить праведного" (Псалом 34:22).

Цьому прийде кінець. Що стосується інших ознак кінця, то тут говорити багато не треба. Докладніше про опис нашого часу будемо говорити, коли розглянемо Десять Заповідей та їх виконання. Важливо зрозуміти, що відліком нашого кінця став 1914 рік, про це нам свідчить Святе Письмо. У книзі Даниїла (4:7-34) говориться про величезне дерево, що сягає до неба, і символізує царя Вавілонії Навуходоносора. Він був наймогутнішим правителем того часу. Проте, навіть такий могутній цар, повинен був зрозуміти, що вища влада — влада "Всевишнього або Царя небес" (Даниїла 4:34). Це високе дерево стало символом Всевишнього правління. На якийсь час Боже правління виражалося через царство Навуходоносора. Тому, було сказано, що царі з Юдиного племені в Ізраїлі "сиділи на престолі Господа" (1 Хронік 29:23).

Згодом, Юдейське царство, яке заснував Бог, стало настільки зіпсоване, що Бог дозволив цареві Навуходоносорові знищити його. Це сталось у 607 р. до н.е., тоді Седекієві, останньому цареві, який сидів на престолі, було сказано: "А ти безчесний, беззаконний князю Ізраїля, на якого прийшов день разом з кінцем твоєї безбожності, — так говорить Господь Бог: Здійми корону, скинь вінець! Це вже минулось! Те, що було внизу, піде вгору, те, що було вгорі, піде вниз! Руїну, руїну, руїну зроблю з нього, і його не буде, покіль не прийде той, хто має на нього право й кому я віддам його" (Езекиїля 21:30-32). Отже, Господь говорить, що корона буде скинута за те, що заповіт, укладений ще при Мойсееві, не був дотриманий, а тому покарання буде "руїна, руїна, руїна", але це станеться тільки тоді, коли почуємо "голос могутній, що говорив на небі: "Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада його Христа..." (Об'явлення 12:10). Але повернимось до дерева і корони. Правління Господа на землі символізувало "дерево", яке в 607 р. до н.е. було зрубано за велінням Всевишнього. Таким чином, у 607 р. до н.е. почався час, який Ісус Христос назвав "призначений час народів" або "час поган" (Луки 21:24). Протягом тих призначених часів "Бог не мав уряду, який би представляв Його владу на землі", пізніше Бог мав дати владу царювання тому, хто "має законне право" — Ісусу Христу. Якщо б ми знали час закінчення "призначених часів поган", тоді б знали коли Христос почне царювати. У четвертому розділі Даниїла читаємо, що "ці призначені часи" будуть "сім часів". Пророк Даниїл каже, що проминуть "сім часів", протягом яких Боже правління не матиме влади над землею: "Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звіринне і сім часів перейдуть над ним " (Даниїла 4:13 -14).

З 12-20 розділів Об'явлення Івана Богослова довідуємося, що 1060 днів — це час, два часи і пів часу. Усього виходить 3,5 часів. Отже, 1260:3,5=360 днів, значить час — це 360 днів. А "сім часів" — сім разів помножити на 360 — це 2520 днів. Тепер, якщо прийняти до уваги біблійне правило: "Число тих днів, що розвідували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ..."(4 Мойсея 14:34). Також про це сказано в пророка Езекиїла: — "будете носити провину Юдиного дому сорок день, один день за один рік..." (Езекиїла 4:6).

Отже, аналізуючи записи Мойсея та Езекиїла, розуміємо, що один день — це рік. Тепер якщо "сім часів" — це 2520 днів, то буде 2520 років. Вияснили, що "призначені часи поган" почалися у 607 р. до н.е. Порахуємо від цього часу 2520 років і будемо мати 1914 рік н.е. Цю дату знаходимо у передбаченні св. Серафима Саровського. В цей рік закінчились "призначені часи". А це означає, що: "сталася на небі війна! Михаїл та Його Анголи вчинили 10 змієм війну. І змій воював та його Анголи, та не втримались, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься дияволом і сатаною, що зводив всесвіт, І скинений був додолу, а з ним і його Анголи були скинені..." (Об'явлення 12:7-19). "Тепер настало спасіння і сила і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом Його засвідчення, і не Полюбили життя свого навіть до смерти! Через це звеселися ти небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, бо до вас диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має" (Об'явлення 12:10-12). Це значить, що почалися "руїни, руїни, руїни..." І ще Предсмертні пісні Мойсея Господь об'явив "Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять, та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: "Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це." Бо вони — люд безрадний і нема в них розумування. Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б про кінець свій. Як може один тати тисячу, і два проганяти десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля і Господь видав їх?"(Второзаконня 32:26-31).

Отже, Господь призначив "час поган", бо потоптали Заповіт Його: "Дратували мене, —каже Господь, — тим хто не Бог. Мене розгнівали своїми марнотами, тому дратую Я їх тим, хто не народ, — нерозумним народом розгніваю їх" (Второзаконня 32:21). Іншими словами: не захотів цей люд мати одного Бога, який все сотворив, вивів з полону народ Ізраїлю, який показав стільки чудес батькам їхнім, і є Початком та Кінцем всього. Люди поклонились дияволу, і влада була передана на землі в руки того, хто не є Богом, для того щоб 2520 років "один гнав тисячу і два — проганяли десять тисяч", і щоб людські серця стали звірячими, тобто диявольськими. Як бачимо, скинено брехуна (диявола) з неба, і тому цілий всесвіт радіє, що немає влади диявол, а влада в руках Того, Хто має законне право на це. Настав той час, про який Господь сказав: "Моя пімста і відплата на час, коли їхня нога посковзнеться; бо близький день погибелі їхньої, поспішає майбутнє для них. Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабла, і немає ні невільного, ані вільного. І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховалися вони, що їли вони лій кривавий їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть захистом для вас. Побачите тепер що Я, Я— Бог, і нема Бога крім Мене. Я вбиваю й оживлюю, завдаю ран і зціляю; ніхто від Моєї руки не врятується, бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: "Я навіки Живий! Поправді кажу вам: Я вигострю блискучий меч і візьму в свою руку справедливість. Тож помщуся Я Своїм ворогам і своїм ненависникам Я відплачу. Радійте, народи з людом Його; бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам і викупить землю Свою, Свій народ" (Второзаконня 32:35-43).

Чому настав час помсти? Бо нарешті розв'язано вузол, що був зав'язаний в Едемському саду, коли диявол спокусив Адама і Єву і обманом захопив владу над сотворінням Господнім, посіявши зерна недовір'я до Господа.

Велика боротьба між Богом

і сатаною та її розв'язка

До виникнення зла, у Всесвіті панували мир і радість. Усе перебувало у досконалій гармонії з Волею Творця. Любов до Бога була понад усе, а любов один до одного — чистою і вільною від пристрастей. Христос, Слово, Єдинородний від Бога, був одним цілим з Вічним Отцем — за природою, характером і наміром — Єдина Особа в усьому Всесвіті, посвячена в усі плани і наміри Бога. Через Христа Отець сотворив усі небесні істоти. "Ним сотворено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то володіння, чи то князівства, чи то власті, все було Ним і для Нього створене".

Оскільки закон любові був основою Божого правління, то щастя всіх створених істот залежало від їхньої абсолютної згоди з Його великими принципами праведності. Бог бажає, щоб усі створені Ним істоти служили Йому з любові, з почуттям поваги, яке походить з розуміння й оцінки Його характеру. Він не знаходить ніякого задоволення від примусової пошани, тому всім дає свободу вибору, щоб Його творіння могло служити йому добровільно.

Однак знайшовся той, вирішив зловживати цією свободою, Гріх зародився в тому, хто після Христа був найбільше уславлений Богом, і в своїй могутності й славі посідав найвище становище серед небожителів. До свого падіння Люцифер (Диявол) був першим херувимом – святим і бездоганним хоронителем: «Так говорить Господь Бог: ти зразок досконалості, повен мудрості і корона краси. Ти був у Едемі, у саду Божому. Усяке дороге каміння прикрашало твою одіж. Ти помазаний херувим – покровитель. Ти був на Святій горі Божій, ходив серед вогнистого каміння. Ти був бездоганний у своїх вчинках від дня твого створення, аж поки не знайшлося на тобі беззаконня» (Езекиїла 28:12-15).

Люцифер завжди би міг користуватися прихильністю Бога, любов’ю і шаною ангельського воїнства, якби він віддав свої благородні здібності для благословення інших і для прославлення свого Творця. Але пророк говорить: «Високо неслось твоє серце через красу твою. Ти занапастив свою мудрість через свою вроду» (Езекиїла 28:17). Поступово в серці Люцифера зароджувалось бажання самозвеличення. «Ти ставиш твій розум нарівні з розумом Божим…» (Езекиїла 28:6). «Ти ж сказав у серці своєму: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого і сяду на горі зборів, на краю півночі. Піднімуся понад вершини хмар, зроблюсь, як Всевишній!» (Ісаї 14:13-14). Замість того, щоб заохочувати Божі творіння любити свого Творця понад усе, віддавати Йому всю любов і вірність створених Ним істот, Люцифер спробував примусити їх служити та поклонятись йому. Зажадавши честі, яку Отець безмежний виявляв Своєму Синові, повелитель ангелів став домагатись влади, яка належала тільки Хрестові.

Небеса раділи, відображаючи славу Творця та віддаючи Йому хвалу. Доки Бог був саме так шанований, всюди панували мир і щастя. Але тепер гармонія небес була порушена. Самолюбство та самозвеличення, які суперечили плану Творця, викликали лихі почутті і бажання в свідомості тих, для кого прославлення Бога було найвищою радістю. На небесних радах Люцифера благали усвідомити свою помилку і неправоту. Син Божий представив перед ним усю велич, доброту і справедливість Творця, а також святу і незмінну природу Його Закону. Сам Бог запровадив порядок на небесах і, порушуючи його, Люцифер зневажав свого Творця і губив самого себе. Висловлені, в дусі безмежної любові та милості, застереження викликали в нього тільки дух опору. Люцифер дозволив, щоб почуття заздрості до Христа повністю опанувало ним.

Гордість, від усвідомлення власної величі, викликала жагу верховної влади. Він не оцінив тієї високої честі — дару Божого і не виявив вдячності своєму Творцеві. Він хизувався своєю славою і високим становищем, прагнув стати рівним Богові. Небесне воїнство любило і поважало його. Ангели із задоволенням виконували його повеління, і він був наділений мудрістю і славою більше за них усіх. Проте Син Божий був визнаним Правителем небес, єдиним з Отцем у владі і силі. Христос брав участь у всіх нарадах Бога, тим часом, як Люциферові не було дозволено проникати в божественні плани. "Чому, — запитував себе цей могутній ангел, — Христові (Логос) належить Верховна Влада? Чому Його шанують більше за мене, Люцифера?"

Залишивши своє місце перед лицем Божим, Люцифер почав сіяти дух незадоволення серед ангелів. Спочатку приховуючи свої справжні наміри, він діяв таємно. Під удаваною повагою до Бога намагався викликати незадоволення законами, яким підкорялися небесні істоти, заявляючи, що ці закони надмірно обмежують свободу. Оскільки ангели за своєю природою святі, запевняв він, то вони могли б керуватися власною волею. Він сподівався викликати до себе прихильність і співчуття, говорячи, що Бог був несправедливий до нього, коли наділив Христа верховною владою. При цьому Люцифер переконував небожителів, що, прагнучи до більшої слави і честі, він зовсім не бажає самозвеличення, а вищого рівня буття.

Бог у Своїй великій милості довго терпів Люцифера. Він сказав, що бажає щоб Люцифер найперше збагнув Любов. Господь не позбавив його високого становища, коли той вперше виявив дух незадоволення, і навіть тоді, коли почав висувати свої безпідставні претензії перед вірними ангелами. Він ще довго залишався на небесах. Йому знову і знову пропонували прощення за умовою, що він покається і покориться. Були докладені всі зусилля, на які тільки здатна безмежна Любов і Мудрість, щоб переконати його в помилковості поглядів. Дух незадоволення ніколи раніше не був відомий на небі. Спочатку і сам Люцифер не розумів до чого це його призведе, він не усвідомлював справжнього характеру своїх почуттів. Але коли була доведена безпідставність його незадоволення Люцифер переконався в тому, що він неправий, а божественні вимоги справедливі, і що він повинен визнати це перед усім небом. Якби він так вчинив, то врятував би себе і багатьох ангелів. Тоді він ще певною мірою був відданий Богові. Хоча Люцифер залишив своє становище херувима-хоронителя, при бажанні він міг повернутися до Бога, визнати мудрість Творця і задовольнитися тим місцем, яке було призначене йому у великому Божому плані, тоді він міг би знову посісти своє місце. Але гординя не дозволила йому підкоритися. Він уперто відстоював свої погляди, запевняючи, що йому немає в чому каятись, і, таким чином, остаточно вступив у велику боротьбу зі своїм Творцем.

Від тепер усі сили свого винахідливого розуму Люцифер спрямував на обман, щоб заручитися підтримкою ангелів, котрі були під його керівництвом. Навіть той факт, що Логос (Христос) застерігав його і давав йому поради, був перекручений і виставлений у такому світлі, щоб сприяти його зрадницьким планам. Тим ангелам, які з особливою любов'ю ставилися до нього, сатана скаржився на несправедливе осудження, на зневажливе ставлення до його поглядів і на обмеження свободи. Перекрутивши слова Христа, він удався до хитрощів і прямого обману, звинувачуючи Сина Божого в намірі принизити Його перед усіма небожителями. Він намагався також виставити в неправдивому світлі розбіжності, котрі були поміж ним і вірними ангелами. Усіх тих, кого йому не вдавалося звести і схилити на свій бік, він звинувачував у байдужому ставленні до інтересів небожителів. У тому, що чинив сам, він звинувачував тих, хто залишився вірним Богові. І для того, щоб переконати інших у несправедливому ставленні до нього Бога, він вдався до перекручення слів і дій Творця. Його лукавий метод полягав у тому, щоб за допомогою хитро сплетених аргументів збивати з пантелику ангелів Божих. Усе найпростіше він обгортав у таємницю і через хитрощі викликав сумнів до найсвятіших постанов Небесного Творця. Його високе становище, в системі божественного керівництва, надавало великої сили всім його твердженням, і чимало ангелів вирішило об'єднатися з ним у повстанні проти небесної влади.

Бог у Своїй Премудрості дозволив сатані здійснювати свої плани доти, поки дух незадоволення не вилився у відкрите повстання. Було необхідно, щоб його плани повністю розвинулися, й усі могли побачити їхню справжню природу і наслідки. Люцифер, як помазаний херувим, був надто звеличений, користувався любов'ю небесних істот і мав на них великий вплив. Боже правління поширювалось не тільки на мешканців небес, а й на всі створені Ним світи, і сатана сподівався, що коли йому вдасться втягнути в повстання небесних ангелів, то він матиме змогу зробити те саме й з іншими світами. Щоб досягти своєї мети, він дуже спритно викладав точку зору, вдаючись до софістики й обману. Сила його обману була дуже великою, і прикриваючись брехнею, він домагався успіху. Навіть вірні Божі ангели не могли цілком зрозуміти його характер або побачити наслідки його діяльності.

Сатана користувався великою пошаною, а всі його дії були оповиті таємничістю, що було важко розкрити перед ангелами справжню природу його вчинків. Доки гріх повністю не виявив себе, важко було передбачити до яких сумних наслідків він призведе. У Божому Всесвіті не було місця для гріха, і святі істоти не мали жодної уяви про його природу та шкідливість. Вони не усвідомлювали страшних наслідків відкинення Божественного Закону. Спочатку сатана приховував свою роботу, запевняючи про вірність Богові. Він заявляв, що робить усе для того, щоб підтримати славу й честь Божу, утверджуючи при цьому Його правління і зміцнюючи доброту небожителів. Наповнюючи свідомість підлеглих йому ангелів духом незадоволення, він спритно вдавав, що ніби всіма силами намагається усунути це незадоволення. Наполягаючи на необхідності зміни в Законі, він пояснював, що це вкрай потрібно для збереження гармонії на небесах.

У Своєму ставленні до гріха, Бог міг спиратися тільки на праведність та істину. Сатана зі свого боку — на лестощі і обман. Він намагався перекрутити Слово Боже і у фальшивому світлі представити перед ангелами Божий План правління, заявляючи, що несправедливий Бог підкоряє Своїм Законом і постановами небожителів, що вимагаючи підкорення і послуху від усього Свого творіння, Він прагне тільки до самозвеличення. Тому перед небожителями, а також перед іншими світами необхідно було показати справедливість Божого правління і досконалість Його Закону. Сатана вдавав, що й сам прагне до того, щоб сприяти добру Всесвіту. Всі повинні були зрозуміти справжній характер узурпатора, його наміри, а для того, щоб він викрив себе власними беззаконнями, потрібний був час і місце розвитку всіх його теорій і претензій.

Люцифер вибрав найбільш небезпечний метод боротьби. Він поклав під сумнів весь Божий Закон і вимагав негайного доказу його правильності. Щоб доказати перед сатаною і всіма ангелами, які збунтувалися, правильність Закону Господнього, треба було дозволити його порушити і показати, що з цього вийде. Люцифер думав, що Господь дозволить такий експеримент на Всесвіті, але велика Мудрість Господня знала, чим закінчиться цей страйк, і тому на небесній раді було вирішено зробити цей експеримент в лабораторних умовах. Створюючи штучно природні умови, Господь вирішив дати поле діяльності Люциперові та його ангелам в "лабораторії". Такою "лабораторією" стала Земля.

Земля і люди як «лабораторія»

великої битви неба і пекла

Уявімо цю подію. Люцифер вимагає дати Господнім створінням волю, та право вибору, передати частину правління з рук Творця в руки ангелів, які за словами сатани стоять на одному рівні з Творцем і можуть керувати не гірше Бога, покладаючись на свій розум і волю. Одним словом Люцифер захотів демократії.

Тоді сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі" (Буття 1:26). Тобто не в повному розумінні Господь задовільнив претензії Люцифера і його ангелів, а створив на праобраз небесних істот людину, наділену, найперше, волею, але обмеженою на відміну від ангелів у своїх можливостях, щодо цілого всесвіту. Оскільки Люцифер вимагав передачі влади, то Господь в цій "лабораторії" дав владу людині, зробив її царем над всіма сотворіннями землі.

В алегоричній формі ця подія схожа на шахову дошку перед початком гри. Тут виникає питання: скільки фігур повинно бути на цій "дошці"? В книзі Второзаконня читаємо: "Коли Всевишній призначив людям насліддя, коли розділив народи, то встановив народам межу за числом ангелів небесних" (Второзаконня 32:8).

Тобто, людей стільки є на землі, скільки є небесних ангелів. Але оскільки ангели розділились, і третина їх пішла за Люцифером, то у шахах з'явилися "Білі Фігури" з Королем і "Чорні фігури" з своїм королем. Але, поки що ми бачимо на цій сцені тільки одну людину.

Події розвивались так: Господь сотворив до чоловіка ще й жінку — "чоловіком кою створив їх" (Буття 1:27).

Святе Письмо мало подає нам докладної інформації, як саме у цій "виставі" розвивались події, але дозволимо собі зробити маленький відступ і процитувати єврейську легенду. Ця легенда була популярною у середньовіччі, а нині її використовують у новочасній магії, пов'язаній із сатанізмом. Легенда говорить, що жіночий демон на ймення Лілітг, був сотворений Богом із болота ще до появи Єви, і що Лілітг була першою дружиною Адама, яка народила йому демонівських дітей. Але Лілітг збунтувалася проти подружньої влади Адама та постійного його панування, відлетіла на береги Червоного моря, де стала жити з пожадливим дияволом і щоденно народжувала понад ста демонів, які називалися ліліотами або лілімами. Розповідали, що ліліми з'являлися мужчинам у час темноти чарівними жінками, спілкувалися з ними, позбавляючи їх таким чином життєвих сил. Інші ліліми нападали на дітей, "висмоктували їх віддих", пожирали нутрощі.

Уявлення, пов'язані з лілімами, переплівшись з фолькльором Греції та Риму, породили віру у сотворіння, яких називали стригами (чарівниці, відьми).

У наш час у США можна побачити "Храм Лілітг". Також єгипетська магія має щоразу більше прихильників, які черпають з неї "вужеву мудрість", пропагують талісмани із зображенням вужа і поширюють "культ вужа".

Не будемо коментувати легенду, а тим більше закликати повірити у неї, бо наш людський розум інколи береться за те, що йому не осягнути. Ця легенда висвітлює питання появи на землі дітей Бога і дітей диявола. Від Авеля і Кайна народ дійсно розділився на два табори — Божі і прокляті. Про це читаємо у Святому Письмі. У пісні Мойсея говориться: "Лоза бо їхня — лоза содомська, вона з полів гоморських; їхній виноград — полин, гіркота — їхні грона. Вино їхнє — їдь гадюча, погубна отрута гадів" (Второзаконня 32:32-33).

Іван Хреститель називає цей табір — табором проклятих "Гадюче поріддя!.."(Матея 3:7).

Господь Ісус Христос сказав: "Рід цей — рід лукавий" (Луки 11:29) або "коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства" (Йоана 3:3).

Ісус докоряє: "Роде невірний та розбещений, доки мені з вами бути?" (Матея 17:17). У притчі про кукіль та пшеницю читаємо: "Царство Боже подібне до чоловіка,- що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді і кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: — Хочеш, ми підемо його виполемо? — Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню" (Матея 13:24-30). І коли учні запитали в Ісуса про значення цієї притчі, Він відповів: "Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий; поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого; ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели" (Матея 13:37-39).

Отже, можна зробити висновок, що все таки на цьому "полі" є два табори, дві команди. Пресвята Богородиця в Об'явленні говорить так: "Найголовніший сам Люцифер, який ще раз повторює свій акт непослуху і хоче бути богом і щоб усі його величали як бога. З ним є також усі демони, які тепер вирвались з пекла на землю, щоб якнайбільше число людських душ провадити на вічне прокляття в пеклі. З ним також з'єднані усі прокляті людські душі і ті, що ще живуть на землі, які не люблять Бога, заперечують Його, богохулять і ображають Його, злі ідуть дорогою егоїзму, ненависті і нечистоти, шукають лише власного задоволення і своїх пристрастей, вони войовничі безбожники, баряться за тріумф зла, ненависті і безбожжя ".

Слова Матері Божої дуже добре змальовують теперішній кукіль, який він є і зриває маску, про яку каже апостол Павло — "мають бо вигляд побожності, сили ж їх зреклися" (2Тимотея 3:5).

Повернімось до вияснення питання — чому настав час помсти?

Ми знаємо, що коли Господь сотворив Адама і Єву, то дозволив Люциферові опікуватися і навчати їх (Бог мав намір навчати Адама і Єву тому, чого навчав ангелів). Слід ще додати, що порушення закону, якого так бажав сатана, можливе тільки тоді, коли закон існує, і з ним ознайомлені ті, хто мав би його виконувати. Адам з Євою не могли знати всіх Законів Божих подібно до ангелів, атому їм був даний тільки один Закон: "З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно, вмреш" (Буття 2:16-17).

Отже, склалась на "ігровому полі" ситуація, в якій опинились і ангели. Сатана закликав ангелів переступити Божі Закони, запевняючи, що їх непотрібно виконувати. Частина ангелів йому повірила, бо бажала перебудови, але не усвідомлювала чим це закінчиться, так і тепер Адаму і Єві було покладено закон із застереженням — "напевно помреш". Але брехун сказав Єві: "Ні, напевно не помреш! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло". Побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрились їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси" (Буття 3:4-7).

В той момент, коли Єва виконала пораду змія, сталось те, що Бог не допустив на небесах, вперше був порушений Закон Божий. Всі з цікавістю чекали, що буде далі?..

Виникає питання — чому Господь сказав: "напевно помреш", а Люцифер: "напевно, не помреш"? В обох висловах є слово "напевно". Господь це сказав тому, що знав розвиток дальших подій і, що через Свого Сина врятує від вічної смерті Адама і Єву і всі покоління, які увірують в Єдинородного Сина. Але на цьому етапі вони дійсно духовно померли. Люцифер тому і сказав невпевнено — "напевно, не помреш", — тому що, по-перше, він і сам не знав, як то буде далі, а, по-друге, слово "напевно" є символом сумніву — це його професія. Бо як каже святий Йосафат: "Хто сіє сумнів, той від диявола ".

А події розвивались так. Господь сказав: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки. Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він взятий. І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя"(Буття 3:22). Так був покладений кінець і початок. Кінець людини, призначеної для вічності, і початок нової людини, яка через первородний гріх втратила цю вічність.

Таким чином, сатані вдалось здійснити свій план, хоч не в таких масштабах, як йому хотілося — не з безсмертними творіннями, а з людьми, на яких був слід неминучої смерті. Люцифер і його ангели нарешті знайшли собі заняття по душі. Вони, будучи вище в своєму розвитку від людей, почали опановувати їхньою волею, заганяючи людство в духовний морок. Як результат — горе і страждання запанували у цьому світі.

Перші люди жили довго. Адам прожив 930 років. Сет, його син, 912 років. Енос, син Сета, 905 років. Так було до того часу, "як почали люди множитися на землі та народилися в них дочки, побачили сини Божі (ангели, які пішли за сатаною) людських дочок, що були гарні, та й стали брати їх собі за жінок, хто котру вподобав. І сказав Господь: "Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло, й тому віку йому буде 120 літ". Були ж того часу велетні на землі — були вони й потім, коли сини Божі жили з дочками людськими, й ці їм родили. То були славетні велети давнини. Побачив Господь, що людська злоба... й помисли сердець увесь час тільки злі... і сказав Господь: "Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних..." Та Ной здобув ласку в очах Господніх" (Буття 6:1-8). Зло було знищене потопом. Після потопу настав період закону, починаючи від Мойсея, але й Закон, що був даний не виконувався і перед приходом Спасителя на землю ситуація була не краща, як перед потопом. Зокрема, як же сповнився час, Бог послав Свого Ста... щоб викупити підзаконних, щоб ми прийняли усиновлення (Галатів 4:4-5). І врешті-решт виповнився час. Протягом віків, занурюючись у гріх і падаючи все нижче і нижче, людство жадало приходу визволителя. Сатана намагався зробити глибокою і непоборною безодню між небом і землею. Оманою заохочував він людей до гріха, силкувався вичерпати Боже довготерпіння, знищити Його любов до людей і домогтися, щоб Бог відкинув світ, залишивши його у владі сатани.

Сатана хотів викорінити з-поміж людей всяке пізнання Бога, відвернути їхню увагу від Божого храму і заснувати власне царство. Здавалось, що його боротьба за першість, майже досягла мети. Правда, в кожному поколінні людей, Бог мав Своїх обранців. Навіть серед язичників були люди, через яких діяв Христос, підносячи Своїх дітей з багна гріха й упадку. Але таких людей зневажали і ненавиділи. Багато з них померли насильницькою смертю. Темрява, якою сатана огорнув цілий світ, ставала безпросвітною. Через язичество сатана протягом віків відводив людей від Бога, але найбільшу перемогу він здобував у спотворенні віри ізраїльського народу. Виконуючи свої ідеї і поклоняючись їм, язичники втратили пізнання Бога і все далі й далі відходили від Нього. Так само трапилось з Ізраїлем. Переконання, що людина може спастися своїми власними ділами, становить основу будь-якої язичеської релігії. Це переконання ставало тепер принципом юдейської релігії. Цей принцип надихнув їм сатана. Люди, які дотримуються цього переконання, беззахисні перед гріхом.

Вістка спасіння передається людям через людей. А юдеї хотіли монополізувати правду про вічне життя. Релігія, яку вони намагалися "приберегти" тільки для себе, стала для них каменем спотикання. Вони обікрали Бога, позбавивши Його слави, а світ вводили в оману, спотворюючи Благу вістку. Вони відмовились підкоритися і взяти участь у справі спасіння світу, і тому стали агентами сатани в його руйнівній праці.

Люди, яких Господь покликав стати стовпом і основою істини, стали представниками сатани. Спотворюючи характер Бога і змушуючи світ дивитися на Нього, як на тирана, вони виконали те, що очікував від них сатана. Навіть священики в храмі втратили розуміння суті виконаного ними служіння. Вони вже не зауважували у символах того, що вони означають. Приносячи жертовні дари, вони поводились, як актори на сцені. Обряди, які Бог Сам встановив, перетворились у засоби засліплення розуму і закам'яніння сердець, але Бог не потребував такого служіння і нічого тоді не міг більше зробити для людини. Уся система мусіла бути знесена.

Оманливість гріха досягла найвищої точки. Всі сили для руйнування людських душ були введені вдію. Син Божий, дивлячись на світ, бачив лише страждання і горе. З жалем дивився Він на те, як люди стали жертвами жорстокості сатани: на зведених, скривджених, загублених. Вони самі обрали собі керівника, який прикував їх ланцюгами до своєї колісниці, як полонених. Збиті з пантелику та обдурені, вони йшли у сумній процесії до вічної погибелі, до смерті, в якій немає надії на життя; в ніч, за якою не настає ранок Слуги сатани об'єдналися з людьми. Людське тіло, створене для того, щоб бути оселею Бога, стало домівкою демонів. Усе в людині було перетворене надприродною силою у знаряддя потурання низьким похотям. Демонський відбиток знайшов відображення навіть у виразі людських облич. Вони свідчили про те, що людськими серцями опанували легіони злих духів. Це був світ, на який дивився Спаситель. О, яке видовище для Безмежної Чистоти!

Гріх став наукою, а порок був освячений, як частка релігії. Бунтівничий дух пустив своє коріння глибоко в серця, людська ворожість проти неба не знала меж. Всесвіту наочно було показано, що, віддалене від Бога, людство не зможе самостійно піднестися з безодні гріха та страждань. Це був другий доказ і приклад, який означав порушення Божих Законів. Тепер ангели, які не пішли за сатаною, і світи, які залишились вірними Богу, збагнули, на яку страшну небезпеку наражав сатана Всесвіт своїми ідеями і претензіями. З великим зацікавленням вони спостерігали за тим, що діється на Землі, очікуючи, коли Господь підніметься і знищить всіх мешканців Землі, як це було при потопі за часів Ноя. І якби Бог так учинив, сатана був би готовий реалізувати до кінця свій план, тобто повністю підкорити собі небесних істот. Він і раніше заявляв, що принципи Божого правління роблять прощення неможливим, в цьому полягала основна суперечка між Богом і сатаною. Його дуже дратувала Любов Божа і Його Доброта. Сатана твердив, що любов і доброта — це ширма, за якою ховається справжнє лице Бога. "Я би хотів бачити, - продовжував сатана, - як би Бог міг змилосердитися над тими, хто не підкоряється Його волі і при цьому бути справедливим". Суть цієї суперечки у наступному: якщо є воля, то вона обов'язково переступить закон, а раз щось порушено, то значить справедливість вимагає покарання, і тоді вже немає милосердя. А якщо переступлений закон Бог прощає, то значить Він не є справедливий. Така постановка багатьох питань, заводила небожителів у тупик.

І коли б світ був знищений, сатана міг би далі стверджувати, що його звинувачення виявилися правильними. Звинувачуючи Бога, він прагнув поширити свій бунтівний дух на інші світи. Але замість того, щоб знищити світ, Бог послав Свого Сина, щоб спасти його. Хоч моральний занепад і відверту непокору Богові можна було бачити всюди на цій відчуженій Землі, шлях для її відновлення був передбачений. Під час найтяжчої кризи, коли здавалось, сатана був готовий торжествувати, на Землю прийшов Син Божий із вісткою Божественної благодаті. Для сатани це був — "грім з ясного неба" і шок. Такого повороту подій він не міг собі і уявити. Протягом усіх віків, щогодини, над грішним людським родом виливалася Божа Любов. Незважаючи на зіпсованість людей, Бог завжди виявляв милість до них. І коли виповнився час, Бог прославив Себе тим, що вилив на світ потоки зціляючої благодаті, які не припиняться, поки План спасіння не буде здійснений.

Ангели дивувалися величності Плану спасіння. Вони спостерігали за тим, як народ Божий зустріне Його Сина, який прийняв людську природу. Вони зійшли на землю вибраного народу, котрому була відкрита слава Божа, і сіяло світло пророцтва в той час, як інші народи перебували в полоні поганських забобонів і поклонялись фальшивим богам. Невидимі, вони прийшли в Єрусалим до вчителів Святого Письма і служителів дому Божого. Трохи раніше про близькість приходу Христа було сповіщено через священика Захарію, під час його служіння в храмі, біля вівтаря. Вже народився Йоан Предтеча, його місія була засвідчена чудом і пророцтвом. Звістка про його народження і незвичайне призначення його міси — поширилася всюди. І незважаючи на все, Єрусалим не готувася зустріти свого Відкупителя.

Небесні вісники з подивом звернули увагу на байдужість тих, кого Бог покликав нести світло святої істини іншим народам. Юдейський народ був збережений, щоб бути свідком народження Христа від насіння Авраама із роду Давидового. Але юдеї не знали, що прихід Христа настільки близько. У храмі щоденна ранкова і вечірня жертва вказували на Агнця Божого, але й тут не готувалися прийняти Його. Священики і вчителі народу не здогадувались, що найбільша подія віків відбудеться незабаром. Вони бездумно повторювали молитви і виконували культові ритуали. Засліплені гонитвою за багатством і світською славою, не приготувалися до Об'явлення Месії. Подібна байдужість охопила весь ізраїльський край. Егоїстичні, захоплені світськими проблемами, люди залишались осторонь від тієї радості, яка панувала на небесах.

Сатані вдалося посіяти в людських серцях облудну думку, ніби Бог — немилосердний і невблаганний Суддя. Він зобразив нашого Творця таким, який увесь час прискіпливо стежить за всіма гріхами й помилками людей, щоб жорстоко покарати їх. Сатана називає Божий закон любові — егоїстичним законом. Він заявляє, що неможливо підкорятись Його заповідям. Гріхопадіння наших прабатьків, усі нещастя, які стали наслідком цього, він покладає на Творця, спонукаючи людей дивитись на Бога, — як на винуватця гріха, страждань і смерті. Ісус повинен був викрити цей обман, і для того Він прийшов у цей світ та жив серед нас, щоб зняти з наших сердець цей темний сумнів і об'явити всьому Всесвіту безмежну Любов Божу. Ісус прийшов, щоб відновити в людині образ її Творця. Як один із нас, Він повинен був дати приклад послуху. Для цього Він і прийняв людську природу та перейшов через випробування, які випадають на нашу долю.

"Тому мусів бути Він у всьому подібний братам" (Євреїв 2:17). Якщо б нам довелося б зазнати того, чого Христос не витерпів би, тоді сатана мав би змогу твердити, що для нас сили Божої недостатньо. Тому Христос був "випробуваний у всьому подібно до нас, окрім гріха" (Євреїв 4:15). Він переніс усі спокуси, яким ми піддані і при цьому не використував жодної сили, яка б не була дарована нам. Прийшовши на Землю людиною, Спаситель боровся зі спокусами і переміг їх силою, даною Йому Богом. Він сказав: "Твою волю чинити, Мій Боже, Я хочу і Закон Твій — у Мене в серці".

Коли Христос, подорожуючи з місця на місце, робив добро і зціляв усіх, кого мучив сатана, Він відкрив людям характер Божого Закону і мету Свого служіння. Життя Його свідчить про те, що і ми маємо змогу підкоритися Божому Закону. Своєю людською природою Христос з'єднав себе з людьми, а Своєю Божественною природою Він підтримував зв'язок із Божим Престолом.

Отже, на Хресті за словами "Сповнилось"Ісус Христос переміг сатану, відкривши справжню Любов Бога, переміг не зброєю, а Любов'ю і силою Слова Свого. Христос не віддав Свого життя, поки не здійснив справи заради якої прийшов, і з останнім подихом вигукнув "Сповнилось!" (Йоана 19:30).

Перемога була здобута. Божа Правиця і Святе рамено принесли цю перемогу. Як Переможець, Він підніс Свій прапор на вічні висоти. Чи раділи тоді ангели? Небеса торжествували перемогою Спасителя. Сатана зазнав поразки і зрозумів, що втратив своє царство.

Як для ангелів, так і для Всесвіту, котрий не впав у гріх, вигук "Сповнилось!" мав велике значення. Для них, як і для нас, це означало, що велика праця спокути була здійснена і можна прийняти плоди Христової перемоги.

До того, як Христос прийняв смерть, справжнього характеру сатани не знали ні ангели, ні безгрішні світи. Архівідступник так маскувався, що навіть святі небесні істоти не могли збагнути принципів, якими він керувався. Мета його повстання залишалась для них неясною.

Проти Бога повстала істота, яка володіла надзвичайною силою і славою. Про Люцифера Господь сказав: "Ти печать досконалості і корона краси" (Езекиїла 28:12). Як ми вже знаємо, Люцифер був херувимом, він перебував у Світлі Божої присутності. Найдосконаліший з усіх створених істот, він першим відкрив Всесвіту Божі плани. Після його гріхопадіння боротися з силою Його омани або викривати його стало надзвичайно важко через те, що він займав високе становище перед Отцем.

Бог міг би знищити сатану та його прихильників так легко, як людина може кинути камінця на землю. Але Бог не зробив цього. Повстання не можливо придушити силою, не розв'язавши вузол причин цього повстання, та й сила примусу властива лише правлінню сатани. Закони Божі мають зовсім іншу природу. Його правління засновується тільки на доброті, милосерді й любові. Втілення цих принципів у життя повинно бути основним знаряддям у боротьбі з сатаною. Боже правління ґрунтується на моралі, істині й любові.

Згідно з Божим планом усе повинно було стояти на вічному й міцному фундаменті, тому то, як вже про це говорилось, на небесній нараді було вирішено надати сатані "лабораторію" і певний час, щоб він розвинув принципи, які поклав в основу своєї системи правління. Він стверджував, що його ідеї кращі від Законів Божих. Тому був даний час для втілення в життя принципів сатани, які повинен був побачити ввесь Всесвіт.

Сатана ввів людей у гріх, і тому План спасіння почав діяти. Протягом 4000 років Господь трудився над тим, щоб підняти людину, а сатана — щоб привести її до знищення, занепаду. І це бачив увесь Всесвіт.

Коли Ісус прийшов у цей світ, сатана спрямував проти Нього всі свої сили. З часу Його народження у Вифлеємі, узурпатор намагався знищити Його. Він докладав усіх зусиль для того, щоб перешкодити Ісусові бути добрим в дитинстві, залишатись непорочним у зрілому віці, виконувати святе служіння і принести Себе невинного у жертву. Але сатана зазнав поразки. Він не спромігся увести в гріх Ісуса, позбавити Його мужності або відвернути від праці, заради якої Син Божий прийшов на Землю. Від пустелі і до Голгофи буря сатанинського гніву постійно супроводжувала Ісуса. Але чим немилосерднішою вона ставала, тим міцніше Син Божий тримався за руку Свого Отця і йшов вперед тернистим шляхом. Усі зусилля сатани зломити і перемогти Спасителя проливали ще більше світла на Його безгрішний характер.

Усе небо та безгрішні світи стали свідками цієї боротьби. Вони спостерігали з напруженням і цікавістю за останніми хвилями цієї боротьби! Вони бачили, як Спаситель увійшов у Гетсиманський сад; страх і темрява гнітили Його душу. Вони чули Його гіркий зойк: "Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене"(Матея 26:39). Коли Отець відійшов від Нього, вони бачили Його скорботу, яка була сильнішою навіть за передсмертні муки. На Його чолі виступив кровавий піт, краплі якого падали на землю. Тричі з Його уст виривалася молитва про звільнення. Небо не могло більше знести цього видовища, і вісник-утішитель був посланий до Сина Божого. Небеса бачили, як Жертва потрапила до рук кровожерного натовпу, як люди, насміхаючись і знущаючись, вели Христа від одного судилища в інше. Небеса чули, як гонителі Ісуса глузували над Його скромним походженням, а один із улюблених Його учнів відрікся від Нього. Небеса бачили шалені дії сатани, який поневолював людські серця.

Яке жахливе видовище! Спасителя схопили опівночі в Гетсеманському саду. Його водили від палацу до судового залу; двічі Він стояв на суді перед священиком, двічі — перед синедріоном, двічі — перед Пилатом і один раз — перед Іродом. З Ісуса знущались, Його бичували, а потім засудили. Коли Його вели на розп'яття, Спаситель ніс важкий хрест — під оплакування єрусалимських жінок і знущання натовпу.

Небо здригалось від болю, коли Ісус висів на хресті, коли кров лилась з Його поранених скронь, і кровавий піт виступав на чолі. Кров, крапля за краплею, стікала з Його рук і ніг на камінь, покладений біля підніжжя хреста. Коли Він повис на руках, рани від цвяхів стали ще більшими і страшнішими, а дихання частішим і глибшим. Весь цей час Його душа страждала під тягарем гріхів світу. Небеса здригнулись, коли серед жахливих страждань Христос молився: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять вони" (Луки 23:34). Довкола хреста стояли люди, створені за подобою Божою, і всі вони об'єднались для того, щоб знищити Єдинородного Сина Божого. Яке видовище для Всесвіту!

Сили темряви зібрались навколо Христа, затьмарюючи людські серця пекельною тінню невір'я. Колись Господь створив ці істоти, щоб вони перебували перед Його престолом. Вони були прекрасними і повними слави. їхня краса і святість відповідали їхньому високому становищу. Щедро наділені божественною мудрістю і зодягнені у небесні шати, вони були служителями Господа. Але хто міг тепер впізнати в цих грішних ангелах славних серафимів, які колись служили в небесних оселях?

Сатанинські сили об'єднались із грішними людьми, змушуючи народ повірити, що Христос — один з найбільших грішників, щоб очорнити Його в очах усіх людей. Ті, хто знущався з Христа, коли Він висів на Хресті, були сповнені духом першого великого бунтаря. Це він вклав у їхні уста негідні й бридкі слова. Він підбурював знущатися над Сином Божим, але так нічого і не добився.

Якщо б в Ісуса був знайдений хоча б один гріх, якби Він хоча б у чомусь поступився сатані, щоб уникнути жахливих мук, то людський і Божий ворог міг би торжествувати. Христос схилив голову і помер, залишаючись непохитним у Своїй вірі і покорі Богові.

Сатана побачив, що маска з нього зірвана. Усі його вчинки були викриті перед безгрішними ангелами і перед Всесвітом. Він постав перед ними як вбивця. Проливши кров Сина Божого, він позбавив себе прихильності небесних істот. З цього часу його діяльність була обмежена. І якби спритно сатана не маскувався, він більше не міг звинувачувати послідовників Христа перед небесними ангелами за те, що вони одягнені в заплямований одяг і опоганені гріхом. Розірвалась остання ланка, яка з'єднувала сатану з небесним світом.

Одначе сатана ще не був знищений. Ангели ще й тоді повністю не розуміли значення великої боротьби. Почався новий період, період порівняння. Як людина, так і ангели мусили побачити різницю між Князем Світла і князем темряви. Вони повинні були вибрати кому служити. Одним словом Ісус Христос переміг сатану, але для остаточного закінчення боротьби потрібен був вибір. Людина і небесні істоти, спізнавши Бога і сатану, їх справжні обличчя, мали змогу своєю волею вибрати, на яку сторону ставати. Для блага людини сатані дозволено було жити ще. Якщо б Бог знищив сатану після розп'яття Нашого Спасителя, то тоді люди, які жили на землі, не мали б вибору. Вони мусили б підкоритися Богу, як переможцю, тобто сильнішому. Але оскільки Бог — це Любов, то любити насильно неможливо.

Як вже говорилось раніше, на початку великої боротьби сатана заявив, що закон Божий неможливо виконати, що справедливість несумісна з милістю, і якщо закон порушений, то для грішника немає прощення. Тобто воля, справедливість і милосердя — не поєднуються.

Однак людина, навіть і грішна, знаходиться зовсім в іншому становищі, ніж сатана. Люцифер согрішив у небесах, у світлі Божої слави, йому, як нікому іншому зі створених істот, була відкрита великою мірою Божа Любов. І хоч сатана знав характер Божий і Його доброту, він все ж обрав власний шлях, згідно зі своїм егоїстичним бажанням. Цей вибір був остаточний, і Бог не міг уже нічого зробити, щоб його врятувати. Людина ж виявилась обдуреною. її розум був затьмарений хитрими вигадками сатани. Вона не знала глибини Любові Божої. Проте залишалась надія на те, що людина зможе пізнати любов Божу. Відкриваючи для себе Божі істини, людина може навернутись до Бога.

Через Ісуса людям була відкрита милість Божа, але милість не усувала справедливості. Закон відкривав найважливіші риси Божого характеру. Бог не змінив Свого закону, але приніс Себе в жертву в Христі. "Бог у Христі примирив з Собою світ" (2 Коринтян 5:19).

Закон вимагає праведності — праведного життя, бездоганного характеру, а людина цього не має. Вона не може задовільнити вимоги святого Божого закону. Але Христос, прийшовши на землю як людина, жив святим життям, залишаючись до кінця досконалим і непорочним. І це Ісус пропонує як дар усім тим, хто бажає прийняти Його. Його життя зараховане як заслуга грішникам; через Нього люди, за милістю Божою, отримали прощення гріхів, скоєних у минулому. Тепер, все залежить від нашої волі. Якщо ми вибираємо Христа, як особистого Спасителя, то обминаємо справедливість, за яку Він заплатив, а отже, підпадаєм під милосердя, а якщо ні, то наша воля, відкинувши запропоноване спасіння, підпадає під справедливість, а справедливість передбачає кару за вчинки чи надолуження за вчинене. Людина, яка за власною волею вибирає Христа і милосердя, не тільки звільняється від справедливості, але і наділяється Божественними якостями. Він виховує людину на подобу Божу так, що в ній гармонійно поєднується духовна сила і краса. Таким чином, у віруючій людині знаходить своє втілення праведність закону, і Бог з'являється "праведним виправдовуючи того, хто вірує в Ісуса"(Римлян 3:26).

Любов Божа виявляється в Його справедливості не менше, ніж у Його милосерді. Справедливість — основа Його престолу і плід Його любові. Сатана мав намір протиставити милість — істині і справедливості. Він намагався довести, що справедливість Божого закону є ворогом миру. Христос же показав, що в Божому плані вони нерозривно пов'язані — одне не може існувати без іншого. "Милість та правда зустрілися, справедливість та мир поцілувались" (Псалом 85:11).

Своїм життям і смертю Христос довів, що Божа справедливість не нищить Його милості: гріх може бути прощений, а Його закон є справедливий і його можна досконало виконувати. Усі звинувачення сатани були спростовані. Бог дав людині і всім світам незаперечні докази Своєї Любові.

Тут виникає питання: якщо Ісус Христос з 1881 рік до 1914 року переміг світ, диявола, гріх і смерть, то до чого тут війна, яка знялась на небі під проводом Архангела Михаїла? Щоб на це відповісти, треба розглянути: що таке святиня і служіння в ній?

Знищення гріха і спасіння

грішників — суть святині

Повернемось до Старого Заповіту і, розклавши по полицях справжній зміст храмового служіння, підійдемо з іншого боку до призначеного часу. Для цього візьмемо слово з книги пророка Даниїла: "Аж до двох тисяч трьохсот вечорів та ранків, — тоді буде визнана очищеною святиня" (Даниїла 8:14). Ці слова використовувались 150 років том, як час, відлік і точна дата Другого Приходу Ісуса Христа. Але як сказано в Матея: "А про той день і годину ніхто не знає, а ні ангели небесні — лише один Отець"' (Матея 24:36). Тому точної дати нової зустрічі з Месією ніхто не знає, тільки події, які відбуваються, та прикмети можуть на це вказувати. Тоді що ж то за час очищення Святині? Коли він почався, і що має статись по закінченні цього часу?

Досліджуючи це питання, ми знаходимо у Біблії вичерпне пояснення про святиню, її природу, місце знаходження та особливості служіння в ній.

Апостол Павло в Посланні до євреїв говорить: "Перший Запо¬віт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. Спору¬джено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься "Святе". За другою ж завісою був намет, званий "Святеє Святих", із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом Заповіту, цілковито покритий золотом, в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці Заповіту. А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко (престол благодаті)" (Євреїв 9:1-5).

Святиня, про яку писав Павло, — це скинія, споруджена Мойсеєм згідно з повелінням Божим, як місце земного перебування Всевишнього. "Нехай вони Мені спорудять святиню, щоб Я міг жити серед них"(Вихід 25:8), — таке повеління отримав Мойсей під час спілкування з Богом на горі. Ізраїльтяни мандрували пус¬телею, тому скинія була влаштована так, що її можна було пере¬носити з місця на місце: і все ж вона була величною спорудою, її стіни складалися з прямих дощок, обкладених товстими листами золота, що спиралися на срібні підніжжя, а дах утворювався з кіль¬кох килимів або покривал. Зовнішнім покриттям скинії служили видублені шкіри, в той час як внутрішній покров був витканий з найтоншого полотна із зображенням херувимів. Окрім зовніш-нього двору, де був жертовник всепалення, сама скинія складалася з двох відділів: Святого і Святого Святих, відокремлених один від одного красивою завісою з коштовної тканини, і така ж завіса закривала вхід до першого відділу.

На південному боці, тобто у Святому, знаходився світильник, сім лампад якого освітлювали Святиню вдень і вночі; на північному — стіл з жертовними хлібами, а перед завісою, що відокрем¬лювала Святе від Святеє Святих, стояв золотий жертовник куріння, від якого щоденно разом з хмариною пахощів підносилися до Бога молитви ізраїльтян.

У Святому Святих стояв ковчег Заповіту — скриня зроблена з дорогоцінного дерева, обкладеного золотом. У ньому зберігалися дві кам'яні скрижалі, де Бог викарбував Свій Закон — десять заповідей. Над ковчегом містився престол благодаті, що служив за віко для святої скрині. Це був чудовий витвір мистецтва: з обох боків його підтримували два херувими, все було зроблено з чистого золота. У цьому відділенні в хмарині слави між херувимами відкривалася присутність Божа.

Коли євреї оселились у землі Ханаанській, замість скинії був споруджений храм Соломона, який, хоч і зроблений з каменю та більший за розміром, зберігав ті самі пропорції, що й скинія і був обладнаний подібно до неї. У такому вигляді святиня проіснувала до 70-х років після народження Христа, коли її зруйнували рим¬ляни (якщо, звичайно, не брати до уваги той час, коли вона лежала в руїнах за днів Даниїла). Цю єдину Святиню на Землі апостол Павло називає святинею Першого Заповіту.

Служіння в земній святині, складалося з двох частин: свяще¬ники щоденно здійснювали служіння в Святому та один раз на рік первосвященик виконував служіння примирення у Святому Свя¬тих для очищення святині. Щодня грішник, який каявся, приносив свою жертву до дверей скинії та, покладаючи руку на голову жертви, визнавав свої гріхи, таким чином символічно переносячи їх із себе на невинну жертву. Після цього тварину вбивали: "Без розлиття крові, — говорить апостол, — не буває прощення" (Євреїв 9:22); "Бо в крові — душа тіла" (Левит 17:11). Порушений Закон Божий вимагав життя порушника. Кров, яка уособлювала собою життя грішника, вина котрого переносилась на жертовну тварину, вносилася священиком до Святого, і він кропив нею перед завісою, за якою містився ковчег зі скрижалями Закону, порушеного грішником. За допомогою цього обряду гріх через кров символічно переносився до Святині. У деяких випадках кров не вносили до Святого, але тоді священик мусив з'їдати м'ясо, як Мойсей звелів синам Арона: "Вона (жертва) вам дана, щоб усунути провину громади" (Левит 10:17). Обидві церемонії однаковою мірою змальовували перенесення гріха з покаянного грішника до святині.

Таке служіння здійснювалося день удень протягом року. Гріхи Ізраїлю таким чином переносилися до святині, і виникала необхід¬ність в особливому обряді для їхнього усунення. Бог звелів здійс¬нювати очищення обох відділів святині.

"І так очистить святиню від нечистот синів Ізраїлю й від проступків та всіх гріхів їхніх, те ж саме вчинить із наметом зборів, що стоїть посеред них, серед нечистот їхніх". Повинно також здійснюватись і очищуюче служіння для жертовника: "...Так він його очистить і освятить від нечистот синів Ізраїлю" (Левит 16:16-19).

Один раз на рік, у великий День Очищення первосвященик входив до Святого Святих, щоб очистити святиню, і цим завершу¬вався річний цикл служіння. У День Очищення приводили двох козлів до воріт скинії і над ними кидали жереб: "Один для Господа, а один для Азазеля (для відпущення)" (Левит 16:8). Козла, на якого випав жереб для Господа, заколювали як жертву за гріх народу. Первосвященик вносив його кров за завісу та кропив нею над віком та перед віком ковчегу Заповіту. Жертовник куріння, що стояв пе¬ред завісою, також скроплювали кров'ю. "Приведе Ааарон козла живого і, поклавши йому обидві руки на голову, визнає над ним усі беззаконня синів Ізраїлю і всі переступи їхні, і всі гріхи їхні, і покладе їх козлові на голову та й випустить його за допомогою приготованого на те чоловіка в пустелю. І понесе козел на собі всі їхні беззаконня в землю безлюдну і випустить він козла в пустелю" (Левит 16:21:22). Козел відпущення не повертався більше до ізра¬їльського табору, а чоловік, що відводив його, мусив обмити водою свій одяг і тіло і тільки після цього повернутися до табору.

Уся ця церемонія здійснювалась з тією метою, щоб показати ізраїльтянам святість Божу та Його огиду до гріха. Вони повинні зрозуміти, що будь-яке зіткнення з гріхом опоганює їх. Під час служіння Очищення кожна людина мусила упокорити своє серце. Всі повсякденні справи відкладалися, й ізраїльська громада про¬водила цей день в урочистій покорі перед Богом, в молитві, пості й глибокому дослідженні серця.

Праобразне служіння містить важливі істини про очищення. Замість грішника приймалася заміна, однак кров жертовної тва¬рини не знищувала гріх. Вона була тільки засобом для перенесення його до святині. Приносячи кров, грішник визнавав авторитет За¬кону, сповідував свою вину за його порушення та виявляв бажання отримати прощення через віру в прийдешнього Спасителя; однак він ще не цілком звільнявся від осудження Закону.

У День Очищення первосвященик, прийнявши від громадян жертву, входив з її кров'ю до Святого Святих і кропив нею над віком ковчегу Заповіту; безпосередньо над скрижалями Закону, щоб таким чином задовільнити його вимоги. Потім, в якості посередника, він брав гріхи на себе та виносив їх зі святині. Покладаючи руки на голову козла відпущення, він визнавав над ним усі ці гріхи і так переносив їх символічно з себе на козла. А козел виносив їх геть, і вони вважалися назавжди усунутими з-посеред народу.

Це служіння було "образом і тінню небесного"(Євреїв 8:5). Те, що здійснювалось у символічному служінні земної святині, на¬справді відбувається у небесній святіші. Після Вознесіння, Спаси¬тель почав своє служіння, як наш Первосвященик. Апостол Павло говорить: "Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, яке було на зразок справжнього, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лице Боже" (Євреїв 9:24).

Служіння священика протягом усього року в першому від-діленні святині, "за завісою", що відокремлювала, ніби двері. Святе від зовнішнього двору, символізує служіння Христа після Його Вознесіння. Священик повинен щодня приносити Богові кров жертви за гріхи, а також фіміам куріння разом з молитвами ізраїль¬ського народу. Так і Христос благав Отця зарахувати грішникам заслуги Своєї крові та заносив перед Ним молитви розкаяних віруючих разом з дорогоцінними пахощами Його власної праведності. Таке служіння відбувається у першому відділенні небесної святині.

Туди були звернені погляди віри учнів після того, як Ісус вознісся на небеса. Там спочивала їхня надія, "яка для душі, — як писав Павло, — неначе якір безпечний і міцний, і входить в середину а завісу, куди Ісус увійшов за нас Предтечею, ставши первосвящеником навіки". І не з кров'ю козлів та телят, а з власною кров'ю ввійшов Він у святилище, раз і назавжди придбавши вічне викуплення (Євр. 6:19-20).

Тут виникає запитання, якщо земна святиня є "тінню небес¬ною", то де описано, яка є небесна Святиня, і коли почав і коли закінчить священик по чину Мельхиседека "служіння" в Святині і Святеє Святих?

Відділення небесної Святині відповідають двом відділенням святині на землі. Коли в одному з видінь апостолові Йоану був показаний храм Божий на небесах, він побачив там сім світильників Вогняних, "що горіли перед престолом, які є сім духів Божих" (Об'явлення 4:5). Він бачив також ангела, котрий тримав "золоту кадильницю і дано йому було багато фіміаму, щоб він поклав його з молитвами всіх святих на золотий жертовник, що перед престолом" (Об'явлення 8:3). Пророкові було показано перше відділення небесної святині, і він побачив там "сім світильників вогненних" і "золотий жертовник", представлені в земній святині золотим світильником і жертовником куріння. І знову "розкрився храм Божий на небі" (Об'явлення 11:19), і він зазирнув за внутрішню завісу, до Святого Святих. Там він побачив "ковчег Заповіту Його", зобра¬жений у вигляді святої скрині, котру зробив Мойсей, де мав збе¬рігатися Закон Божий. Таким чином ми маємо доказ, що Мойсей спорудив земну святиню за тим зразком, який йому було показано. Апостол Павло навчає, що цим зразком була справжня святиня на Небесах. Йоан також свідчить про те, що бачив її на небі.

У небесному храмі, місці перебування Бога, Його престол ґрунтується на праведності й суді. У Святому Святих міститься Його Закон — велике мірило праведності, котрим випробовується усе людство. Над ковчегом, де зберігаються скрижалі Закону, знаходиться престол благодаті, перед яким Христос благає про зарахування грішникові Його заслуг. Так представлений союз справедливості та милості в плані викуплення людства. Цей союз, який могла запланувати тільки Безмежна Мудрість і здійснити тільки Безмежна Сила, викликає подив і благовоління всього неба. Херувими із земної святині, погляд котрих шанобливо звернений до престолу благодаті, представляють таку зацікавленість, з якою все небесне воїнство й увесь небесний двір спостерігає за вико¬нанням Плану спасіння. Це — таємниця милості, котру бажають збагнути ангели, як Бог може бути справедливим, якщо Він виправдовує покаянного грішника та відновлює зв'язок з гріш¬ним людством, як Христос може врятувати з безодні загибелі незліченну кількість людей, зодягнути їх у незаплямований одяг Своєї праведності та об'єднати з безгрішними ангелами, щоб вони могли вічно перебувати в присутності Бога.

Служіння Христа, як Заступника людини, розкривається у чу¬довому пророцтві Захарія про Мужа, ім'я Котрого — "Пагін". Пророк говорить: "Він відбудує храм Господній і буде носити величність; Він правитиме на Своїм престолі, і стане Священиком на троні Своєму, ірода миру буде поміж ними обома"(Захарії 6:12-13).

"Він відбудує храм Господній..."Завдяки своїй жертві та посередницькому служінню Христос водночас є і Підвалиною, і будівничим Церкви Божої. Апостол Павло вказує на Нього, як на наріжний камінь. "Збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, уклад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу" (Ефесян 2:20-22).

"...І буде носити величність..." Христові належить слава за викуплення грішного людства. Повік звучатиме спів викуплених: "Йому, Хто полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров'ю Сво¬єю... і зробив нас царством священиків Богові і Отцеві Своєму, — Йому слава і влада на віки вічні. Амінь"(Об'явлення 1:5-6).

"...Він правитиме на Своїм престолі; і стане священиком на троні Своєму"(3ахарії 6:12-15). Господь Христос ще не сидить "на престолі слави Своєї" (Матея25-31). Бо ще не встановлено царство слави. Тільки після закінчення Його посередницького служіння. "Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню Його не буде кінця" (Луки 1:32-33).

29.11.1931 р. сестрі Фаустині об'явився Ісус Христос і сказав "перш ніж прийти, як Цар Справедливий, я приходжу, як Цар Милосердя, щоб ніхто не виправдовувався в день Суду, який прийде. "Як вічний Священик Христос тепер сидить на престолі по правиці Отця", "Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього і йтиме на небесних хмарах" (Матея 26:64). Разом з Вічним, Котрий має життя в Самому Собі, по правиці сидить Той, Хто "наші недуги взяв на Себе та поніс на Собі наші болі"' (Ісая 53:4), "Який подібно нам, зазнав спокуси в усьому, А коли крім гріха" (Євреїв 4:15), щоб мати змогу "спокушуваним допомогти" (Євреїв 2:18). " б хтось згрішив, то ми маємо Заступника перед Отцем" (1 Йоан 2:1). Його непорочне життя є підставою для посередницького служіння. Поранені руки, проколений бік, ноги зі слідами цвяхів, 5480 ударів на тілі все це благає про помилування грішного людського роду, Викупленого справжньою кров'ю Христа.

"...І рада миру буде поміж ними обома". Любов Отця не менша, Ніж любов Сина, є джерелом спасіння грішного роду. "...Просити¬мете ви в Моє Ім'я, — і Я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й Сам любить вас, бо ви Мене полюбили і повірили, що Я від Бога вийшов" (Йоана 16:26-27).

"Бо в Христі Бог примирив із Собою світ" (2 Коринтян 5:19). І В небесній Святині "рада миру, буде поміж ними Обома". "Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен у віруючий у Нього, не загинув, а мав життя вічне" (Йоана 3:16). Отож, як каже Ісус Христос до сестри Фаустини, показуючи на Образ Милосердя, який символізує Серце Ісуса з якого випливають два промені Милосердя. Червоний промінь символізує кров, яка Є життя душі, Світлий промінь — воду, яка обмиває душу. Ці ромені заслонюють душу перед гнівом Отця Небесного. "Щасливий той, хто буде жити в їх тіні, бо не досягає його справедлива рука Божа ". І ще пам'ятаймо Слова Ісуса сказані Ним в домі фарисея до жінки, що покаялась в розпусті, "тому кажу тобі, прощаю-ться її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж, мало прощається, той мало любить"(Луки 7:47-48).

І якщо жертва за гріх вказувала на Христа, як на справжню жерт¬ву, а первосвященик уособлював Христа як Посередника, козел відпущення (Азазель) символізував сатану, автора гріха на котрого врешті-решт покладені будуть гріхи всіх щиро розкаяних людей.

Коли первосвященик за допомогою крові жертви за гріх усував гріхи зі святині, він покладав їх на козла відпущення. Отож, коли Христос скінчив очищення святині, тобто усунув власною кров'ю гріх з небесної Святині він поклав їх на сатану, який за вироком небесного суду змушений був з тягарем розкаяних грішників впасти до дому, де в скорому часі понесе остаточне покарання. Козла відпущення відводили до безлюдної пустелі, щоб він більше ніколи не повертався до табору синів Ізраїлевих. Так само і сатана з його ангелами повіки вигнаний з присутності Божої. Ось як це сталось. "І сталася на небі війна: Михаїл та його Ангели вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втримались, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводив Всесвіт, і скинений був додолу, а з ним і його анголи були скинені". ...Тепер настало спасіння і сила і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом його засвідчення..."

Через це "звеселись ти небо, та ті, хто на нім перебуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має" (Об'явлення 12:7-12).

Виникає запитання, а чому сатану скинено на Землю, що Там її вважають пустелею? Яке тепер служіння відбувається в храмах і чи потрібні храми, якщо з вищесказаного виходить, що земна святиня була прообразом небесної і разом з Розп'яттям Ісуса Христа, коли завіса в храмі розірвалась, святиня перестала існувати?

Саме ось ці та інші запитання спробуємо за допомогою Слова Господнього з'ясувати.

Отже, чи дійсно ми є пустеля, куди вигнано сатану? І, взагалі, що це за така планета Земля з її мешканцями?

Щоб зрозуміти самих себе, треба заглянути в наше коріння. Земля — це часточка Всесвіту. І тому подивимось спочатку на Всесвіт, а потім на його фоні побачимо, чи ми часом не є "білою вороною". Може, як на Землі, так і у Всесвіті нема порядку і панує зло? Де корені всіх наших подій? Корені всіх цих подій ми знаємо. Це — бунт Люцифера, це — той експеримент. Отже у всьому Всесвіті ми одні є "білою вороною", але разом з тим ця пляма, що має стати чистою, є тим інструментом, тим щитом, тим дарунком для Всесвіту, що дякуючи Мудрості Всевишнього, ця "пляма" не є на всьому Всесвіті.

У приватному Об'явленні Ісуса Христа сказано, що Небеса з усіма мешканцями з нетерпінням чекають кінця цього "експери¬менту", і найбільше бажання небес, щоб якнайбільше людей спас¬лось. Повторюю — нема важливішого завдання в небес, щоб якнай¬більше людей почули голос Сина Божого, що говорить до них: "Сину мій, все, що маєш, маєш від Мене. Я хотів з тобою розділити небесну радість, ати не захотів, чому!? Ти ж без Мене пропадеш вічною смертю помреш ?На тебе чигають вовки в овечих шкурах, що загризуть тебе, якщо ти не підеш за Мною. Невже, ти глухий до Мого голосу і сліпий до Моїх видінь!? Невже і сьогодні, ти повториш долю народу, що не послухав Ноя, невже і сьогодні будеш подібний до мешканців Содому і Гоморри, невже і сьогодні будеш подібний на Єрусалим, що не прийняв Мене ?! Скажи мені сьогодні: "Ісусе, я бажаю іти за Тобою!Прости мені!"

Не будьмо глухі, задумаймось, що час близький. Три вуглики містичного дому вже згоріли, залишився лиш один. І цей вуглик поки що відкритий для рятунку.

Пречиста Діва говорить про останні часи

З'ясуємо, що про період кінця говорить Пресвята Богородиця. Прослідкуємо це від Фатіми 13 жовтня 1917 року до Об'явлень, які італійський священик отець Стефано Гоббі отримав від Пресвятої Богородиці, починаючи від 1972 року до нашого часу. Ми пам'ятаємо, що Лукія одна з тих трьох дітей, яким з'являлась Божа Мати, залишилась жити до наших днів. Двоє інших дітей померли за пророкуванням Богородиці. Лукія має свого сповідника і час від часу повторює йому перестороги, які їй давала (вже в монастирі) Божа Мати. Одна з пересторог — це ті страшні передбачення, які сповідник Лукії мав доручити Святішому Отцеві Нині Римському у 1948 році. Однак лист з пересторогою мав бути відкритим тільки в 1960 році.

Ми не знаємо таємниць того доручення. Були припущення, що цього листа відкрив Святіший Отець Папа Пій XII і після прочитання зімлів. Також невідомо, чи в тому листі було більше під поданих тривожних пересторог, чи тільки ті, про які буде йти мова. До 1969 року тривожні перестороги не були проголошені в жодній праці. Вони були чомусь заховані і засекречені у вищих колах духовенства, мабуть, тому, що було сказано сумну і болючу правду про те, що диявол вийде на вершину Церкви. Це ясніше буде видно, коли Пресвята Богородиця скаже: "Наступають такі часи, коли священики і єпископи не встоять під натиском Люцифера і будуть йому служити ". Вони воліють краще промовчати про сумну звістку. Здавалось, що засекречена вістка залишиться таємницею назавжди, якби не випадок і політичні, дипломатичні та інші службовці не злегковажили цими таємницями, і звідти ця сумна пересторога вийшла на денне світло. Очевидно, це була воля Пресвятої Богородиці. Читаючи уважно перестороги, людей охоплює жах перед майбутнім. Пересторога написана далеко перед тією дійсністю, свідками якої всі ми є сьогодні.

Мати Божа сказала Лукії (тут і далі наведені цитати з книги Фатіма"): "Не бійся, люба дитино. Я, Матір Божа, говорю до тебе і прошу, щоби ти розповсюдила цю вістку по цілій землі. Роблячи це, ти зустрінешся з великим опором. Слухай добре і будь уважна до того, що Я тобі кажу: люди мусять поправитися! Мусять просити прощення гріхів покірними благаннями і прощення тих гріхів, що ними могли б образити Бога. Ти бажаєш, щоб Я дала тобі знак на те, щоб кожний прийняв Мої слова, якими я промовляю через тебе до цілого людського роду. Ти бачила чудо сонця і всі віруючі і невіруючі: селяни, мудреці, журналісти, миряни, священики, - усі його бачили. Тепер проголоси в Моє ім'я: Велика кара впаде на цілий людський рід — не нині, не завтра, але у другій половині XX століття. Я вже це об'явила дітям Меланії і Максилінові у Ла Сапетте і нині повторюю це тобі, тому що людський рід згрішив і потоптав цей дарунок, який я зробила. В жодній частині світу немає порядку і сатана панує у найвищих колах та вирішує хід подій. Йому дійсно вдається вилізти аж на вершину Церкви. Йому вдається звести духа великих знавців, які винайдуть зброю, якою можна буде в кількох хвилинах знищити велику частину людства. Він буде мати у своїй владі сильних, що володіють народами, і їх буде під'юджувати, щоб виробляти величезну кількість зброї.

Якщо людство не зуміє, не захоче цьому протидіяти, і це все не зміниться, Я буду змушена залишити вільною руку Мого Сина. Якщо сильні цієї землі і Церкви не перешкодять цьому, Я Сама проситиму у Бога, Мого Батька, щоб на людей впала кара. Тоді побачиш, що Бог карає із ще більшою суворістю, ніж Він це зробив в часі потопу світу.

"Прийде час часів і кінець кінців", якщо людство не покається, і якщо все залишиться так, як тепер, або ще гірше. Якщо б воно ще погіршилось, то великі і сильні цього світу загинуть разом з малими і слабкими.

І також для Церкви прийде час її великих випробувань. Кардинали стануть проти кардиналів, єпископи проти єпископів, священики проти священиків, сам сатана крокуватиме в їх рядах.

І в Римі будуть великі зміни. Це, що є гниле - відпаде, і те, що впаде, вже більше не встане. Церква буде затьмарена, а світ наляканий терором. Прийде час, коли ніякий король, імператор, кардинал чи єпископ не очікуватимуть того, хто все таки прийде, на те, щоб покарати згідно з планами Отця Небесного.

Велика війна вибухне в другій половині XX століття. Вогонь і дим будуть падати-з неба. Води океанів перетворяться в пару і піну, піднесуться, жахаючи всіх і затоплюючи все. Мільйони будуть гинути кожної години. Ті, що залишаться при житті - будуть заздрити мертвим: з кожного боку, куди тільки не глянеш - буде видно терпіння і муки у всіх країнах. Час наближається, щораз, то ближче, і прірва щоразу збільшується. Добрі загинуть разом із злими, великі – з малими, церковні достойники, зі своїми вірними і пануючі зі своїми народами. Всюди буде смерть внаслідок вчинків за намовами диявола. Тоді, і тільки в той час, він – диявол – буде панувати над світом.

Але ті, що залишаться при житті і переживуть страшні події - будуть знову прославляти Бога і голосити Йому славу та вірно Йому служити, як це бувало колись, як світ ще не був споганений і не був збещений.

Іди, моя дорога дитино, і проголоси це. Я завжди буду при тобі, об тобі допомогти ".

Картина, звичайно, сумна, і нехай кожен подумає, чи спосіб людського життя змінився? Чи перестороги Божої Матері хтось послухав? Чи люди перестали грішити? Нехай кожен дає сам собі відповідь. Здається, що ні. Люди щоденно йдуть далі, - як почали з 1917 року, так і дотепер, через ті випробування, що їх передрікала Божа Мати, і про які сказано: "І змій розлютився на Жінку і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісуса" (Об'явлення 12:17). Події комуністичних часів і часів фашизму, якнайкраще змальовують цю боротьбу змія з останком вірних слуг Господа.

З цим, напевно, трохи зрозуміло, а от виникають запитання: чому, якщо ці перестороги такі важливі, Пресвята Богородиця об'явила їх дитині? Хіба дитина може донести це до цілого світу? Відповідь проста. Лукія дійсно була дитиною, коли перший раз Мати Божа об'явилась їй, але згадаємо, що коли Ісус Христос після тріумфального в'їзду в Єрусалим зайшов в храм, діти Його вітали: "Осанна Сину Давидовому", на що обурились первосвященики й книжники, та й сказали Йому: "Чи ти чуєш, що кажуть вони?" Ісус відповів їм: "Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят і тих, що ссуть учинив Ти хвалу" (Матея21:15-16). Пророцтво провіщало, що Христос буде проголошений Царем, і це слово повинно сповнитись. Ізраїльські священики й старійшини відмовились славити Його, і Бог зробив дітей Своїми свідками. Так само і Пресвята Богородиця Своїми свідками зробила дітей, тому що їхні серця чули її голос, на відміну від дорослих, які не чули ні серцем, ні вухами. Про те, що прорікала Діва Марія Лукії, наш Спаситель говорив у таких словах учням: "Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси постануть місцями. А все це - початок терпінь породільних" (Матея 24:7-8). Отже, людство перед початком родів, і це видно із породільних потуг. Із цього випливає друге запитання. Яка ще війна страшна і грізна чекає нас наприкінці цього століття? Коли буде диявол панувати над світом? І невже ще може бути щось гірше за другу світову війну, за жахи Хіросіми і Нагасакі, за терор Сталіна і геноцид Гітлера? Відповідь напрошується сама по собі. Виявляється є ще і жахливіші події,про які ми не знаємо, але вони нас не обминуть. Ці події описані в Об'явленні Йоана Богослова і в Об'явленнях Матері Божої, які вона відкрила.

Беручи участь у Прощі до Фатіми 8 травня 1972 року отець Стефано Гоббі молився в Каплиці Появи. Його дуже вразила криза Церкви. Отець роздумував, що треба робити, щоб цій кризі протидіяти. Якась внутрішня сила підказувала йому поручити цю справу Самій Матері Божій і присвятити її Непорочному Серцю Марії. Отець Стефан просив Матір Божу про якийсь знак. Його він дійсно отримав рівно через місяць, коли був на Святій Землі у Назареті, в церкві Благовіщення.

Мати Божа сказала отцю Стефану: "Мій сину, Я вибрала тебе тому, що ти найменш відповідний інструмент, і тому ніхто не скаже, що це твоя робота, чи якась твоя вигадка". А завданням отця Стефана було об'єднати всіх священиків під Непорочне Серце Діви Марії. У жовтні 1972 року була перша молитовна зустріч трьох священиків, які порадившись, помістили в газеті статтю про марійський рух священиків. У березні 1973 року приєднаних до руху було біля 40 осіб. Так почався цей Марійський рух священиків.

Мати Божа говорила: "Марійський священичий рух має бути виключно Моїм ділом. Через твою нікудишність, Я заманіфестую Мою силу, через твою слабкість, Я виявлю Могутність. Я Сама буду лідером цієї армії".

Розмова була продовжена у Фатімі 13 жовтня 1985 року, в роковини останньої появи Божої Матері в 1917 році.

"Звідси, де Я появилась була, як Жінка одягнена в Сонце, Я кличу усіх вас зібратися разом біля вашої Небесної Провідниці.

Це є час великої боротьби, битви між Мною і могутньою армією, яка є під командою червоного дракона і чорної бестії. Марксистський атеїзм і масонство керують тими силами, які намагаються проводити все людство до відкидання Бога і бунт проти Нього.

Найголовніший — сам сатана, який ще раз повторює свій акт непослуху і хоче бути богом, і щоб усі його величали як бога. З ним є також усі демони, які тепер вирвались з пекла на землю, щоб якнайбільше число людських душ проводити на вічне прокляття в пеклі. З ними також об'єдналися усі прокляті людські душі, і ті, що ще живуть на землі, не люблять Бога, заперечують, богохулять і ображають Його. Злі йдуть дорогою егоїзму, ненависті і нечиситоти; шукають лише власного задоволення і своїх пристрастей. Вони войовничі безбожники, які боряться за тріумф зла, ненависті і безбожництва.

Те військо, яке проваджу Я, - це всі ангели і святі в Раю під командою Святого Михаїла Архангела, який є головним вождем Небесної міліції.

Це велика боротьба. Перш за все це – духовна боротьба – боротьба духів.

Тут, на землі, Моє військо складається з усіх тих, що люблять Бога і величають Його згідно з ласкою, яку отримали при Хрещенні, і які йдуть певною дорогою додержання Божих Заповідей. Вони послушні, тихі, скромні, щедрі в милосерді; вони втікають і оминають всі демонські примани; вони йдуть дорогою любові, чистоти і Святості. Це військо складається з тих малих дітей, що скрізь у світ і на Мій поклик відзиваються словом "так "й ідуть тією дорогою, яку Я їм визначила.

З цим військом тепер Я здобуваю перемоги, будую кожного дня тріумф Мого Непорочного Серця, приготовляю дорогу, якою прийде до вас славне царювання Ісуса - царство ласки, любові, святості, справедливості і миру.

З цього місця, де Я колись появилась, Я повторюю до вас знову сьогодні, – Мій материнський аппель: ходіть і включайтесь якомога скоріше до цієї Моєї когорти, Мого війська. Бо година цієї великої і вирішальної битви вже надійшла. В тій боротьбі вживайте зброю Святої Вервиці, йдіть покірно дорогою Любові до Ісуса, живіть невибагливо і зневажливо до всього світського; йдіть дорогою Любові, Милосердя, Простодушності, Чистоти. І тоді ви будете готові витримати всі ті великі випробування, які незабаром прийдуть на Церкву і на світ.

Отже, нам відкрито, що є два ворожі табори, між якими Почалася війна. Коли учні запитали, хто з ким буде воювати, то Спаситель сказав, що війну вони побачать по подіях, бо буде ця війна в людських душах. Але де ті страхіття, що були сказані в Фатімі? Фарисеї запитали колись Ісуса Христа: "Яке ж знамення Тії створиш, щоб ми побачили й повірили Тобі!" (Йоана 6:30). Вже були дані численні ознаки, але вони закривали очі, робили запеклими свої серця. Тепер, коли на запитання Ісуса: "Прослав, Отче, Ім'я Своє!", – із Омори, яка встала над Ним, прийшла відповідь: "І прославив, – і знову прославлю" (Йоан 12:28). Вже Неможливо було вимагати більших ознак, але вони, як і раніше, продовжували не вірити. А тому значить, що рід – злий, лукавий, неправий, якщо сам не переконається — не повірить.

18 вересня 1988 року в м.Люрд (Франція) відбулася спільна зустріч французьких священиків Марійського священичого руху. З уст Дона Стефано Гоббі промовляла до всіх Божа Матір: "Сьогодні ви зійшлися з усіх частин Франції у стіп тієї скали, на якій Я появилась як Непорочне Зачаття. Звідси Я благословляю Мій Рух, звідси Я благословляю кожного з вас, звідси Я благословляю Церкву і усе людство. Ви вже ввійшли в Мої часи. В цей день Я прошу вас посвятити Мені увесь час, який є перед вами, перед кінцем цього століття.

Це є період - десять років, десять дуже важливих років, десять вирішальних років. І Я прошу, щоб ви їх відбули і провели їх спільно зі Мною, тому що, ви входите у фінальний період, який впровадить вас до тріумфу Мого Непорочного Серця.

Протягом тих десяти років будуть довершуватись події, про які Я вам говорила, почавши від Ля-Салетт, Фатіми і всіх наступних Моїх появ, і також в недавніх і теперішніх Моїх появах.

Протягом тих десяти років прийде до найвищого кульмінаційного пункту очищення, яке ви від кількох років вже проходите, і воно буде збільшуватись для всіх.

Протягом тих десяти років містерія беззаконня збільшиться разом з поширенням явної апостазії.

Протягом тих десяти років почнуть сповнятися ті секрети, які Я виявила деяким Моїм дітям, почнуть відбуватися ті події, про які Я говорила.

І тому Я прошу вас сьогодні, щоб ви присвятили Мені увесь цей час, так, якби це було продовження Марійського руху. Відкрийте двері до ваших близьких і родичів, ваших парафій, монастирів і шкіл, Непорочне Світло Моєї присутності увійде туди.

Примножуйте молитовні групи, живіть разом із синівським довір'ям, віддайтеся Мені і не дозволяйте, щоб Вас непокоїла цікавість, що на вас чекає.

Нехай вода Божого Милосердя очистить вас від важкого гріха і вчинить з вас нові бруньки для нової епохи ласки і святості в Моїм Непорочнім Серці, яке Я приготовляю для вас кожного дня ".

Іншими словами 10 років про які говорила Богородиця це роки тріумфу Непорочного Серця Марії, роки великої духовної битви любові і зла.

"Сатана трьома пастками пробує заманити, щоб відтягнути вас від Ісуса і від Мене," — сказала 29 вересня 1988 року в Мадриді (Іспанія) Пресвята Богородиця.

Перша – люди зрадили вірності християнським традиціям, прийняли атеїстичну і матеріалістичну ідеологію: І таким чином, індиферентизм сприйнявся у політичному і соціальному житті в ім'я фальшивої свободи. Розлучення, аборти і різні методи проти запліднення узаконені, - то що ж тоді залишається християнського? І, дійсно, що є християнського, якщо відомо, що: в Росії протягом 1994 року три тисячі дівчат, віком до 15 років, зробили аборт. Це - офіційні дані, а скільки зроблено неофіційно? В Україні такі дані неоприлюднені.

Друга пастка – вражає секуляризацією, яка вдаряє багатьох священиків і монахів. Церква зранена глибокими поділами. Це вдаряє стирів, які зі страху, щоб не виставити себе на критику, мовчать охороняють свої пастви, які Христос довірив їм. До вас як Ангелів-Хоронителів Церкви, Я звертаюсь з болючими докорами Мого Материнського Серця: за брак вашої віри, завзяття і запопадливості, молитви і святості. Бо Господь запитає вас, як управляли в Його винограднику, і чому ви дозволили хижим вовкам, замаскувавшись під овець, увійти і розігнати пригноблених овець. "

Колись було сказано пророками: "коли церкви будуть пустувати, монастирі стануть схожими на світ, а світ - на пекло, чекайте кінця."

З другої Перестороги Божої Матері ми бачимо, що цей час настав. Церкви хоча і поповнюються кількісно, однак більшість священиків спить, коли треба бути сторожами, або якщо і пробудились, то тільки тому, що католики і православні між собою ворогують. Це є смертельний гріх, що Тіло Христове — Церква розділена, адже Син Божий благав Свого Отця Небесного, щоб Єдиним були, як Єдине і Ми (Йоана 17:22).

Паства стала байдужою і "п'яною" від постійних чвар, а дехто ще ніяк не може прокинутись від комуністичного сну. Більшість ходить до церкви не знаючи і не задумуючись, що при кожній Літургії Сам Христос сходить на Престол, щоб віддати Себе знову на муки, на смерть – за "світ лукавий, злобний і неправий ", для того, щоб із Його Воскресінням і нас воскресити від вічної смерті.

Що стосується монастирів, то вони стали такими, якими мав би бути ввесь світ. А от світ — справжнісіньке пекло, навіть без великих коментарів, дивлячись навколо, можна побачити ненависть, злобу, страждання, нетерпеливість один до одного, заздрість, гординю. Одним словом, сповняється сказане: "І багато хто в той час спокуситься, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти... І через розріст беззаконня, любов багатьох охолоне" (Матвея 24:10).

"Третя пастка стосується життя Моїх дітей, а особливо молоді, яку поглинає аморальність. Я взиваю вас і прошу, - говорить Мати Божа, - наверніться і йдіть дорогою цілковитого, загального повернення до Господа, тримаючись Божих Заповідей, і практикуючи християнські чесноти, а, зокрема, покути милосердя. Нехай аромат вашої чистоти внесе знову ясність, спокій і безтурботність у ваше оточення, яке є повним загроз і небезпек.

Віддайте себе під опіку ваших Ангелів Хоронителів, а саме Архангелів: св. Гавриїла, Рафаїла і Михаїла. Таким чином, ви будете знову одягнені у чесноту мужності, яка так дуже потрібна сьогодні. Ви будете уздоровлені з тих глибоких ран і будете завжди мати потужнього захисника, святого Михаїла, у тій великій і страшній битві тих останніх часів, у війні, яка тепер ведеться між Небом і землею.

І нарешті, ви зможете сформуватись, як частина великої і непереможної армії, яку провадить ваш небесний Провідник, Жінка одягнена в Сонце, коли незабаром буде тріумф її Непорочного Серця у світі. "

Пресвята Богородиця відкриває запечатану Книгу Агнця

І ось найголовніше, для чого написана ця книжка. За словами Пресвятої Богородиці, яка сказала 13 жовтня 1988 року в Фатімі: "Я розкриваю для вас запечатану книгу. Секрети, які є у ній - можна виявити. Я формую і готую вас, щоб ви були готові до тих великих подій, які чекають на вас. Лише в такий спосіб ви зможете сповнити ваше завдання, вашу важливу місію.

В тій великій апостазії відступництва, яка тепер шириться всюди, ви мусите бути міцно вкорінені в правдивій вірі і відважно свідчити про віру.

В тяжких тепер часах горя, бід і нещасть, які й ви тепер переживаєте, ви мусите виявити знаки Мого Миру і Моєї Материнської опіки.

В часах великого покарання, яке світ тепер проходить, вимусите допомагати усім йти дорогою довір'я, молитви; з великою надією віддатися на Божу Волю і Божу поміч.

Моє світло буде постійно збільшуватись, щоб сповіщати прихід Ісуса, Князя Миру і Справедливості, Який усе відновить і перемінить.

Я взиваю до усіх вас прийняти Мої слова і вірити в мої послання. Відкрийте для мене ваші серця і живіть в мирі і в ласці Божій.

Я - Цариця Святої Вервиці, і Я благословляю вас знаком Моєї повної перемоги.

Це ваша година. Це вже година публічного освідчення. Свідчіть про Любов, любіть ваших братів таким серцем, як Сам Ісус із Моїм Материнським серцем. Любіть усіх, а особливо тих, що віддалені від Бога, - найбідніших та потребуючих, які найбільше терплять. Любіть моїм серцем грішників, які йдуть лихою дорогою відкинення Бога, дорогою атеїзму, ненависті, насильства і нечистоти. Нехай ваша любов сходить, як Моя, як ліки, на багато відкритих і кривавих ран. І таким чином ви будете творцем миру, спільноти і великого братерства.

Свідчіть про молитву. Завжди моліться і чимраз більше. Моліться на святій Вервиці. Пропагуйте і творіть молитовні групи – Вечірники між священиками і між мирянами, а перш за все, творіть родинні Вечірники, які будуть ліками проти тих великих бід, які загрожують життю християнських родин: узаконення абортів, протизаплідних засобів;розлучень; носіння зброї. Вашими молитвами разом з Моїми – вашої Небесної Матері – ви можете здобути великий дар: змінити людські серця і навернути їх до Бога. Кожного дня молитвою ви можете відігнати від себе і від вашого краю багато небезпек і лих.

Будьте свідками Милосердя. Сьогодні ви повинні бути передусім великою і надзвичайною ознакою Божественного Милосердя. Нехай ваші серця будуть подібні до Ісусового Серця: добрими, терпеливими, лагідними, покірними і милосердними. Таким чином ви будете, як світло Божественної Любові, за яким підуть усі, дорогою спасіння.

Не судіть і не засуджуйте нікого. Ваш обов'язок — спасти надприродною силою ваших молитов, вашим терпінням і вашим самопожертвуванням якнайбільше людських душ, що потопають у гріхах.

Чудо милосердної любові Ісуса можна буде осягнути саме тепер. А це буде тріумф мого Непорочного Серця в найбільшому тріумфі милосердної любові Ісуса, який змінить цілий світ і приведе вас до нової ери любові, святості і миру.

Мої улюблені сини – це є ваша година, тому ви всі будете покликані чимраз більше терпіти. Ісус кличе вас іти за ним на Голгофу. Я бачу, який це великий хрест, котрий ви мусите нести сьогодні, але Я є близько кожного з вас з Материнською ніжністю.

Будьте мужні і не дозволяйте, щоб вас перемогло якесь лихо чи горе. Мій противник - сатана часто ранить вас, використовуючи ваших друзів. Такі тепер надійшли часи, коли тих священиків, які шанують Мене, слухають Мене, йдуть за Мною, — висміюють, ганьблять і противляться інші священики, яких Я все одно люблю Моєю особливою Материнською прихильністю.

І ради того ви покликані ввійти до міста в Гефсиманії з Ісусом – вашим Братом, Який хоче через вас полегшити Своє внутрішнє терпіння, внутрішню агонію. Тоді ви також відчуєте гіркоту Його чаші і з синівським відданням волі Божій повторите за Ним: "Отче, не моя, але Твоя воля хай буде".

Готуйте себе до невимовних терпінь і страждань, коли вами знехтують ваші найближчі друзі, коли не будуть вас підтримувати, коли відкинуть вас настоятелі, коли будуть вас переслідувати ті, які приєднаються до секретних когорт масонерів і підуть на компроміс зі світом.

Це час, коли треба мати відвагу сміливо свідчити слова Євангелії і всі правди Христової Церкви, Єдиної і Нероздільної.

Мусите викривати будь-яку підступність, перемогти хитрі і витончені пастки, відкинути будь-який компроміс з духом світу і показати добрий приклад вашої вірності Христові і Церкві.

НАДІЙШЛИ ЧАСИ, КОЛИ РОЗП'ЯТОГО ІСУСА ВИ ПОВИННІ ЛЮБИТИ І ПРОСЛАВЛЯТИ. Носіть Його в своєму серці завжди і показуйте Його всім, як Єдиного Спасителя і Відкупителя. ДЛЯ ЦЬОГО ЗІПСОВАНОГО ПОКОЛІННЯ НЕМА ІНШОГО СПАСІННЯ, ЯК ОДИНОКИЙ ІСУС ХРИСТОС РОЗП'ЯТИЙ.

Не піддавайтеся страхові. Надійшли часи, коли ви мусите жертвувати собою. Вас будуть переслідувати. Будуть навіть такі, які обмовлять вас, зневажатимуть вас і відкинуть вас. Вони будуть думати і вірити, що роблять велику послугу, яка подобається Богові Всевишньому і Мені — Непорочній Матері. У такий темний і похмурий час ви входите в найболючішу і темну фазу очищення. Незабаром Церква буде тремтіти від жахливого переслідування, якого ніколи перед тим не було. Всі переслідування, які Церква пережила від часу Вознесіння Ісуса Христа, були тільки репетицією в порівнянні з тим, що чекає Церкву і людей сьогодні... "

Пресвята Богородиця продовжує: "Жийте з надією. Переживайте ту дорогоцінну годину зі Мною, з вашою ніжною і дбайливою Матір'ю, приносячи терпіння і муки, як жертвоприношення Небесному Отцеві за спасіння світу. "Бо хто витерпить аж до кінця, той буде спасенний!" (Матея 24:13).

Виходить, що настав час сіяти зерно в землю, щоб зібрати потім рясний урожай. "Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостанеться; як умре ж, то плід рясний принесе" (Йоана 12:24). "Хто кохає душу свою, той погубить її, хто ж ненавидить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. Як хто служить Мені, хай іде той за Мною: і де Я, там й слуга Мій буде. Як хто служить Мені, того пошанує Отець" (Йоана 12:24-26).

Пшеничне зерно, яке впало в землю, помираючи сходить і приносить плід. Так само і смерть Христа принесла плоди для Божого Царства. Згідно з законом природи, життя дарується внаслідок Його смерті.

Хлібороб завжди має перед собою цей приклад. З року в рік він поповнює запаси зерна пшениці тим, що кидає у землю найкращі зерна. На деякий час кинуте в землю зерно, сховане у борозні, і лише Господь піклується про нього. Потім із землі з'являється зелений паросток, далі колос, і ще пізніше зерно в колосі. Але все це не трапиться, якщо зерно не буде кинуте в землю ховане в ній.

Кинуте в землю зерно приносить плід, який у свою чергу також висівається. Таким чином примножується урожай. Смерть Ісуса на Голгофському Хресті також принесла і приносить плід для вічного життя. Пшеничне зерно, яке не помре, не зможе принести плоду. Воно залишається одним. Якби Христос цього хотів, Він міг би зберегти Своє життя і не померти. Але якби Він зробив так, залишився б Сам - один. Він не міг би привести синів і дочок до Бога. Тільки віддавши Своє життя, Ісус дав життя людству. Отже, настав час цьому новому насінню бути посіяному, щоб плодами цього посіву було виконання останньої обітниці Господа нашого Христа: "І проповідувана буде ця Євангелія Царства по цілому світі, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець" (Матея 24:14).

Отже, ми живемо в часі, коли Євангелія проповідується цілому світі, і всі ті розмови, які ми проводили: Об'явлення Пресвятої Богородиці, відкриття церков і навіть ця книга, свідчать, що Євангелія Царства проповідується по цілому світі. І з усього випливає закінчення — "тоді прийде кінець" (Матея 24:14).

А що далі? Господь говорить: "Я виллю Мого Духа Святого на всяке тіло, - і будуть пророкувати сини ваші та ваші дочки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старшим вашим сни снитися будуть. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю Духа Святого — і пророкувати будуть вони" (Дії 2:17-19).

Отже, люди, керовані Духом Святим, як і за часів Апостолів, так і в останні дні, будуть пророкувати. Тому не треба відкидати голосу, що кличе: "Роде зміїний. Хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? Отож принесіть плід гідний покаяння!" (Матея 3:7-8).

Куди втікаєте від покаяння?! Знаючи реакцію на сказане, виникає питання: кого ж слухати, за ким йти, до якої віри пристанути? Де та дошка порятунку, що пливе по морю і за неї треба схопитися, щоб спастися. Складні питання! Для прояснення цього слід відкрити запечатану книгу, тобто тайну Об'явлення Йоана Богослова і зрозуміти одну аксіому, що хто не з нами, той проти нас. Тобто хто не служить Богу, той противиться Йому і кожний, хто служить фальшиво, той подвійно противиться і ненавидить Господа. Бо багато прийдуть і скажуть: "Ото, Христос, тут" чи "отам " – не йміть віри. Бо постануть христи неправедні і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, які звели б, коли б можна, і вибраних". Це застереження Самого Спасителя Ісуса Христа, сказані Апостолом: "Оце Я наперед вам сказав. А коли скажуть вам: Ось Він у криївках, — не вірте! Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. Бо де труп, там зберуться й орли" (Матея 24:23-28).

3-го червня 1988 року Пресвята Богородиця на святі Непорочного Серця Марії сказала: "Прийшов час, коли Моє Непорочне Серце мусить бути прославлене Церквою і всім людством, тому що в тих часах апостазії очищення, великих мук і горя, моє Непорочне Серце є одиноким прибіжищем і дорогою, яка веде вас до Бога, до спасення і миру. А передусім є знаком моєї певної перемоги у великій боротьбі, яку ведуть прихильники великого червоного дракона з прихильниками Жінки, одягненої в Сонце.

Червоний дракон і чорна бестія

проти Бога та слуг Його

У тій страшній битві, читаємо в Об'явленні, виходить з моря на допомогу драконові звір - бестія, схожа на леопарда.

Якщо червоний дракон є марксистським атеїзмом, то ця чорна бестія є масонством. Дракон виявляє себе явно у своїй силі і владі. Бестія діє таємно, в тіні і підступно, щоб пролізти всюди, бо вона має кігті ведмедя і пашу лева, тому діє хитро і підступно.

Тут доречно зауважити, хто такий масон? Чи то секти, чи то окремі люди, чи групи людей? Та й невже масонство таке небезпечне, що воно ставиться в Об'явленні і поясненні Пресвятої Богородиці на рівні з марксистсько-ленінським атеїзмом?

Скориставшись методикою Ісуса Христа, Його запитали: "Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі дав цю владу? - Ісус промовив у відповідь їм: "Запитаю й Я вас одне слово? Як про нього дасте Мені відповідь, то й Явам скажу, якою владою Я це чиню. Йоанове Хрещення - звідки було? Із неба чи від людей?" (Матея 21:23-25). І поки фарисеї роздумують, і я спитаю вас. От уявіть собі, що у вас є два товариші: один, якщо міряти мірою "справжньої дружби", – не є вашим другом, часто "підводить" вас, часто свариться з вами, не хоче слухати вас; а другий - тихий і спокійний, говорить ласо, ніколи вас не образив ні словом, ні ділом. Уявимо, що пізно ввечері ви в себе вдома сидите з товаришем і розмовляєте, і в дім зненацька вриваються грабіжники. Ваш "ліпший" друг, який ніколи не ображав вас, почав разом з грабіжниками "ґаздувати" в домі, шукаючи цінностей. А той, що завжди дратував вас, докоряв вам, один вбігає в дім, і, ризикуючи життям, рятує вас. Хто ж тепер для вас буде кращим товаришем?

Ось так, як ці два товариші, так і масонство на певному етапі є кращим "товаришем", але прийде час, і цей "товариш" буде вітати Антихриста і допомагати нищити і грабувати людей; бо бестія, тобто масонство, має завдання підточувати віру Христову з внутрішньої сторони: як черв'як рослину, як іржа залізо, на відміну від дракона, тобто атеїзму, який діє відкрито. Але пам'ятайте, що це з одного поля ягода. Ягода отрути для віруючих людей. Бережіться цих вовків у овечих шкурах. Подивіться навколо себе: скільки тих, які кличуть вас: "Та нащо вам тої церкви, де священики, як той "товариш" підводять, докоряють вам, одне говорять, а друге роблять; ходіть до нас, ми вам і книжечки розмальовані дамо, і пояснимо все вам так, що як у того другого "товариша", кожне слово прилипатиме. І ми вас навчимо жити за Євангелієм". Коли тягнуть до себе в трясовину, то тягнуть найсильнішим і випробуваним "тросом" – Святою Євангелією.

Схаменіться, люди! Пам'ятайте, ця ніби "наука Христова", якої вчать всі противники церкви, — це дуже гарна їжа і без солі, це В дорогоцінний подарунок на безлюдному острові, на який не пливуть кораблі і не літають літаки. Але що з того, що вам хочуть подарувати палаци із золота та срібла, коли не показують дороги до того палацу. Так у надії на дорогоцінний палац пройде ваше життя?!

Масонство — це не тільки окремі люди, це скоріше стан душі людини, це ціла будівля сатани. Масонами називаються не тільки секти, але й ті люди, правителі, які, незалежно від віросповідання, за своєю натурою є справжніми слугами бестії.

Пам'ятайте, що батько будь-якого роздору — диявол, і той, хто сіє смуту, розбрат, підриває тисячолітній фундамент Христової Церкви, — це диявол, дітьми якого є атеїсти і масони.

В Об'явленні Йоана Богослова читаємо, що чорна бестія має десять рогів, а на рогах десять корон, які є ознакою влади і гідності. Масонство домінує і править скрізь у світі за допомогою десяти рогів (тобто труб). Ріг у біблійній мові означає голосний інструмент, сильний засіб комунікації. Таким чином Бог повідомив людям про Свою волю, про Свої Закони за допомогою десяти рогів, знаних, як Десять Заповідей. Той, хто їх приймає і дотримується, посвячує своє життя божественній волі, радості і миру. Хто сповняє волю Бога Отця, приймає слова Його Сина, буде спасенним. Ісус ущасливлює ті душі своїми божественними ласками, які Він здобув Своєю жертвою, принесеною на Голгофі. Ті спасенні ласки передаються через Сім Святих Тайн. За допомогою тих ласк в душі вкорінюється насіння надприродного життя, Божественної чесноти. Те саме насіння, що проросте, буде нам сіллю для їжі, дорогою до дорогоцінного замку — вічного життя.

Сім Святах Тайн — це Хрещення, Миропомазання, Сповідь, Пресвята Євхаристія, Вінчання, Єлеопомазання, Священство.

Є також сім Божих і моральних чеснот: віра, надія, любов, мудрість, справедливість, мужність і здержливість. Під Божественним сонцем Семи Дарів Святого Духа (Тайн) ті чесноти проростають, ростуть, чимраз більше розвиваються і провадять душу світлою дорогою любові та святості.

Чорна бестія, тобто масонство, вперто чинить перешкоди, щоб душі не могли йти тією дорогою, яку вказує їм Бог Отець і Син зі Святим Духом. Фактично, як уже сказано, червоний дракон відкрито воює проти Бога і хоче, щоб усе людство жило без Бога, тому і поширює свої блуди. Масонство не заперечує Бога, але блюзнірить і насправді висміює Його; робить пародію на Святі Тайни, на Заповіді. Масонство б'є себе в груди, що відкриває людям Бога, Його Ім'я, про яке було сказано: "Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас". І сказав знов Бог до Мойсея: "Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова послав мене до вас. І Ім'я моє Єгова" (Вихід 3:14-15). Воно перекладається з івриту від слова Ehejeh і означає Господь, або "Я Той, що є, Сущий". Отже, масонство хоче переконати малознаючих людей, що ніхто не знає Імені Бога? Скажіть, якщо я скажу українською мовою французові — Петро, а у Франції йому скажуть Пітер, а в Росії — Петр, то чи цим його зневажать, або неправильно назвуть його? Ні. Ось так і Ім'я Бога є Сущий, тобто всюди Присутній, або Господь. Отже, цією "ревністю" в захисті Імені Бога масонство насправді блюзнірить з Його Імені та всіх Святих в небі.

Найбільшим блюзнірством проти Бога є те, що замість того, щоб почитати Бога, почитають сотворіння, і самого сатану. Ось чому сьогодні, в час великого відступництва, поширився окультизм і так звані "чорні меси". Масонство вживає всі заходи, щоб чинити перешкоди людям, щоб вони не могли врятуватися. Воно намагається зневажити спасення, яке здобув Христос. Бог передає Свій Закон за допомогою Десяти Заповідей, масонство поширює за допомогою своїх десяти рогів меси, дії яких цілком протилежні Божим Законам. Виходить, як у тій приказці "Бог б’є у дзвони, а дідько (сатана) в клепало".