Йоганн Крон - надія Комітету, майбутній офіцер Військ Очищення, йшов алеєю троянд до фонтану Гідності, на зустріч із своїм новим коханням, Мартою, студенткою Університету Освіти і Просвітлення. Червоні, начищені до блиску черевики впевненою ходою відбивали чіткий, солдатський ритм об бруківку. Надворі був гарний, похмурий день, де-не-де  накрапав дощ. Дощ - ідеальний стан погоди, як символ очищення, яке втілював кожен солдат країни. Ніби не помічаючи, всього на світі Йоганн крокував уперед.  Ось уже показалася площа із фонтаном, а он біля лави видніється жовта із червоними маками парасолька Марти. Вона помітила хлопця, помахала йому рукою і побігла назустріч.
Йоганн і вусом не повів, йшов собі наче його ціллю був парад перед Президіумом Комітету, а не побачення з коханою.  Марта добігла раніше, ніж хлопець зміг підійти на десять метрів до фонтану, що знаходився у центрі площі.
- Прривіт, Ссонечко.- Захекана і закохана Марта дивилась на Йоганна,  як на божество, і збиралася обійняти його, щоб поцілувати.
Йоганн відсторонив її руки і промовив:
- Не добре піддаватися розпусті посеред людей. Це не гідно офіцера ВО.
- Та ти ж іще курсант, Сонечко. Поки що можна. - Не здавалася Марта.
Та хлопець був непохитним.
- В майбутньому ти можеш стати дружиною офіцера. Чи не запізно вести себе, як шльондра?
І хоч він казав це кожній своїй дівчині, та він щиро вірив, що котрась з них все ж таки стане його дружиною. Мабуть та що збудує йому п'єдестал. І Марта дуже схожа на таку жінку.
- Що ти таке кажеш, любчику? - Здивовано спитала дівчина - Чи я схожа на отих дівок із Дому Слави? Чи може на отих з ...
Лице Марти  скривилося, наче вона побачила слимака у своїй тарілці,  і вона закінчила:
- ...бенців.
-  Що ти таке кажеш, дурепо? Хіба я міг навіть глянути у сторони тих брудних свиней, щоб ти себе з ними порівнювала?
Йоганн аж весь почервонів від гніву, сприйнявши слова Марти, як особисту образу.
- Ну, не сердься, любчику. Пішли краще звідси. - Схвильовано протягнула дівчина, а потім грайливо додала - можна до мене додому.
Йоганн спочатку зверхньо подивився на неї, а потім його обличчя розлізлося задоволеною усмішкою, хтиво крякнув, обійняв Марту за талію і повів доріжкою у напрямку проспекту, доріжкою перпендикулярною тієї, якою він прийшов.
Погода була гарна. Дощова.  Йоганн розповідав дівчині соромітські анекдоти, а вона у відповідь сміялася так голосно, наче її сміх це стратегічна зброя, яка має захопити весь парк. Так вони дійшли до зупинки трамваю. Не встигли і присісти на
лаву, як неподалік побачили шари густого диму зліва від себе. Із повороту виринув трамвай, що весело дзвенів сповіщаючи про себе. Це був єдиний транспорт у цьому місті. Та більше і не треба було.  Це ж не столиця. Провінція.
Йоганн і Марта стрибнули в урядовий вагон і поїхали одразу до неї додому. Поки вони йшли до зупинки, м'яке, гаряче тіло дівчини так розпалило Йогана, що той вже не міг стримувати свої хтиві бажання. Вже в трамваї його рука оселилася у неї поміж ніг і виринула звідти, коли потрібно було вийти з трамваю і дійти до квартири.  Марта все дозволяла своєму коханцю, а інші не могли нічого зауважити нахабі, адже навіть курсанти військ Очищення мали беззаперечну фізичну і моральну недоторканність. Не тому, що це прописано законом, а тому, що ця організація була ніби одна сім'я. І якщо зачепиш одного - тебе затопчуть тисячі ніг. І ніхто з цим нічого не зможе зробити, адже війська Очищення - найвищий каральний орган Імперії Націоналітет.
  За вікном сутеніло, Йоганові час було йти в міську винарню військового забезпечення за своєю стограмовою нормою вина, що було вже більш традицією, ніж бажанням, та йому не хотілося полишайте шовковисте, гаряче, оголене тіло Марти, яка була кращою коханкою з усіх його колишніх фавориток. Він був готовий вдруге зануритися у вир задоволення, але в цей момент годинник жваво відбив шосту годину, що нагадало йому невдоволене обличчя сержанта Швайна, що й сам нагадував того хряка, який добрався до харчів і браги ласо задовольняє свої потреби, позначаючи себе бойовим розфарбуванням підливки на обличчі і винних плям на кітелі. Якщо Йоганн пропустить це неперевершене дійство то усю завтрашню службу ,  Швайн зануриться, наче в багно, в Йоганів мозок і буде розривати його скигленням про те, який він, Йоганн покидьок, що покинув товаришів у цей важливий свиномомент воїнського єднання.
Крон ще раз оглянув кімнату, документуючи у пам'яті момент блаженства поєднуючи пам'ять із відчуттям м'яких дівочих сідниць під його лівою рукою. Старовинний годинник часів до Великої Реформації, старенький чорний холодильник і невеличкий дубовий стіл, почорнілий від часу та їжі, пляшечка ягідного морсу, що трохи забродив - найбільший алкоголь, що можуть дозволити, собі цивільні, і сир Гауда, улюблений Йоганів.
Рука різко зупинилася. Долонею ляснувши сідницю Марти, Йоганн встав натягнув штани, поправив сорочку, стягнув кітель зі стільця, що стояв поряд із ліжком, і мовчки, не звертаючи більше уваги на дівчину, вийшов за двері.