Після закінчення училища Емілія вирушила на свою батьківщину, де були всі її рідні окрім мами. Мама Емілії залишилася знову там на Херсонщині. З поверненням Емілії всі були дуже раді, та і сама вона була щасливою і вже забувала про розчарування про те складне кохання. Повернувшись до свого рідного села вона з своїми подругами які на її дуже довго чекали завжди гуляли, клуб, прогулянки і дуже багато різних ситуацій. Але Емілія ще на Херсонщині в соціальній мережі вконтакті познайомилася з хлопцем з яким час від часу переписувалися. І в один вечір цей хлопець написав що хоче приїхати з другом до нас, щоб посидіти провести час. Вони не були проти, це було даже свято Петра і Павла. Коли вони приїхали вони дуже весело та чудово провели час, сиділи пили 🍷, також сміялися знайомилися з хлопцем з якими приїхав Олександр. Він приїхав з Михайлом якому Емілія тоді сподобалась, але він не подав якийсь погляд. Був якимсь серйозним таким. Після того вечора як вони  погуляли попрощалися з Олександром Емілія він хотів її поцілувати але вона відхилилася і не поцілував. Емілія пішла тоді додому. На наступний день була в соціальній мережі вконтакті заявка в друзі, вона відкрила це був Михайло. Вона його додала до друзів і через якийсь час він її начав писати довгою були переписки, спілкування потім вже і по телефону. Прийшов той час що він їй запропонував зустрічатися. Він кохав її і вона його також. Бувало в стосунках по-різному не може бути все ідеально, бували і сварки і що хочеш. Але кохали один одного. Одна погана новина можна сказати розлучила їх, Михайлові прийшла повістка в армію. Йому тоді було 20 років він менший від Емілії був на чотири місяця. І вже нічого на той час не можна було зробити прийшла повістка потрібно йти, вже ніде не дінишся. Емілії було дуже тяжко в це повірити що вона скоро не буде бачити коханого, довгий час. І вони начали постійно сваритися, перед випровадженням вони дуже сильно посварилися, але помирившись він забрав її до себе щоб познайомити її з батьками. Познайомившись з батьками на наступний день були випровадини  де зібралося дуже багато його родичів і всі знайомилися з Еміліїю тому-що превіз вже невістку додому.
Пішовши служити Емілія завжди сиділа дома чекала його, кохала вона його всім своїм серцем її важко було але вона з надією чекала на нього. Емілія кожного вечора залишалася вдома коли її подружки гуляли. Їй було тяжко і вона з подружкою вирішила поїхати до Польщі до праці оскільки і жити Емілії не було за що, потрібно було якось жити. Як тільки вони вирішили їхати, вона повідомила про це коханому Мехайлу який дуже грубо на це відповів.
- Що їдиш собі шукати поляка. 
І знову сварки він її постав перед фактом, або Польща або я.
Емілія вибирала двійний вибір, тому що кохала Михайла  але потрібно було їхати до Польщі бо не було грошей за що жити. А дівчина то молода всьо двадцять. Хочеться не гірше інших мати одяг, взуття, косметику та інше. Емілія перебувала там 2.5 місяців і саме в Польщі вона втратила свого коханого. Вони перестали спілкуватися оскільки він почав говорити дуже погані на її слова, обізвав що вона така с........ та інше. Навіть були угрози в її сторону. Після Польщі Емілії було тяжко. Так як і в перший раз вона поїхала туди, ні мови, ні людей не знавши, це було просто пекло, хто там був то знає як це. Емілії начала виходити гуляти після Польщі оскільки вона вже була вільною, да і стала вона якоюсь грубою, більш сильнішою. Тому-що не бувало і без сліз дуже часто вечорами в подушку Емілія плакала щоб ніхто, не бачив і не чув.