Закінчивши дев'ять класів, Емілія переїжає до невеличкого села Херсонщини, де і жила її мама. Приїхавши туди її сподобалось перше враження про те село, воно було звичайно її чуже, але таке приємним на вигляд. Емілія думала після дев'ять класів іти десь далі вчитися, але поговоривши з мамою, вони вирішили щоб вона, навчалась в тому селі, десятий та одинацятий клас, щоб більш подорослішала.Оскільки їй було всього п'ятнадцять років.  Пройшов один тиждень, Емілія не мала друзів і дуже сумувала за своїми, які осталися на Волині в її рідному селі. Через деякий час вона познайомилася з сосідкою та її братом того ж села. Але вона була меншою на пару років від Емілії і так само її брат тільки на один рік. Це тоді було літо вони гуляли постійно разом. В липні їй виповнюється шістнадцять років, ще зовсім юна, але цей день її запам'ятався на завжди. В цей особливий день для її , вона познайомилася з хлопцем, який її сподобався з першого погляду. Він був трохи вищий і старший на пару років від її, з голубими очима, світлого кольору волосся, і дуже гарні в нього були губи. Познайомились вони в цей день, і він поїхав на своїй машині по своїх справах, а вони залишилися сидіти на лавочці біля її двору. Але як він від'їхав від їх, Емілія ні про що більше не могла думати, як тільки про нього. В її голові прокрутилось:
- Закохалась?
Після того дня Емілія не бачила його, але завжди думала про нього.   І в її голові тільки було:
- Я в нього закохалася, він мені дуже подобається!
Після того знайомства пройшло 6 днів і ми знову зустрілися там де і познайомилася. Емілія була дуже щаслива, вона з сосідкою Фатінією була як він під'їхав до їх, і запропонував покататися на його машині.
- Їдемо покатаємося, покажемо тобі все село.
Оскільки і справді Емілія його не знала. Відповідь в її була:
- Не знаю.
Фатінія викрекнула:
- Їдемо Емілія.
Емілія відповіла:
- Ну їдемо.
В її очах було стільки щастя, але вона не показувала це їм.
Вони довго їздили по всіх вулицях села, показувала де що є. Вже було трохи пізно і Фатінії потрібно було додому, вони її підвезли додому ну і Емілія звичайно зібралась іти додому, але взявши її за руку він попросив її залишитися ще на трохи;
- Може залишишся ще на трохи?
- Та вже пізно!
- Ми в машині посидьмо біля твого дому.
- Ну добре!
Сидівши в машині він її злегка приобняв її тіло затримтіло і по її тілі побігли мурашки, оскільки вона в нього закохалася, від його погляду просто потемніло в очах, і як тільки він доторкнувся своїми ніжними губами до її губ, в Емілії просто затамувався подих, таке було відчуття легкості пропав якийсь страх. Після того вечора вона додому прийшла дуже радісною і сама собі промовила:
- Я його обожнюю!
І так вони розпочали з кожним днем більше знати один про одного. І вже півроку як зустрічаються. Але їх трохи розділяли кілометри оскільки Емілія пішла навчатись до школи, а її Юрій поїхав до свого навчально виховного закладу де навчався на вчителя фізичної культури. Емілія дуже подобалася другові Юрія але вона ніколи його не помічала. І в один вечір він зателефонував до Емілії і попросив щоб вона вийшла щоб сказати її щось дуже важливе.
Емілія погодилася і так вийшла.
- Юрій тобі бреше!
- Що бреше? -  Запитала вона!
- Він живе з своєю дівчиною вже 3 роки на квартирі.
- Що це не правда!
- Правда!  Він тебе не кохає він просто тебе використовує. - А я тебе кохаю і ти мені подобаєшся. Давай зустрічатись?
- Що ти говориш я не хочу слухати твої дурниці!
Після такої розмови в Емілії рухнув цілий світ вона не знала що її робити і зателефонувала йому.
- Привіт ще раз, що ти?, як ти?
- Привіт нічого, добре! А ти як?
- Та не дуже.
- А що таке?
- Не знаю кому вірити тобі чи твоєму другу?
- Не зрозумів, що таке?
- Це правда що ти вже три роки живеш з дівчиною? - Тоді хто я для тебе?
- Що? - це не правда!- ніколи не слухай його, чуєш? - я тільки тебе кохаю!
І вона повірила в його слова, оскільки він так переконливо її говорив. Може через те що вона була дуже закохана в нього, це було її перше кохання.
Минали дні вони спілкувалися він не міг приїджати додому, тому-що пішов працювати коли були вільні дні та час після занять. Якось в один сонячний день Емілія йшла до школи і задзвонив в її телефон, це був він, вона ще так подумала:
- Ніколи ранком до мене не телефонував, а тут телефонує!
Якось так здивувалася вона.
- Алло.
- Привіт!
- Привіт!
- Як ти? - що робиш?
- Нормально!, -ти як і що робиш?
- Теж нормально, нічого іду буду їхати додому з роботи нічної.
- Зрозуміло.
- Добре йди вчись потім зателефоную!
- Добре!
В Емілії просто засіяло обличчя від щастя, він її цим дзвінком підняв настрій на весь день.
Після уроків в Емілії була подруга Вікторія з якою вони сиділи на лавочці біля школи і розмовляли про їхніх коханих. Вони попрощавшись оскільки Вікторія їхала додому. І Емілія по дорозі додому захотіла зателефонувати Юрію оскільки вона подумала що він має приїхати додому до села.
- Алло!
- Да!
Телефон підняла якась жінка, Емілія подумала що це його мама!
- А можна Юрія?
- Ні!
- А чому?
- Він зараз зайнятий!
- Вибачте, а що він робить?
- Він зараз зайнятий вікнами!
- Скажете щоб передзвонив на цей номер.
- Добре.
Поговоривши вона довго йшла по дорозі в телефоні, піднявши голову вона побачила Юрія маму.  І зразу не зрозуміла і промовила:
- Тоді хто говорив зі мною по телефону?
Емілія зразу набрала на Юрія телефон і він вже не відповідав та лінія була зайнята.
Вона зразу зрозуміла що це говорила та сама його дівчина. Тільки прийшла додому сльози по-лилися горошком. Її подушка була мокра від її сліз очі вже були красні, на душі було дуже тяжко, вона проплакала весь день. На вечір сіла за уроки, але думка була про нього, біль просто зжимав її серце, її даже не хотілось жити, так їй було тяжко на душі. Вона стала меньше спілкуватися з ним, тому-що він їй просто брихав, і все що друг його казав це була правда. Ну і пролетіло тих два роки, і в її сьогодні випуск 2016 з тяжкість на серці, вона сьогодні красуня. Вона була одягнена в довге красне плаття, воно дуже гарно дивилося на їй, була пишна зачіска та легкий макіяж, просто красуня. На цей урочистий захід він прийшов не один, так він був з нею. Емілія коли бачила його з нею, в її серці було так тяжко як то ножем ріжуть. Але і Емілія йому подобалась це було видно, но тільки вони просто більше не могли бути разом.