Глава 1. Вступ.
Коли я бачу її, світ навколо ніби завмирає. Кожен шум, кожне світло втрачають свою яскравість, залишаючи лише її. Вона – картина, написана найніжнішими фарбами, а її посмішка – сонце, що пробивається крізь хмари.
Серце в цей момент – неначе пташка в клітці, що б’ється об прути, прагнучи вирватися назовні. Але воно не хоче летіти, а хоче просто співати їй, шепотіти про свої почуття. Кожен її погляд – мелодія, що наповнює мене радістю і спокоєм одночасно.
Іноді здається, що я тону в її очах, бездонних і загадкових. В них я бачу весь Всесвіт, весь світ, який мені потрібен. І в той же час, я боюся наблизитися занадто близько, бо раптом це все виявиться лише міражем, а я знову опинюся в холодному, порожньому світі.
Але коли вона поруч, я відчуваю себе найщасливішою людиною на світі. І нехай це почуття триватиме вічність.
Серце в цей момент – неначе пташка в клітці, що б’ється об прути, прагнучи вирватися назовні. Але воно не хоче летіти, а хоче просто співати їй, шепотіти про свої почуття. Кожен її погляд – мелодія, що наповнює мене радістю і спокоєм одночасно.
Іноді здається, що я тону в її очах, бездонних і загадкових. В них я бачу весь Всесвіт, весь світ, який мені потрібен. І в той же час, я боюся наблизитися занадто близько, бо раптом це все виявиться лише міражем, а я знову опинюся в холодному, порожньому світі.
Але коли вона поруч, я відчуваю себе найщасливішою людиною на світі. І нехай це почуття триватиме вічність.
Коментарі