Глава 2. Перший крок.
І ось одного разу, набравшись усієї сміливості, я вирішив зробити перший крок. Серце колотилося так сильно, що здавалося, ось-ось вистрибне з грудей. Але, глибоко вдихнувши, я підійшов до неї. У той момент світ навколо ніби завмер. Час ніби розтягнувся, і лише наші погляди зустрічалися.
Я почав говорити, слова з працею виривалися з горла, але я продовжував, розповідаючи про те, що відчуваю. Про те, як вона мене надихає, як її посмішка робить мій день яскравішим. І коли я закінчив, я з трепетом чекав її відповіді.
Вона посміхнулася, такою теплою і щирою посмішкою, що моє серце наповнилося ніжністю. І тихо сказала: "Я відчуваю те саме".
У той момент я зрозумів, що всесвіт почув мої найзаповітніші бажання. Наше знайомство переросло в щось більше, в те, про що я мріяв усе життя. Кожен день з нею – це подарунок, це диво, яке я бережно зберігаю в своєму серці.
Іноді я дивлюся на неї і не можу повірити, що таке щастя випало на мою долю. Я вдячний долі за зустріч з нею, за можливість любити і бути коханим.
Я почав говорити, слова з працею виривалися з горла, але я продовжував, розповідаючи про те, що відчуваю. Про те, як вона мене надихає, як її посмішка робить мій день яскравішим. І коли я закінчив, я з трепетом чекав її відповіді.
Вона посміхнулася, такою теплою і щирою посмішкою, що моє серце наповнилося ніжністю. І тихо сказала: "Я відчуваю те саме".
У той момент я зрозумів, що всесвіт почув мої найзаповітніші бажання. Наше знайомство переросло в щось більше, в те, про що я мріяв усе життя. Кожен день з нею – це подарунок, це диво, яке я бережно зберігаю в своєму серці.
Іноді я дивлюся на неї і не можу повірити, що таке щастя випало на мою долю. Я вдячний долі за зустріч з нею, за можливість любити і бути коханим.
Коментарі