Дорогами Харківщини може здатися, що окупанти пожаліли цей край, поки не побачите Ізюм. Розбиті мости, вирви на дорогах, посічені дерева, знищені будинки, згорілі машини, обпечені війною люди.

Мінус два під'їзди

Важко говорити із людьми, їх шкода, хочеться віддати все. Проте, побачивши машину з червоним хрестом, стає трохи легше - гуманітарка.

Не так багато того міста, скільки було боїв за нього. Хвилин 10-15 і ми вже піднімаємося на крутий і затяжний підйом. Радянський обеліск каже, що приблизно 80 років тому тут були важкі бої. Символізм у всьому.

— Це Kozak System. Цікава, вони класно співали. Зараз їх лідер на фронті, про решту учасників не знаю. Ну і Жадан. Якби мав трохи більше пам'яті, то розібрав би його вірші на цитати. Залишається тільки слухати.

Лінія фронту у цьому місці трималася досить довго, наші десантники стояли, потім наступали. Три села практично знищені, цілих хат не видно. Найважча ділянка для їзди. Обабіч дороги прапори парами - наш, України і теж наш, маруновий, з гербом ДШВ. Кожна пара - загиблий воїн. Хочеться плакати. Серце стискається.

— Диви який. Важко точно сказати, у нас однакові танки майже, але ствол "дивиться" у нашу сторону, то напевно їх апарат.

40-ка тонна машина стояла ніби пам'ятник, важке нагадування про ті жахливі події, які ще було чути десь далеко, особливо вночі. З нього познімали все, що мало хоч якусь цінність. Куски "братського" металу, який приїхав нас вбивати, з радістю продавали, а частіше обмінювали на їжу. Особливо крупні ділки торгували в інтернеті. "Рідкісний кусок ракети. Всього 10000 гривень." Пару тижнів і ми могли б стати не бідними людьми на цьому брухті. "Піднятися" як казав єврей Ярік.

— О, диви, вже Слов'янськ. Так, це поворот на Лиман. У мене до сих пір мурашки від цих місць. Як згадаю, то краще не згадувати. Але тягне туди капець. Наступного разу, як буде більше часу, то заїдемо, по рідних місцях. Якщо там руских не буде 😅

Такі знайомі з початку війни місця. "Змійки" на дорогах, блокпости, на яких хочеться сказати: "Я тут жив, пропускайте швидше." Далі по дорозі більшає блокпостів. На узбіччях та в кюветах лежить і гниє солідний автопарк, кожні пару сотень метрів хтось не доїхав. Шкода їх.

14:15 ВАЖЛИВЕ ПЕРЕХРЕСТЯ

— Тут не спіши, тримайся лівіше, на край дороги не заїжджай. Шумно? Це в Бахмуті. Бахмут гримить.