- куда ти ета тащіш?

- прасті.

- за што?

- я думала е- ета мусар. -Вжав шею сказала Караліна.

-  так ета он і єсьть!

-... - Караліна і слова нє сказала.

- ти же дєвачка! Нє стала тєбє таскать тяжасті! В слєдущій раз проста скажи мнє харашо?

- да.

- Кстаті пачіму ти всьо іщо нє спіш? І здєсь столь чіста.... падажді толька нє говорі што ти да 3 часов ночі убірала? 

- ну да.

- я канєшно говоріл што тєбє нужна будєт ухаживать за домам но вєсь за ноч! Я імєл в віду хатяби адну комнату в дєнь! 

- всіво адну?

- В любом случаї тиже дєвушка! Таскать тіжолиє вєщі работа мущіни!

- Прасті.

- Ха.... За што ти ізвіняєшся? Проста в слєдущій раз єслі нужна штота ністі то пазавйош мєня.

- Харашо но пакєти льогкіє.

- кілограм з 10 добрих єсьть. І ти гаваріш што ані льогкіє?

- ем..

- всьо ладна закрилі тєму. Ти харашо пастаралась. А тєпєрь іді спать.

-Но їщо рана...

- єслі прайдьот іщо часок то врєлі будєт рана.

- харашо.

Так ані разашлісь па комнатах і ліглі спать. Караліна долго нє могла заснуть. І вот рішила ана пайті памица. Раздєвшись ана пустіла воду. Но палілась красная жидкосьть  ана з крікамі вибіжала в адном палатєнце. На крік прібіжал Маркоб. І вот разкрилась їйо тайна што ана « ангєл во плоті» тєм што заді віднєлісь пишниє бєлиє криля. Маркоб падбіжал обнял і начал успакаївать їйо ана випаліла то што віділа. Вмєстє ані пашлі правєріть і вот включают воду і льоца нармальная вада нікакіх слідов краснай. Караліна адівалась так і нє памившись а Марко ждал їйо в гастіной штоби пагаваріть. Кагда она вишла он сказал єй прісєсьть. І на їйо глазаг калатіл 2 стакана валірянкі, штоби ана нє падумала про яд. І вот вон загаваріл.

- насколька я понял ти « ангєл во плоті» такжеж?

- да- атвєтіла ана.

- ех... знаєш ти сільчас навєрна думаєш што всьо ти разкрилась. Але мнє всьоравно хто ти. Ти нє такая уж і плахая. І на вєдьму нє смахіваєш.

- ха

І так ані па німногу но збліжалісь. Прашол год Мароб прєдлажил встрєчаца і Караліна сагласілась. Патом і жинідьба но билі толька ані. Ніби і історію можна заканчівать... но нє тат та била. В адін прікрсний дєнь Маркоб гаворєт Каралінє што срочно нужна атрєзать єй криля ана нє хатєла но любіла. І сєла ана в машину в каторай сідєл Маркоб і їщо ктота да за рульом. І прієхалі ані на скалу на самий край і атрєзалі єй криля. Ета била больна. Но аказиваєца ана била дочерю бога і ана м столь плоха што адправілась на нєбєса. І больше « ангєлов во плоті» аліла їво нє трогать Маркоба но тот їво убіл навєть нє раказавшись. І на слєдущій дєнь всєх правірялі на криля і то што їх нєту стало їйо спасєніям. Черєз 2 дня похарон і ана мєльком замєтіла на спінє шрами ат крилєв і тагда всьо паніла. Но стало єй стало плохо і адправілась ана на нєбєса « ангєлов во плоті» больше нєту штоби убєрєч іх ат любві.

КАНЄЦ.