Я раскажу адну історію і ви паймьотє пачіму в наше врємя «ангілав во платі» нєту.

В нашом мірє« ангєлов во плоті» гнали геть штоби нє взбунтувалісь. Казнілі іх, как же ета глупа звучіт также как і то што приісходєт в мірє січас.

Дєвушка пдростак по імені Короліна переїхала з нєбольшова гарадка в бальшой город на учобу. І подробативая раздавая лістовкі встрєтіла парня Маркоба он бил висок, красів, свєтлакожий, зєльоно глазий парєнь. І в ніх закрутілся разгавор, і черєз нєскалька мєсяцав у нійо прійзашла біда. Їйо уволілі. І ана больше нє могла оплачівать сєбє за квартіру. І когда вновь Маркоб прішол на мєста гдє она роздавала лістовкі он їйо нє увіділ. Он ждал целий дєнь но так їйо і,нє увіділ. Маркоб пашол в мєста їйо работм.

- Здраствуйте.

- Здраствуйте. Чіво жилаєтє?

- У вас работала дєвушка по імєні Короліна лістовкі роздавала?

- Да. Їйо сіводння уволілі.

- Пачіму?

- Папала под сокращенія.

- Нє моглі б ви дать їйо даниє?

- Што ви, ми прілічноє завідєнія! Нє раздайом даниє сатруднікав, ілі бивших сатруднікав.

Маркоб протянул пачку дєнєг со словамі - Ви увєрєні?

- ну для вас сдєлаю ісключенія.

Адавши даниє касір падумал, он нє багато одєт, адкуда такіє дєньгі? Даже єслі работаєт на кавота багатаго то зачем чілавєкі з такімі дєньгамі Караліна?

Маркоб нашол їйо дом і пастучал в двєрь. Ета била малєнькая кватірка с внєшніва віда даже нє пахожа што хтота жил также как і ва всьом домє. 

Караліна нє пасматрєвша в глазок адкрила і увідів їво спрасіла -што он тут дєлаєт? На етат вапрос он спрасіл нє впустіт лі ана? Впустів їво он загаварів пєрвим.

- Я канєшно вкурсє што  ти нє багато живйош но нє ожидал што аж на столько. 

- Разачарован?

- нєт.

- ти лудше скажи как ти міня нашол? Я же тєбє нікакіх даних пра сібя нє давала кромє імєні і работи.

- на работє далі.

- панятна.

- слушай мнє вот касір сказал што тєбя могут висіліть. Ета правда?

- да. І што с таво?

- пєрєїжай ко мнє, я живу адін, в домє платіть нє прійдьотса. Ми знакоми.

- нєт.

- ну варіантав всьоравно нєту, когда знайдьош работу со стабільной зарплатой тогда сєдєш.

- но плату я нє смагу платіть мєсяц, два.

- нічіво. Віжу у тібє здєсь чіста а я убіраца нє любю. Я буду тібє обєспєчівать а ти слідіть за домом. Как тєбє?

- парукам.

- тогда я уже пайду завтра дньом за табой,заєду. А ти сіводня сабірай вєщі. Завтра сдаш квартіру.

- харашо. Спасіба.

- нєзашта. 

Улибнувшись ушол Маркоб. У Кароліни і в правду нєбило вибора кромє как канєшно оказаца на улєце бєз гроша в карманє.

На слєдущій дєнь она пєрєєхала он как і абєщал забрал їйо на машинє срєдніва класа. В свой,дом. Оказиваєтса што он работаєт на даму. В домє бил бєспарядак. Ані поєлі і он ушел работать за ноудбукам в сваю комнту, какая кстаті являєтса їдінствєним запрєтним мєстом для Корліни.

Прадалженія слєдует. ПРОСЬБА НАПІСАТЬ ШТО ПАНРАВІЛАСЬ А ШТО НЄТ В ЕТАЙ ГЛАВЄ. СПАСІБА ЗА ВНІМАНІЯ!