Минуле, майбутнє, теперішнє

Марія Лепетан

На цей твір я надихнулася відомою французькою співачкою Mylène Farmer а саме її піснею L'horloge Завдяки її творчості я полюбила французьку. Минуле, майбутнє, теперішнє, Проходять крізь пальці. Не тримай, хай течуть. Вода у ріку переходить. Ріки стікають у море. А море... Це ж море... Секунди складають хвилини, Хвилини переходять в години. А години в дні, а дні В роки Роки, в яких щоранку прокидаюсь І знаю ти не знайдеш. Я позбулася минулого тепер Теперішнє в очі дивиться, А майбутнє запитує коли? А я скажу: ніколи. Розрубаю я гордіїв вузол. А ти сидиш чекаєш у стіни, Переконаний, що заслабка. Минуле, майбутнє, теперішнє, Не тримай, хай течуть. Я не повернуся, А минуле залишиться сивим. Минуле, майбутнє, теперішнє, Не тримай, хай течуть.

2020-04-12 18:09:02

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Марія Лепетан

@Boanerge вона одна з найкращих і я рада що я така не одна)))

Відповісти

2020-08-28 18:10:01

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4333

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1545