Відьма переборола крик який лунав в її голові. Хтось дав їй руку і допоміг підвестися. Їй досі було страшно і біль не припинявся, кров в нозі ще досі йшла.
Ходи зі мною - прозвучав чоловічий голос.
Дві половини її розривало, один ліхтар розбився інший лишився в руці. Всередині її демони ще хотіли нагадати про себе. Але вони замовкли, відьма чула і бачила тільки його одного.
Тому вона пішла із ним вгору
Там наштовхнулася на стару шафу в якої відкрився ящик. Вона налякано подивилася що в ньому а потім почала впізнавати старі символи правда деякі з них були зламані. Вони не могли розмовляти. За вікном гримів грім і бушувала буря. Відьма тримала обережно їх біля серця хоча скоріше за все вони її і не впізнавали. За вікном виднілося сонце або його силует.
Не хвилюйся я іще прийду- прозвучав голос.
Я знаю- відповіла відьма.