Раптом вона побачила як її нігті змінюють форму. Вони перетворюються на пазурі відьми і вона не може це контролювати. Згори спустилася її сестра Едісон.
Що з тобою?- вона поглянула на сестру яка старанно намагалася заховати руки за спиною.
Ти робиш це так наче в тебе в руках пістолет і ти когось пристрелила- Едісон ще продовжувала жартувати а їй вже було не до жартів.
Вампір вже казав ну що побачимося а навпроти стояла сестра яка нічого не знала про її дар і тікати можливості не було.
Допоможи- вона показала свої кігті які вже не нагадували навіть котячі.
Едісон швидко взяла її під руку і вивела з іншого боку будинку де стояла її машина.
Вона стала змінюватися ще швидше.
Це воно стається- відьма хотіла щось пояснити.
Потім розберемося- припинила її слова сестра.- Поїхали допоки Леопольд не помітив твою зміну і не всадив свій розкішний зад в мою машину.
Вони проїхали досить довгий відрізок дороги. Допоки відьма не усвідомила іншу річ вона відчуває його запах. Хочеться їй цього чи ні. Але вона відчуває запах свого хижака. І їй так його бракує що немає сили терпіти. Сестра тисне на педаль як скажена. Немов Леопольд приженеться за ними пішки. Такої зосередженості вона від неї в житті не бачила. У вікно врізалася куля.
З ним не можна- вона чула ці слова біля свого вуха.
В сидінні машини застрягла гільза.
Прийшов час коли ти наче як старієш і біль в колінах тебе вже діймає більше ніж раніше і тобі доводиться це визнавати. І ти сідаєш за кермо і починаєш сутичку з відьмою яка є сильнішою і могутнішою за тебе. Колись за часів війни тебе прозвали Черствим і це прізвисько повернулося знову. І тобі знову треба битися. А вона навіть не знає який ти на вигляд.