Історія

В дверях готелю поламані двері В це досі ніхто не вірить... Як і в розірвану пару колготів Ніхто йому не заперечить. Він це розуміє і тому кричить. Йому скажуть ви мерзотник. Він до цієї ролі звик. За ним спостерігають вдень і вночі Аби не вкрав потрібні речі Вигнати його не мають вони сил.

2024-11-09 13:27:24

Інші вірші поета

Некромант Знайди мене Собор Зірки

Інші поети

Shanice Mitchell

@shanice97

Сандрін Iрріель

@sandrine_ukrainian

Леонид Коляда

@im_space

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1737

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12220