Блог
Всі
Думки вголос, Особисте
Душі твоєї порухи найтонші,
Вир почуттів і глибину думок,
Й життєву мудрість поміж сторінок
Я відкриваю знов і знов, мов вперше...
4
168
Думки вголос, Особисте
Я Вас шукала в випадкових перехожих,
У доторку проміння сонця до плечей...
Та інші люди ні на йоту все ж не схожі,
Бо не замінить сонце й тисяча свічей...
5
222
Вірші
Всі
Кожен рух мого серцебиття
Ти думаєш, що все колись минає,
Стирає час затерті сторінки...
Та серця мого суті ти не знаєш –
Воно кохає раз на всі віки...
Без тебе серцю, мов душі без Бога –
Не було б сенсу, не було б життя...
Для мене ти – не просто світлий спогад,
А кожен рух мого серцебиття.
5
0
70
Колись під пісню грому й блискавиць...
Колись під пісню грому й блискавиць
Ти зазирнеш із болем в мої очі,
Бо серед сотень тих веселих лиць
Ніхто в грозу лишатися не схоче...
Колись під пісню грому й блискавиць
Ти з відчаєм молитимешся Богу,
Ти на коліна падатимеш, ниць,
В одну зійдуться раптом всі дороги...
Колись під пісню грому й блискавиць
Почуєш раптом серця свого стукіт...
Згадаєш ніжність ти моїх зіниць,
І як я прагла впасти в твої руки...
Колись під пісню грому й блискавиць
Дзвінком раптовим вирветься надія,
Мов світло серед мороку темниць,
Бо я одна тебе тоді зігрію...
Колись під пісню грому й блискавиць
Тепла мого шукатимеш причали,
Довіриш морок власних таємниць,
І так боятись будеш ти прощання...
Колись під пісню грому й блискавиць
В моїй душі луною біль твій буде,
Бо серед сотень тих звичайних лиць
Твоє єдине буде битись в грудях...
Колись під пісню грому й блискавиць
Я поцілунками зігрію твою душу...
Твій біль зітру на порох до дрібниць,
Й ніхто тоді наш Всесвіт не порушить.
5
2
53
Я відпускати не навчилась зовсім...
Я відпускати не навчилась зовсім.
Слова – брехня, думки – туман вагань.
Нічому не навчила серце осінь,
І бродить тиша між моїх зізнань...
Ти – вічний мешканець у залах серця,
Ти – невмируща сутність почуття.
А серце б'ється, б'ється, б'ється, б'ється!
Воно ще знає що таке життя...
Життя ж – не вражень нових аромати,
І навіть не потоки чистих мрій...
Воно – у вмінні просто віддавати,
Не взяв, віддав лиш – і тому радій!
Моє ж бо серце надто безнадійне –
Не може не віддать тобі себе...
Це так абсурдно – я тобі лиш вірна,
Це так банально – я люблю тебе.
6
2
83
