Блог
Всі
Думки вголос, Особисте
Душі твоєї порухи найтонші,
Вир почуттів і глибину думок,
Й життєву мудрість поміж сторінок
Я відкриваю знов і знов, мов вперше...
4
167
Думки вголос, Особисте
Я Вас шукала в випадкових перехожих,
У доторку проміння сонця до плечей...
Та інші люди ні на йоту все ж не схожі,
Бо не замінить сонце й тисяча свічей...
5
222
Вірші
Всі
Вона покохала його понад міру...
Вона покохала його понад міру,
Іскрились при зустрічі скельця очей...
Та тільки вона їх підняти не сміла,
Коли він торкнувся рукою плечей...
Він вíрші писав... Та усе не для неї...
Вдивлявся у Небо й шукав собі шлях...
У тиші квартири пустої своєї
До Бога звертався в думках і словах...
Він не обіцяв їй нічого даремно,
Кохання не згадував в жодній з розмов...
Вона ж лиш за нього молилася ревно,
Та вірші писала про свóю любов...
Він наче байдужим до неї лишався
І навіть увечері їй не дзвонив...
Та в скрутну хвилину її не цурався,
Ні часу, ні сил він тоді не жалів...
Вона покохала його понад міру.
Він ніби ж до неї не мав почуттів...
Зв'язала їх міцно взаємна довіра,
Що була надійніш усіх укриттів.
3
0
47
Ясний місяцю...
– Ясний місяцю, з зіркою в парі
Не дивіться так в очі мені!
Я ж від нього, від себе тікаю,
Скоро буду вже десь вдалині...
А ви дивитесь знову на мене,
Наче бачите кожен мій крок,
Наче бачите щось незбагненне,
Що яскравіше тисяч зірок...
– Ти даремно від себе тікаєш,
І ця віддаль – лиш віддаль і все...
Ти й сама вже чудово те знаєш,
Що із вітром лиш сумнів знесе...
Й хоч на серце вдягнеш обладунки,
Хоч загубишся в сірій юрбі,
Та не знайдеш ти вже порятунку
Від любові, що диха в тобі.
4
2
92
Проросла дика квітка у серці
Проросла дика квітка у серці
І пелю́стки хова пурпурові.
Морок в душу морозами рветься,
А я Вам зізнаюсь знов в любові...
Її сила, незрима й всевладна,
Вище болю, сильніш за образи,
Ні мені, ані Вам непідвладна,
Хоч здавалась крихкою одразу...
Скільки б морок в свою павутину
Не старався заплутать любов,
Скільки б біль не обламував крила,
А ця квітка живе в мені знов.
6
2
113
