Поет

Екатерина Рура

Коли наступає пізня година В людині прокидається поет , Який відчуває кожну хвилину Той біль , ті страждання , Він бачить його силует . Занурюючись в спогади та бажання Він вірить у мрії палкі , Які не мають початку , А також не мають мети . Слова ,що утворились в твоїй голові Складаються в рими із речень - Ось так і виходять вірші нові До яких не складеш заперечень .

2018-02-22 08:01:16

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сияющая Бездарность

Я вообще не очень сильно люблю украинскую поэзию , но вот этот стих исключение из правил 💓

Відповісти

2018-02-23 08:14:39

Подобається

Сияющая Бездарность

Теперь я твой новый фанат 🤗

Відповісти

2018-02-23 08:19:41

Подобається

Екатерина Рура

@Сияющая Бездарность ммм...как мило ❤спасибо😘приятно ,когда кому-то нравиться то ,что ты делаешь ))

Відповісти

2018-02-23 09:17:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2521

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1864