Вірші
Всі
Осінь
Здається,вже згоріла, чи прогоріла?
Буду певна,що винна тільки осінь.
Вона додала іншим сил,лише мені -
Відправила ніжніші сльози.
Я винувата, чи провинилась?
Скільки ще очікувати на твої слова
Вони гіркіші за чужу утіху -
Та вони мене потайки вбивають.
Доволі я скалічена думками...
Мовчу,щоб не змогли мене почути.
За твою відвагу, виявлені грамоти,
Але я - твоя протилежність!
Не чекаю на чудес, відмовляю собі,
І в очах зберігаю твій погляд.
Чи це втіха, чи ніжність смертельна?
На світі ніхто ще не вміє кохати.
Наталія Чорей
26.10.2021 р
2
0
287
Врятуй мене дотиками
Врятуй мене своїми дотиками.
Чи, можливо, поцілунками
У душі - я знову налякана
Біль наповнює рани самотністю.
Тримай мою руку. Можеш тримати іншу,
Але не тримай у полоні минулого
Неохоче пов'язана твоїми благаннями -
Потерпаючи ночами холодними.
Я зачекаю, якщо ти зачекаєш,
Перегорну сторінку, далебі.
Відчайдушні спроби людини - вичерпані.
Хто насправді керує долею? Планидою?
Ми не знаємо відповіді...
Ми не знаємо...
Ми не..
Ми.
3
0
225
Пробач,що не я
Ти до сих пір чекаєш на мене?
Чи гадав,що в мене нове життя.
Ненаситна любов мене завжди руйнувала
Осквернила історію, душу, життя.
Ти терпляче пробачав мої примхи.
Чи обіцянки?
Вірив кожному слову...думкам.
Був наївний? Ти снився ночами.
Тільки по-справжньому змогла кохати я.
Часом однієї недостатньо любові,
І не вистачає відчайдушних вблагань
Нерозділене кохання вже давно позабуте.
Ти пробач,що сьогодні кохаю не я.
2
0
256
