Спочатку я не розуміла, що сталося. Потім я побачила що він витягнув годинник. Він положив його на стіл. Це був електронний годинник. Він завірив його по телефону. Це не його телефон. Він був дуже жіночим. А може це мій!?

- Чий це телефон? Мій?

Він помахав головою, що означало ні. Значить він уже когось викрадав! Можливо вона зараз тут!

- А хто вона? Точніше де?

Він подивився у мою сторону. Потім пішов. Він як завжди приніс ліки і воду, і листа. Я відкрила лист. Там писало лише це:

"А ти що забула?"

Після того я зрозуміла, що все це через ліки. Можливо якщо я перестану їх пити я усе згадаю! Він стояв ще у кімнаті. Він взяв стакан з водою і підніс його мені. Тут я подумала а якщо у воді щось підмішане? Якщо справа не в ліках! Я зробила вигляд що зробила ковток. Коли він вийшов з кімнати. Я витягнула з під язика таблетку. Воду я не ковтала. Мене насторожував годинник. Було видно що він падав. Я вирішила ще раз обдивитися кімнату.

Через вікна нічого не було видно. Вони були старими і брудними. Я подивилася на годинник. Зараз 22:47. Значить 22:45 він приходить завжди!  У кімнату було багато павутині. Ліжко було старе і іржаве. Посуд також не новий. А дерев'яний стіл уже майже розвалився. Вікна були доволі високо. Напевно я у підвалі. Хоча у підвалах як правило рідко є вікна. У кімнаті було прохолодно. Але я була у футболці і шортах. Напевно в такому вбранні мене викрали. Адже було видно, що на футболці є дирочка. Він приніс мені учора три книги. Я вирішила їх прочитати. Коли я відкрила книгу я не повірила своїм очам. Зверху була обкладинка що це книга, а насправді це був записничок. На перші сторінці писав зміст. Потім йшла інформація. Я почала читати.

« Дівчина уже два тижні була у закритому приміщенні. Вона ще досі не згадала свого імені. вона нічого не розуміла...»

Я закрила книгу. Тепер я зрозуміла! Він письменник викрадаючи дівчат він пише історії. Ця історія.... Чия вона?  Моя? Але книг три. Значить вони всі завершені! Перед мною було ще три дівчини? Я вирішила поспати. На ранок я проснулася і вирішила ще раз подивитися у вікно. Тепер я чітко бачила щось зелене. Можливо зараз літо? Але навіть у лікуі набуває так холодно.  Приблизно в обід він приходив давав поїсти і писати лист. Але деколи змінювався його режим.

Я вирішила дочитати книгу. Вона називалася " Перша справа" друга книга називалася "Пацієнт" третя "Свідок". А як називатиметься моя історія. Наскільки я зрозуміла це ніби збірка книг про одну історію.

Уже підходив обід. Я прочитала половину книги "Перша справа" У ній говорилося про те що він збив випадково дівчину 19 років. Він взяв її до себе сюди. Після того він вирішив стати серійним викрадачем. Моє читання перервав він. Він зайшов положив мені їсти. Ручку і листок. Я почала писати.

"Кожен день такий самий, як минулий. Сьогодні я дізналася про його першу жертву. Цікаво що він з ними робить. Я четверта жертва?"

Я дочитала книгу. Вона закінчилась на тому, що він її вбив на її день народження. І підкинув комусь і посадили іншого. На тому я і заснула. Я проснулася посеред ночі. Це була 23. Я ще довго лежала. Я заснула. Я згадала минуле як тільки закрила очі.

Я збиралася на роботу о третій ночі. Я дуже поспішала. Тут мій електронний годинник пролунав була рівно третя година ночі. Я відкрила очі мій годинник у цьому приміщенні пролонав з такою самою мелодію сьому ранку.