Розділ 2
1990 рік. Маленька дівчинка залишається сама зі своїми проблемами без дитинства, без майбутнього, розчарована і розбита. Сльози, які були пролиті в той час, сум котрий покрив її маленьку душу, розлука, з найріднішою людиною у світі. Усмішка надовго зникла з її ніжних, теплих уст... Мама Юліанни покидає її... Ні, не смерть розлучає їх, а інший чоловік... Все можна зрозуміти, молода 30-ти літня жінка, заслуговує на щастя. Ніхто її не осуджує... Таке життя... Та для маленької Юліанни ця подія залишила страшний слід, болючу рану, яка ніколи не заживе...
Життя начебто продовжується, але не так як раніше. Ще зовсім не давно, вони, разом з мамою були дуже щасливі, в будинку лунав дитячий сміх, ніжний голос мами тішив і заспокоював дівчинку. Щовечора мама читала казки, а щоранку будила ніжним поцілонком. Зараз її матуся далеко, а дівчинка, сидячи біля вікна, вдивляючись в далечінь, згадувала ті дні, коли вони були разом.
Стосунки між матір'ю і донечкою різко погіршились. У мами вже своя сім'я, дітки, коханий чоловік, нові друзі - все гаразд. А у маленької Юліанни залишились тільки біль, розчарування і старенький дідусь, котрий у найближчі роки замінить їй батьків.
Стосунки між вітчимом і Юліанною не склалися ще з самого початку. Ненависть і жорстокість, які виявляв чоловік до дівчинки, були дуже страшними. Мати рідко провідувала Юліанну, батько взагалі зник з її життя. Було дуже важко. Ті роки - 90-сті, нелегко було вижити заможним і знатним людям, а що вже говорити про маленьку, беззахисну сиротинку...
........Пожежа в будинку. Хвороба дідуся. Зрада рідних. Розчарування і біль. Постійні насмішки. Боротьба за виживання. Все це зробило з маленької, ніжної принцесси - міцну і сильну людину, котра в свої 10 років, стала по справжньому дорослою. Та все одно у душі жеврів вогник любові, милості, мудрості і доброти...
Життя начебто продовжується, але не так як раніше. Ще зовсім не давно, вони, разом з мамою були дуже щасливі, в будинку лунав дитячий сміх, ніжний голос мами тішив і заспокоював дівчинку. Щовечора мама читала казки, а щоранку будила ніжним поцілонком. Зараз її матуся далеко, а дівчинка, сидячи біля вікна, вдивляючись в далечінь, згадувала ті дні, коли вони були разом.
Стосунки між матір'ю і донечкою різко погіршились. У мами вже своя сім'я, дітки, коханий чоловік, нові друзі - все гаразд. А у маленької Юліанни залишились тільки біль, розчарування і старенький дідусь, котрий у найближчі роки замінить їй батьків.
Стосунки між вітчимом і Юліанною не склалися ще з самого початку. Ненависть і жорстокість, які виявляв чоловік до дівчинки, були дуже страшними. Мати рідко провідувала Юліанну, батько взагалі зник з її життя. Було дуже важко. Ті роки - 90-сті, нелегко було вижити заможним і знатним людям, а що вже говорити про маленьку, беззахисну сиротинку...
........Пожежа в будинку. Хвороба дідуся. Зрада рідних. Розчарування і біль. Постійні насмішки. Боротьба за виживання. Все це зробило з маленької, ніжної принцесси - міцну і сильну людину, котра в свої 10 років, стала по справжньому дорослою. Та все одно у душі жеврів вогник любові, милості, мудрості і доброти...
Коментарі