Розділ 6
Наступні 2 роки не можна назвати щасливими у житті Юліанни. Зрада чоловіка, постійні докори з його боку, не довіра зі сторони дівчини, постійні скандали та сварки, щоденні звинувачення один одного. Все це зробило життя між двома людьми нестерпним. Скільки сліз в той час було пролито. На той момент дівчині здавалося, що це найгірший період в її житті, хоча попереду будуть ще гірші розчарування та падіння. Постійна згадка про Сергія не давала їй спокою. Страх за майбутнє не дозволяв їй розлучитися з Борисом, хоча він був не проти розлучитися.Чи була дівчина щаслива в цьому шлюбі.....не думаю..... Несподівано Борис виїжджає за кордон. Майже рік вони не спілкуються. Борис за кордоном, Юліанна вдома, доглядає за стареньким дідусем, відвідує батьків чоловіка. Не можна сказати, що вона не сумувала за своєю другою половинкою. Не дивлячись на постійні скандали та зневіру, Юліанна все ж залишалася дружиною Бориса. За рік біль ущух, дівчина заспокоїлась і навіть почала думати, а можливо і мріяти, що у них з чоловіком все буде гаразд. Дівчина почала відвідувати церкву, душа заспокоїлась, в серці запанував мир. Дівчинка просто жила.
Два телефонні дзвінки, які змінили її життя. Можна сказати, що це нові удари долі, котрі хотіли зламати Юліанну, та не вдалось...
Борис зателефонував до дівчини, то було перше квітня. Вибачився за свої слова і вчинки, сказав що дуже сильно її кохає та сумує за нею, шкодує за всі образи та вчинки, за те що змусив її плакати та страждати, хоче щоб у них була щаслива сім'я. Юліанні було приємно почути це, все ж таки 2 роки разом, подумала вона....... Пройшов тиждень. Знову телефонний дзвінок, те що почула наша героїня, не те що приголомшило - воно вбило її останню надію довіряти комусь і бути щасливою......
- Юліанно, забудь все, що я тобі казав.... то був першоквітневий жарт.
Слова Бориса, наче гострий ніж ранили її, і без того, розбите серце...
Два телефонні дзвінки, які змінили її життя. Можна сказати, що це нові удари долі, котрі хотіли зламати Юліанну, та не вдалось...
Борис зателефонував до дівчини, то було перше квітня. Вибачився за свої слова і вчинки, сказав що дуже сильно її кохає та сумує за нею, шкодує за всі образи та вчинки, за те що змусив її плакати та страждати, хоче щоб у них була щаслива сім'я. Юліанні було приємно почути це, все ж таки 2 роки разом, подумала вона....... Пройшов тиждень. Знову телефонний дзвінок, те що почула наша героїня, не те що приголомшило - воно вбило її останню надію довіряти комусь і бути щасливою......
- Юліанно, забудь все, що я тобі казав.... то був першоквітневий жарт.
Слова Бориса, наче гострий ніж ранили її, і без того, розбите серце...
Коментарі