Розділ 5
Він з'явився несподівано. Після розчарувань і втрат, 17-ти річній дівчині, не так вже й легко комусь довіритись.Та все ж він зміг чимось підкорити серце Юліанни. На той час їй здавалося, що саме це і є кохання всього її життя. Тільки пізніше вона зрозуміло, що це було не так. Борису було 18 років, Юліанні - 17. Він - мрія кожної дівчини. Гарний, високий, ввічливий, готовий на все заради неї... Вона - щира, ніжна дівчинка, яка довірилась тому, хто на той момент був найближче до неї.
Ніхто і ніколи не дарував їй стільки квітів та подарунків. Ніколи раніше вона не чула стільки приємних слів у свою адресу. Рідні Бориса прийняли Юліанну як рідну доньку. Все було чудово, прекрасно... Влітку 1998 року - Юліанна і Борис офіційно зареєстрували свій шлюб. Пізніше повинно було відбутись весілля. Все було класно...але......до весілля залишалися лічені дні і тут стається щось незрозуміле, хоча.... розчарування настигло їх обох. Вони з Юліанною зрозуміли, що це була не любов, а звичайне захоплення. Та всеж відступати немає куди. Весілля повинно відбутися. От якби на той час Юліанна була сміливішою, то скільки б трагедій вона уникла, і не тільки вона....... Ну що ж, не дивлячись на те, що почуття між Юліанною та Борисом повільно зникали, весілля все ж таки відбулося. Саме весілля дівчина не дуже пам'ятала, та все ж був один епізод, з дня весілля, котрий запам'ятається їй назавжди......
День весілля. Всі щасливі та радісні. Тільки не вона. Коли весілля було у самому розпалі, Юліанні довелося зустрітися з тим, хто і був справжнім її коханням, принаймні на той час.... На весіллі з'явився Сергій. Він стояв в стороні . Юліанна вийшла на вулицю просто так, відволікатися від шуму весільної церемонії і несподівано побачила Сергія. На вулиці було темно, все ж це не завадило їм побачити в очах один одного сум і жаль.
- Ну що ж, Юліанко, вітаю тебе, будь щаслива!
Як хотілося в той час нареченій, щоб це був просто сон. Страшний сон. І так захотілося прокинутись і почати життя з чистої сторінки...
Весілля відбулося, життя продовжилося.........
Ніхто і ніколи не дарував їй стільки квітів та подарунків. Ніколи раніше вона не чула стільки приємних слів у свою адресу. Рідні Бориса прийняли Юліанну як рідну доньку. Все було чудово, прекрасно... Влітку 1998 року - Юліанна і Борис офіційно зареєстрували свій шлюб. Пізніше повинно було відбутись весілля. Все було класно...але......до весілля залишалися лічені дні і тут стається щось незрозуміле, хоча.... розчарування настигло їх обох. Вони з Юліанною зрозуміли, що це була не любов, а звичайне захоплення. Та всеж відступати немає куди. Весілля повинно відбутися. От якби на той час Юліанна була сміливішою, то скільки б трагедій вона уникла, і не тільки вона....... Ну що ж, не дивлячись на те, що почуття між Юліанною та Борисом повільно зникали, весілля все ж таки відбулося. Саме весілля дівчина не дуже пам'ятала, та все ж був один епізод, з дня весілля, котрий запам'ятається їй назавжди......
День весілля. Всі щасливі та радісні. Тільки не вона. Коли весілля було у самому розпалі, Юліанні довелося зустрітися з тим, хто і був справжнім її коханням, принаймні на той час.... На весіллі з'явився Сергій. Він стояв в стороні . Юліанна вийшла на вулицю просто так, відволікатися від шуму весільної церемонії і несподівано побачила Сергія. На вулиці було темно, все ж це не завадило їм побачити в очах один одного сум і жаль.
- Ну що ж, Юліанко, вітаю тебе, будь щаслива!
Як хотілося в той час нареченій, щоб це був просто сон. Страшний сон. І так захотілося прокинутись і почати життя з чистої сторінки...
Весілля відбулося, життя продовжилося.........
Коментарі