Розділ 3
1994 рік - закінчення школи. Взагалі то шкільні роки Юліанна згалувала не охоче. Хоч в школі вчилася не погано, вчителі та друзі поважали дівчинку, та були й такі... котрі вносити в життя нашої героїні ще більше негативу. Шкільні екзамени, випускний вечір, на якому Юліанна так і не побувала... А причина проста і банальна - у дівчини не було можливості придбати собі сукню і взуття... Ну що ж, життя продовжується... Юліана ще з дитинства мріяла стати лікарем, отримати вищу освіту і досягнути в житті чогось більшого... Та не завжди складається так, як ми того бажаємо... Мати як завжди була зайнята своїм життям, вихованням молодших дітей. Можливо хтось скаже "... Якщо чогось дуже хочеш, то обов'язково досягнеш бажаного..." Та в нашій історії не все так просто... Можливо їй потрібно було, в той час виявити більше бажання, більшу наполегливість... Та той час уже в минулому...
Не здійсненні мрії... Удар за ударом... Падаєш, встаєш і знову падаєш..та всеж встаєш і йдеш далі...Під таким девізом проходило життя Юліанни. Звісно були люди, які її підтримували, вона мала друзів. Бували такі, які довіряли їй, та всеж сама дівчина не вірила нікому...
Хоч у душі панував хаос, серце було розбите, очі випромінювали сум, не одну ніч довелося проплакати, всеж ніхто і ніколи не почув з уст Юліанни про її біль і страждання. На її устах ЗАВЖДИ сяяла усмішка...
Не здійсненні мрії... Удар за ударом... Падаєш, встаєш і знову падаєш..та всеж встаєш і йдеш далі...Під таким девізом проходило життя Юліанни. Звісно були люди, які її підтримували, вона мала друзів. Бували такі, які довіряли їй, та всеж сама дівчина не вірила нікому...
Хоч у душі панував хаос, серце було розбите, очі випромінювали сум, не одну ніч довелося проплакати, всеж ніхто і ніколи не почув з уст Юліанни про її біль і страждання. На її устах ЗАВЖДИ сяяла усмішка...
Коментарі