Загублені в душі..

Adya Tim

Я не розумію що з тобою? Я не розумію що стало між нами? Довіра обірвалась, ми більше не лякались Чому дивний ти, а боляче мені? Чому хочеться кричати у вісні?! Чому я хочу плакати, а не з тобою сміятись? Чому мені так захотілось до тебе зірватись? Тебе не цікавить нічого Ні сміх, ні страх, ні крик на пів района. Ти десь на дні моря. Мертвого моря..

2021-05-14 21:01:06

Інші вірші поета

Лютий... Not a connection Псих.. Зміни!

Інші поети

Safie_

@Safie_

_.scorpion._

@x_scorpio_x

Андрій Левченко

@svoboda

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2728

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11529