Сонце зігрівало теплим промінням землю. Літній день був спокійним та безтурботним. Центральна вулиця міста Черкаси, яка звалась Бульвар Шевченка, покрилась зеленими барвами. Пишні дерева вдало прикрашали місцевість. Серед купи автомобілів їхав новий "Шевроле". Дорога чорна фарба вдало виблискувала на новенькому залізі.
За кермом сидів молодий хлопець. Він був одягнений в чорний одяг. Брюки, сорочка та капелюх. На шиї виднівся білий обруч, який виглядав з під коміру. Сергій був священником. В свої 25 хлопець мав великий досвід в сфері екзорцизмуцу. Він виганяв демонів.
Поруч сидів колега, товариш та вірний помічник - Арсен. Він був на пару літ молодшим від Сергія, але гарно розумівся на своїй справі. Екзорцист мав такий самий одяг як і в колеги, але не носив капелюха. Вітер, який надходив з відкритого вікна розвіював чорняве волосся.
- Нова робота, але все по старому. - дивлячись на дорогу говорив Сергій.
- Це ти за що? - незрозумілий погляд кинув напарник.
- Постійно виганяємо демонів і постіно все однаково. Нечисті ніби працюють під копірку. Стільки літ я працюю екзорцистом....До речі, - хлопець в капелюсі глянув на Арсена. - А як ми з тобою познайомились? Я не можу пригадати.
- Невже? - легко усміхнувся товариш. -  Ану пошевели гарно мізками.
Мозок ніби відчував слова священника і почав надсилати картинки спогадів до голови екзорциста.
Церква, братство священників, посвята, новоприбулі, Арсен.
- Згадав. - Сергій з прихованою усмішкою похитав головою.
- Соромно таке забути. - підколов колега.
- З ким не буває. - заперечив священник.
Автомобіль заїхав в двір багатоповерхових під'їздів. Екзорцисти припаркували дороге авто.
Друзі вийшли з своєї чорної пантери. На шиї Сергія звисав великий срібний хрест, а в руках була біблія.
Невідомо звідки роздався дзвінкий чоловічий голос.
- Послухай...
- Ти це чув? - хлопець в капелюсі запитав в свого колеги.
- Чув що? - незрозуміло насупив брови Арсен.
Сергій здивовано озирнувся по сторонах.
- Я чув чоловічий голос.
Чорнявий екзорцист відразу дав відповідь.
- Демон відчув нас. Він намагається пробратися в наші голови. Ми повинні не зважати на його бредятину.
- Так. Ти правий. - погодився священник і перевів погляд на вікно сьомого поверху.

Тонкий та довгий палець Сергія натиснув на дзвінок квартири №32. Відчинились двері. Перед священниками стояла жінка бальзаківського віку. На обличчі виднівся біль. Під її зеленими очима з'явились мішки від недосипання.
- Дякувати Богу, що ви приїхали. Ви - моя остання надія. - тихо і збентежено говорила жінка. - Проходьте.
Молоді чоловіки увійшли в середину. Звичайна, світла та простора трикімнатна квартира не викликала жодних підозр.
- Роззуватись непотрібно. - відповіла господиня проводжаючи людей до одної з кімнат.
Екзорцисти відчинили двері. Кімната вкрилась похмурістю через занавішені шторами вікна.
Притиснувшись спиною до вкритої синіми шпалерами стіни, сидів молодий хлопець в білій піжамі. Його руки охопили піджаті до обличчя коліна. Очі набули нелюдського чорного кольору. Бліде обличчя дивилось на паркетну підлогу. Непорушно немов магазинний манекен сидів в одному положенні хлопець.
- До нас вже приходив один священник, але він нічого не зміг вдіяти. - говорила жінка Арсену, який стояв поруч.
Сергій наблизився до одержимого бісом хлопця. Він присів і подивився в нелюдські очі. Екзорцист помахав перед його обличчям рукою, але той, ніби не помічаючи продовжував дивитись в підлогу.
- Прошу вас, врятуйте мого синочка. - жалібно промовила господиня і заплакала. Арсен спокійно дивився на жіночі сльози. Хлопець в капелюсі підвівся і глянув на ридаючу людину.
- Не слід лити сльози. Ми допоможемо. Скоро, з вашим сином буде все добре.
Слова священника не могли зупинитисолоні краплини.
На стіні висів постер з зображенням червоного автомобіля фірми "Аудіо". Яскрава картинка кидалась Сергію в очі.
- Як звати вашого сина?
- Михайло. - відповіла жінка витираючи рукою сльози.
- Михайло полюбляє автомобілі?
- Так. - господиня зрозуміла, що екзорцист питає через постер. -Особливу цю марку. Він мріяв її придбати.
- Зрозуміло. - хитав головою священник.
- А в нього була якась мрія стосовно професії?
- Так. Мій синочок дуже хотів працювати в поліції. Але чим ця інформація може вам допомогти?
Сергій поправив капелюха, натягнувши його нижче, щоб закривав чоло.
- Як Ви про мене дізнались?
Екзорцист стояв навпроти співрозмовниці.
- По телевізору. Показували в новинах, що Ви, Сергій Матвійчук, маєте певний дар, за допомогою якого і виганяєте з людей нечисть.
- Вірно. - погодився чоловік. - Коли Біс захоплює людину, вона цього не відчуває. Ваш син бачить сон, який сприймає за реальність. Я не здивюсь, якщо Михайло там працює в поліції і їздить на омріяном Ауді.
- Навіщо це потрібно нечистому? - мати одержимого не розуміла.
- Він живиться його енергією та підсвідомими емоціями. Демон ніколи не залишає свою жертву і в сні завжди знаходиться поруч.
Жінка з жахом сприймала почуту інформацію.
- А як ви розбудете мого Михайлика?
- Щоб прокинутись, ваш син має усвідомити що він спить. Саме тут я і скористуюсь своїм даром. Я пробкрусь за межі справжнього і змушу його повірити в правду. Коли Михайло прокинеться, я з своїм колегою, - Сергій вказав поглядом на Арсена, - відправимо нечистого назад в Пекло.
- Дай Боже, щоб у вас все вийшло.
- Обов'язково вийде. -впевнено промовив священник і обернувся до сидячого під стіною хлопця.
- Послухай мене... - невідомий чоловічий голос знову пролунав в голові молодого екзорциста.
- Я знову його чув. - Сергій глянув на помічника.
- Не зважай на нього. Давай краще займемось справою.
Молоді священники присіли біля збліднілого хлопчини.
- Потримайте поки що в себе мою біблію. - Сергій протягнув жінці книгу.
Господиня покірно взяла річ і відійшла подалі. Сльози невплинно стікали по її щоках.
Священник перевів погляд на помічника.
- Арсене, ти зі мною?
- Ти ж знаєш, що я завжди з тобою.
- Так друже, знаю.
Хлопець в капелюсі легенько усміхнувся і протягнув товаришу свою ліву долоню.
Чорнявий молодик міцно її зтиснув. Вони сиділи навприсядки перед непорушним Михайлом.
- Поїхали. - важко зітхнув Сергій і приклав праву долоню на чоло одержимого.
Світ почав змінюватись. Кімната немов крейда з дошки. стиралась з очей священників. Люди поринули в іншу реальність.