- Незрозумів?
Незнайомець спокійно дивився на співрозмовника.
- В твоїй кімнаті висить постер цієї тачки. Твоя мама говорила, що ти дуже любиш цю марку. А також, говорила що ти повернутий на екзорцизмі, а собливо на мені.
- На тобі? - здивувався Сергій. - Я екзорцист з унікальним даром. Я Сергій Матвійчук - найкращий з тих, хто виганяє Біса.
Невідомий, який продовжував спокійно сидіти на капоті дорогої іномарки, лише усміхнувся.
- Я екзорцист з унікальним даром. Я Сергій Матвійчук, а ти один з моїх шанувальників.
- Не вірю. Це не правда. Арсене, скажи йому. - Сергій звернувся до колеги, який невово потирав свої долоні.
- Нечистий нічого хорошого тобі не скаже. - сидячий на капоті хлопець перевів погляд на Арсена. - А ти сильний, курва. Я ледве пробрався. Спочатку міг надсилати лише свій голос, але ти перекривав зв'язок і мої фрази цілком не доходили. - очі глянули на здивованого Сергія. - Ти ж чув мій голос?
Сергій з жахом розумів що незнайомець каже правду, адже він дійсно його чув.
- Я не можу спати. Я гарно пам'ятаю своє минуле. Школу, монастирь, церкву, перше вигнання Біса.
- Це все несправжні спогади. Їх тобі навіяв ось цей, косячий під священника, демон.
Сергій обернув голову до Арсена.
- Що? Не вір йому. Краще ходімо звідси. - голос помічника тремтів від страху.
- В тебе було таке, що  ти не зміг щось згадати, а потім відразу з'являлись спогади?
Сергій відразу згадав розмову в авто " -До речі...А як ми з тобою познайомились? Я цього зовсім не пам'ятаю
- Невже? Ану пошевел гарно мізками?"
- Бачу, що щось пригадуєш. Отже було.
-Це якийсь божевільний, який хоче тебе запутати. - запевняв наляканий Арсен.
Чоловік сидівший на капоті дорогого авто продовжував відкривати хлопцеві очі.
- Демон знаходиться завжди поруч. Пригадай хоч один раз, коли твій " дружок" тебе залишав?
Сергій не міг згадати. Арсен був завжди поряд, навіть тоді, коли він входив до людської свідомості.
" - Арсене, ти зі мною?
- Ти ж знаєш, що я завжди з тобою"
- Переконався?
Сергій відбіг від свого товариша.
- Сергій, ти що?
- Не говори до мене, бісове відроддя.
Невідомий в чорному навів останній аргумент.
- Те, що ти читаєш в біблії, то цілковита маячня. Нечистий нізащо б в світі не дав тобі читати свячене писання.
- Розкусив, падлюка. - нелюдським голсом промовив до незнайомця Арсен. Очі почорніли, а обличчя вкрилось чорними тріщинами.
- Як мене звати?! Я хочу негайно прокинутись! - від жаху заволав Сергій.
- Матвій! Прокидайся!
- Не віддам! - заволав демон і побіг на одержимого хлопця.

Справжній екзорцист сидів біля Матвія, який щойо прийшов в себе.
Екзорцист не мав помічників і завжди працював один.
- Дивись, яке воно страшне! - наляканий Матвій притулився до підлоги, щоб літаючий згусток енергії не зміг його схопити.
Справжній Сергій схопив біблію та почав читати справжні слова з святого письма.
Чорний згусток утворив обличчя потворного черепа та зробив щось схоже на кістяні руки. Потвора наближалась до екзорциста.
Хлопець що є сили тараторив слова. З вуст вирвались останні букви. Погань заверещала. Череп зник. Згусток перетворився на смерч і розвіявся незалишивши по собі і сліду.
- В тебе вийшло. Ти прогнав його! - зрадів Матвій і підвівся з підлоги. - Велике тобі дякую.
- Та будь ласка. - посміхнувся Сергій закриваючи біблію. - А ти теж ще, знайшов про що мріяти. Екзорцистом він стати хоче...Мрій про нормальну професію. Я от хотів стати пожежником, але не судилось.
  Екзорцист врятував хлопця і з чистою душою повертався додому. Все закінчилось добре. Щасливий кінець і ніби потрібно ставити крапку, але...
На одній з вулиць Черкаського міста лунали сирени. На великій швидкості, немов ракета, неслась червона пожежна машина. За кермом сидів в робочій формі Сергій, а поруч з ним був якийсь молодий колега.
- Знову пожежа.
- Так, вже трішки піднабридло.
- До речі...Щось неяк не згадаю. Як ми з тобою познайомились?
- Незгадаєш? Ану пошевели гарно мізками.