За містом стояв ангар в якому зберігалось зерно, яке було зібраним з полів котрі окружали споруду. Біля закритих воріт стояло кілька дорогих авто чорного кольору.
До складу з зерном наближалось червоне "Аудіо". За кермом сидів Михайло. Він виглядав бадьорим та сповненим сил. Поверх білої сорочки сидів чорний броніжилет. Поруч сидів напарник, який теж мав засіб для захисту від куль.
- Я був правий. - впевнено мовив Михайло. - Саме тут проходить крупна поставка наркоти. Зараз ми спіймаємо їх на гарячому.
Опер дістав з кобури пістолет.
- Погнали, друже.
Полісмени вилізли з авто і рушили до воріт, але на їхньому шляху з'явились двоє екзорцистів.
- А ви хто такі? - Михайло підозріло направив на Сергія зброю.
- Ми ті, хто прийшли тобі допомогти. - хлопець в капелюсі був абсолютно спокійним.
Націлене дуло пістолета зовсім не лякало священника.
- Допомогти крутити злочинців?
- Ні. Ми прийшли щоб тебе розбудити.
- Не слухай цих психів. Краще забираймося звідси. - почав нервувати напарник полісмена.
- Що? Злякався нечистий? - Сергій хитро дивився на правоохоронця.
- Нечистий? - незрозумів Михайло, який все ще направляв пістолет на екзорциста.
- Так. Він. - священник вказав пальцем на світловолосого напарника. - Демон який вселився в твоє тіло. Це все лише сон, в якому він зробив так, щоб твої мрії справдились. Ти хотів червону Ауді? Ти її маєш. Бажав працювати в поліції? Працюєш.
- Не слухай цих хворих на голову! - продовжував нервувати напарник.
- Ні. Ти брешеш! - невірив Михайло. Я Олексій Сірий. Я закінчив поліцейську академію. Спочатку працював звичайним патрульним, а через 5 літ пішов на посаду оперуповноваженого.
Сергій недовірливо похитав головою.
- Це все ілюзійні спогади, які тобі навіює нечистий. Твоє справжнє ім'я не Олексій. Ти...
- Не кажи! - злякано волав напарник в бронижилеті.
- Ти програв. - Сергій дивився на демона в людській подобі.
- Ні!
Очі світловолосого чоловіка почорніли. Він швидко направив пістолет на священника і натиснув на гачок. Пролунало кілька пострілів, але випущені кулі пролетіли повз хлопця. Здавалось, що його там і не було. Сергій посміхнувся і глянувши на одержимого мовив. - Час прокидатись, Михайло.
- Аааа! - нелюдським голосом завив демон. Обличчя вкрилось чорними тріщинами. Здивований Михайло нічого не розумів. Він розривався між двох сторін, не знаючи хто добро, а хто зло.

- Що сталось? - злякано запитав Михайло бачучи перед собою екзорциста, який тримає долоню на його чолі.
- В тебе вселився Біс. - з серйозною фізіономією відповів Сергій.
Вони сиділи на підлозі в кутку темної кімнати.
- Ви його прогнали?
Арсен песимістично похитав головою.
- Незовсім. - відповів хлопець в чорному капелюсі. Погляд екзорциста вдивлявся в стелю на якій сидів чорний згусток невідомої енергії.
Священники підхопились і відійшли до дверей. Їхні погляди дивились в стелю.
- Дайте мою біблію. - Сергій забрав в переляканої жінки книгу і відкривши потрібну сторінку почав читати.
Моторошний невідомий згусток стрімко наближався на екзорциста.
- Я, святий отець Сергій із допомогою волі Божої наказую тобі бісове відроддя. - Повертайся в Пекло! - молодик читав гучно і грізно.
Згусток завис на місці. З нього доносився неприємний, схожий на пищання сирени, звук. За секунду він розвіявся немов попіл. Від демонічної сутності не залишилось й сліду.
Руки священника закрили біблію.
- А тепер ми його прогнали. - посміхнувся екзорцист.
Наляканий Михайло підвівся з підлоги з випученими очима. Він не міг повірити в те, що відбувалось в його квартирі. Це назавжди закарбується в його пам'яті.

Екзорцисти зробили свою справу. Вони допомогли хлопцеві. Здолавши зло, священники залишили квартиру та вийшли на подвір'я. Ноги повільно несли хлопців до гарного автомобіля.
- А ти ще хто такий? - здивувався Сергій.
- На капоті його авто сидів молодий хлопець в чорному одязі. Чорні брюки, сорочка, капелюх. Все те ж саме, в що був вбраний і Сергій.
- Я той, хто прийшов тебе рятувати.
- Незрозумів?