Артем ще змалечку був одним із тих, хто не міг просто пройти повз. Завжди допомагав старенькій сусідці по господарству – не цурався жодної роботи, не розподіляв її на чоловічу чи жіночу. Коли знадоблялось приглядав за дітлахами іншої сусідки вже бувши підлітком. Та й у дорослому житті, якщо мав змогу, то поспішав на поміч і знайомим, і незнайомцям.

Молоді та самотні представниці прекрасної статі майже не відмовлялись від допомоги. Особливо, якщо зустріч із чоловіком траплялась після його повернення з чергового рейсу, а він сам поставав перед ними у формі. Молодому та досить не дурному з лиця пілоту панянки часто симпатизували, знаходячи його професію романтичною. Та за тиждень – два після знайомства їх шляхи розходились. Він у частих подорожах по світу, а дама не отримуючи бажаної уваги, поспішала розпрощатись з ним. На перший погляд, його романтична професія більше такою не здавалась.

Артем не журився щиро вважаючи, що просто не знайшов ту, яка чекатиме вдома, поки він літатиме туди – сюди. Бо від професії, про яку мріяв чи не з пелюшок, відмовлятися не збирався.

Більшість жінок не відмовлялися від допомоги, а ця не приховуючи цього поспішала його здихатись. Аж смішно стало, що гарненька незнайомка сприйняла його за грабіжника.

Чи це він такий жалюгідний вигляд мав з половиною хлібини, пачкою чаю, десятком яєць та половиною кілограма картоплі у старенькій авосьці? Все можливо. Адже його скромний набір продуктів, який не зіпсується, якщо не буде раніше з’їденим, виглядав дійсно бідним проти великих пакетів дівчини.

На їх фоні вона здавалась такою тендітною, що оминути її він не зміг. Занадто важкий вантаж як для жінки.

—      Хіба вам не треба поміч? — окреслюючи поглядом пакети біля її ніг, наполіг він.

—      Лицарем підпрацьовуєте? Чи це ваш основний вид діяльності? Не їжею раптом доведеться розраховуватись?

—      Простого «дякую» буде цілком достатньо.

—      Я не знайомлюсь на вулиці. — раптово промовила вона, із викликом дивлячись йому у вічі.

—      Не страшно. Я лише пропоную допомогу. Якщо боїтесь, то ось можу паспорт показати. Будете знати заздалегідь інформацію про крадія, якщо раптом ще вважаєте мене ним.

Він говорив спокійно, з легкою посмішкою на вустах. Дістав паспорт із нагрудної кишені куртки, наблизившись до неї, простягнув, очікуючи реакції.

Його дії викликали щире здивування, яке Лариса не змогла приховати. Такого вчинку вона аж ніяк не чекала від чоловіка. Прийняла з його рук паспорт та мигцем заглянула на першу сторінку. Хотіла вже повернути документ, але кивком голови її помічник заперечив та вручив її свою авоську, а сам з легкістю підхопив пакунки дівчини.

Лара почувалась ніяково та страшенно винуватою, що використовує людину, але більше причин для відмови не шукала. Попередила, що живе не близько та назвала адресу свого будинку.

Чоловік кивнув, але не поспішав заперечувати чи відмовлятись. Він рушив за вказаною адресою, уже точно знаючи яким маршрутом слід іти.

—      Мене Артемом звуть, а вас як?

—      Лариса.

—      Ви, Ларисо, сьогодні уже двічі помилились на мій рахунок.

—      Як же? — глянула на чоловіка зацікавлено.

—      Грабіж, то аж ніяк не моє покликання. І лицарем теж не підробляю, то результат виховання. Працюю пілотом і це основна моя професія, бо на інші банально не вистачає часу.

—      Якою ж була моя друга помилка? Чи це вже дві виходить?

—      Друга – це ваше твердження, що нам не по дорозі. Я сьогодні переїхав до того ж будинку, де мешкаєте і ви. Раптом знадобиться вантажник, то ви заходьте не соромтесь, залюбки допоможу вам із покупками.

Артем розповів їй, що винайняв квартиру в її будинку поверхом вище від неї тільки вчора. До того жив із другом, але змушений був переїхати, бо той влаштовував особисте життя і планував невдовзі побратися із своєю дівчиною. А він сьогодні переїхав, щоб не заважати закоханим. 

Дівчина ж поділилася, що її квартира дісталася їй у спадок від бабусі. А зараз вона не тільки навчається, а й випікає солодощі на замовлення і так поєднує захоплення і заробіток. Лара щиро запросила його навідатись в гості та пригоститись її випічкою, коли той матиме час. 

Чоловік же розповідав про свою роботу та країни, які найбільше сподобались. 

Тепла осіння погода сприяла їх прогулянці. Останнє листя з дерев кружляло навколо них.