День видався дощовим, а вона вийшла з дому без парасольки, сподіваючись що встигне збігати до магазину і назад у хвилини затишшя. Та проскочити не встигла. Краплини дощу ставали більшими та сильніше били по обличчю. Дівчина ще більше насунула капюшон та спустила голову додолу. Уважно вдивлялась в так і не прибране комунальниками листя, щоб боронь Боже не вступити в калюжу та не промочити ноги у тоненьких кедах.

Артем хотів наступного дня навідатись до нової знайомої, але дзвінок з роботи зіпсував усі плани. Мав замінити другого пілота на рейсі до Єгипту, а потім і свої рейси відпрацьовував перш ніж повернутись до своєї квартирки. Як і очікувалось зустрічав його пустий холодильник. Жуючи на ходу яблуко, побіг до супермаркету, прихопивши парасолю.

Завбачливість вберегла його від дощу, а ось дівчину попереду нього холодні краплі не жаліли. Щось знайоме він вловив у згорбленій фігурці, перш ніж наздогнав її та заховав під свою парасолю.

Лара розгублено підняла голову та глянула спочатку вгору, а потім, знявши громіздкий капюшон, поглянула на свого рятівника.

—      Привіт. — посміхнувся він, розглядаючи її здивоване личко.

—      Привіт. — привіталась і вона. А що їй ще залишалось? Знову він допомагає їй.

—      Знову тягаєш важкі пакунки та ще й здоров’я не бережеш. — підсумував вдавано суворим тоном. Ні, сварити її наче малу дитину не збирався та й права жодного не мав на те. Так саме собою вирвалось.

—      Так вже вийшло. Та й не важко зовсім, а з погодою – це так, не вийшло домовитись.

Поки Лара намагалась виправдатись, ховаючи присоромлений погляд, він м’яко та не нав’язливо вручив їй свою парасольку, а собі вже звично взяв її покупки. Дівчина і справді не обманула – сьогодні її покупки були значно легші, ніж ті, що були попереднього разу.

—      Це вже стає традицією.

—      Що? Зустрічатись ось так і щоразу відбирати у мене мої покупки?

—  Це зветься допомогою та турботою, Ларо.

—  Дякую.

—  Дрібниці.

Заховавшись від дощових потоків, що раз у раз тільки набирали маху, у під’їзді Лара склала парасольку. Поглянула на свого помічника, котрий помалу підіймався сходами. І щось тепле розповзлося в ній.

— Артеме? — окликнула його, наздоганяючи.

— Що? 

— Зайдеш? Я сьогодні тістечка приготувала за новим рецептом, а скуштувати нікому.

— Зайду.

Її квартирка зустріла їх запахом свіжої випічки. Артем ще подумав, що востаннє так смачно і солодко пахло на кухні його бабусі. Але хазяйновитість дівчини не встиг хвалити. В одній із кімнат пролунав гуркіт та тихе шипіння. Забуваючи про гостя, Лариса помчала туди.

Чоловік поспішив зачинити за собою двері та роззутися. Заніс пакет на кухню, зрозумівши, що планування тут таке ж, як і в його квартирі. Дозволив собі погосподарювати та увімкнув чайник та тоді рушив до кімнати, за дверима якої зникла господиня. Дівчину застав сидячою на підлозі та притискаючи до себе сіренького кота. Іншою складала рамки одна на одну.

— Допомога потрібна?

— Поличку треба прибити.

— Інструменти знайдуться?

Лара у відповідь кивнула та покинула своє заняття. Пішла із котом кудись, а з'явилась вже з невеликою скринькою. Поки чоловік усував наслідки, вона смішно, як йому здавалось, сварила кота.

З кухні почувся свист чайника. Дівчина здивовано поглянула на чоловіка, а той у відповідь лиш посміхнувся. Мовляв, сама кликала на дегустацію тістечок, а які вони без чаю? А вона й проти не була — здивувалась тільки. І посміхалась, готуючи чай. А ще зрозуміти не могла, як так злагоджено виходить, адже вони по суті двоє незнайомих людей.

— Не дивно, що твій сіренький бешкетує — тут такі аромати, а ти його зачиненим тримаєш. — озвався Артем за її спиною. Поличку він уже прикріпив, все що розкидав пухнастик — зібрав.

— Тому й тримаю. Ти голодний? Може краще борщ підігріти?

— А тістечка будуть?

Так, ласуном він був ще тим. Тому сьогодні гріх було відмовитись від запрошення. Та й потішити себе чимось смачненьким хотілось. І компанія дівчини йому подобалась. А може й вона сама...

— Будуть. — посміхнулась та поставила гріти каструльку із борщем на газ. Поки той гріється, сервірувала стіл. — Але спочатку борщ. Бачила я твій набір продуктів, ним ситий не будеш. А я багато приготувала. Ось і кота завела, щоб було кому їсти.