Джейн бігла вниз сходами так швидко, ніби намагалась втекти від зграї собак. З кожним кроком груди стискало, вона задихалась. Непомітно дівчина залишила позаду один проліт, потім другий. Адреналін розчинився в крові, і вона відчула приплив сил, страх остаточно зник, як і хвилювання. Вона знала, що Ейко не залишить жодного шансу тим головорізам, бо та сама була такою ж, тільки в сто раз кращою. Для неї вбити найманого вбивцю те ж саме, що плюнути на землю.


А як щодо її самої? Чи пощастить вибратися з цієї будівлі якомога швидше і, що важливо, живою та неушкодженою? Напевно, ці хлопці в костюмах, що виглядають точно, як Агент Сміт з "Матриці", прийшли до її грішну душу. Тільки навіщо вона їм? Що такого зробила Джейн, що на неї полюють? Чи що ще не встигла зробити? Якщо це якось пов'язано з Джин, то їй краще поквапитися, щоб знайти сестру раніше, ніж це вдасться хлопцям з ворожого табору. Вона ненавидить Джин так само сильно, як та її, але вона не дозволить, щоб їй завдали болю. 


Джейн почула громіздкі кроки позаду — хтось переслідував її. На мить вона зупинилася, якраз біля стрілки з написом шістдесят другий поверх. Серце пропустило удар. Пролунав постріл. Куля зі свистом пролетіла над головою, коли Джейн інстинктивно нахилилася, і застрягла в стіні. Дівчина глянула на дірку, подумавши, що все серйозно. Стріляють по—справжньому, їй не почудилось. Усередині пролунав панічний голосок, що треба негайно робити ноги звідси.


— Чорт!.. — прошепотіли її губи.


Джейн побігла далі, коли вгорі з'явилася група людей. Вони почали стріляти безперервно. Їй вдалося виграти трішки часу, коли вона перескочила через поруччя, зрізавши шлях.


У цих хлопців зброя серйозна, вирішила Джейн. Як мінімум, у одного є автомат. Її пристрелять, якщо їй не вдасться нічого вигадати. Можна спробувати їх прибрати, але це марна трата енергії. А якщо виникне гостра необхідність влаштувати це, вона зв'яжеться з Тоні. Він любитель подібних заходів і вже точно не пропустить момент, щоб пограти біцепсами та продемонструвати свої навики.


Вона вибігла на п'ятдесят дев'ятий поверх. І відразу ж натрапила на бандита, зіткнувшись із ним практично лобами. Щоправда, його чоло було під балаклавою. Мабуть, цей хлопець не такий крутий, як ті, що напали на неї, Ейко та Тіну, адже ті не приховували своїх облич.


Поки безликий дивився на неї великими голубими очима як на портрет Мони Лізи, Джейн, не довго думаючи, схопила його пістолет—кулемет і, штовхнувши противника, спробувала повернути дуло у його бік. Хлопець все ж таки не випустив зброю, вони почали боротися за ствол, перетягуючи кожен на себе точно канат. Бандит натиснув на курок, випустивши цілу автоматну чергу, яка оглушила Джейн.


Зігнувши ногу, вона вдарила супротивника в пах.


"Слабак!", — подумалося їй, коли той скрутився і схопився за болюче місце, ніби різко захотів у туалет. Кілька секунд вона вагалася, але вистрілила. Потім розвернулась і знову вийшла на сходи, і там якраз наспіли найманці, які намагалися її пристрелити. Поки вони зволікали, вона вистрілила у них першою. Того, хто був спочатку групи, застрелила першим, другому поцілила в ноги на рівні щиколоток, оскільки він відставав від товариша. Другий упав, і Джейн випустила пару куль у його груди. З третім було ще простіше, а решта повернулася назад і причаїлася. Один щось крикнув китайською, але так незрозуміло, що вона не змогла розібрати жодного слова. Китайську вона ніколи не вчила, але все—таки могла при необхідності запитати "Як справи?" або "Скільки це коштує?". Вона чекали, коли ж вони знову почнуть діяти. 


Джейн повернула назад. Зачинила та заблокувала двері, набравши на електронному замку тричі неправильний код. Вона поняття не мала чи правильно вчиняє, відрізаючи собі  і для працівників цього поверху один із шляхів відступу. Якщо бандитів цікавить лише вона, то, можливо, вони не зачеплять усіх інших. Але долю краще не випробовувати. Раптом вони почнуть вбивати всіх, хто стане на шляху?


Джейн впевненим кроком подолала половину коридору, проходячи повз ряду засклених кабінетів. Біля неї пробігла блондинка в білій блузі та чорній спідниці, її руки та обличчя були в крові, здавалося, ніби вона прикривала рот долонями, щоб не закричати. Джейн завернула до приміщення, де, власне, мали працювати аналітики. Вона подивилася на ряди "кубіклів", щиро сподіваючись, що там ніхто не ховається.


Озирнувшись на вхідні двері, вона пройшла трохи далі. На першому столі знайшла телефон та набрала номер Тоні, він не одразу відповів.


— Привіт, Тоні, — сказала дівчина.


— Як ся маєш, Джейн? — прошепотів він так, як це робить людина, яка ховається і не хоче, щоб її хтось почув. — Зараз не той момент, коли ми можемо говорити по телефону.


— А ти чимось зайнятий? — здивувалася вона.


— Намагаюсь врятувати своє життя, — відповів Ентоні. — А ти?


— Застрягла на п'ятдесят дев'ятому поверсі.


— І?


— Хочу, щоб ти прикрив мене.


Тоні видав нервовий смішок.


Джейн уявила його всього спітнілого, як він сидить в кутку у якійсь тісній темній комірчині і притискає коліна до грудей.


— Ти з глузду з'їхала!? — запитав він. — Тут небезпечно пересуватися! А ще тут повно відморозків. Звідки вони взялися, ти часом не в курсі?


— Без поняття. — Пауза. — Гадаю, вони прийшли по мене.


— Дідько! Я завжди знав, що з тобою щось не так!


— То, ти мені допоможеш?


 — Ти хочеш, щоб я зараз виліз зі свої схованки і прийшов до тебе?


— А щоб перетягнув їхню увагу на себе, і тоді я б змогла піти звідси.


Скотт мовчав, напевно, обмірковував свої шанси.


— Тебе можуть підстрелити і таке інше... — промовила дівчина.


— Ой, дякую, давно хотів, щоб мене застрелили! — перебив він її.


— Якщо я покличу когось іншого, вся слава дістанеться йому чи їй... — Джейн знала, на що треба натиснути, щоб він погодився.


— Хм, дай три хвилини.


Джейн посміхнулася.


— Вихід 59-Сі. Я чекаю на тебе.


У коридорі пролунали постріли. Мабуть, ті хлопці знову вирішили діяти і намагалися зламати замок, щоб потрапити на поверх.


Джейн напружено думала про те, як бути далі. В голові зрів план. Перевіривши, скільки в неї залишилося патронів, дівчина важко зітхнула. Вона попрямувала до інших дверей, що знаходились на протилежному боці приміщення.


Вона вийшла в невелику кухоньку, де можна було заварити собі чай чи каву та спокійно випити її за столиком. З цієї кімнати вона потрапила до коридорчика, що межував з виходом на пожежну драбину.


У цій частині будівлі було підозріло тихо. Але Джейн розуміла, що в неї один шлях, і вона виживе. Має вижити.


Дівчина рухалася вниз сходами, тримаючи зброю перед собою. Її кроки – єдині виразні та гучні звуки, які порушували тишу. Раптом зверху пролунав постріл, десь вище трьома поверхами, і змусив її зупинитися. Вона забилась у куток та почекала декілька секунд. Джейн глибоко зітхнула і продовжила шлях — слідом за нею ніхто не йде. Але вже через кілька прольотів засумнівалася в цій думці. Хтось ішов прямо їй на зустріч, хоч був недосяжний для зору. Вона перегнулась через перила, щоб подивитися вниз — кілька людей піднімались, притискаючись спинами до стіни, і вона бачила тільки їхні ноги. Один раптом визирнув — їхні погляди зустрілись. Реакція противника була миттєвою — він підняв автомат і почав стріляти в неї. Джейн відскочила до стіни і присіла, обхопивши голову руками. Вона чекала, коли він припинить стріляти, щоб вистрілити у відповідь. 


— Джейн! — голос Тоні пролунав з поверха вище і подарував їй надію.


— Я тут! — озвалася вона.


— Я йду! Прикрию.


Знову стало тихо. Джейн піднялася, щоб оцінити як близько підібралися противники, та один із них знову випустив пару куль. Джейн вискочила від перил як метелик. 


Скотт швидко спустився до неї, присів поруч. Вигляд мав не дуже добрий, його футболка була мокрою, ніби він щойно завершив марафон. Мабуть, подумала дівчина, він тільки розпочав тренування, коли все почалося. Тоні ледь помітно посміхнувся.


— Я відчуваю себе Рембо, тільки пов'язки на голові не вистачає, — прошепотів він. Джейн шикнула, щоб він поводився тихо. — Скільки в тебе? — Тоні глянув на зброю.


— Шість.


— Не густо, — зауважив він. — Який план?


— Нехай піднімуться, а потім ми знесемо їхні голови. 


— Значить, хід конем, — іронічно видав хлопець.


— У тебе є кращі ідеї?


Тоні знизив плечима, а потім жестом наказав їй пройти трохи далі. Він рушив слідом за нею, і обидвоє застигли пліч-о-пліч.


Джейн знала, що далі буде бійня. А скільки цих виродків ще перебуває у будівлі, можна лише здогадуватися.


Першого Скотт застрелив одразу. Мізки червоними мазками текли по стіні. Джейн зосталася вражена його реакцією. А далі почалася перестрілка, дівчині вдалося неушкодженою наблизитися до ворогів на критично малу відстань, бо ряди лиходіїв помітно порідшали. Двоє розвернулися і кинулися навтьоки. Дівчина кинулась за ними. Того, в якого було росту два вершка від горшка, вдарила рукояттю в потилицю, він впав, як іграшка та покотився сходами вниз. Ще одного підстрелив Тоні, і той перекинувся через перила, впав догори ногами й застогнав. Джейн замахнулась і гепнула в приховане за маскою обличчя останнього, хто тримався на ногах. Він впав, і вона, ставши на одне коліно як Гораціо Кейн, одним рухом зняла з нього балаклаву. Перед нею лежав хлопець років двадцяти, може, трохи більше, азіатської зовнішності.


— Скільки вас? — спитала вона.


Той не відповів. Джейн вдарила по його долоні, він стиснув зуби. Вона натиснула сильніше, особливо не сподіваючись отримати відповідь.


— Хто вас найняв? — продовжувала допитувати вона.


Китаєць щось процідив своєю рідною мовою.


— Він сказав: "Пішла ти!", — переклав Тоні.


— З його пики було зрозуміло, що саме він бовкнув, — відповіла вона.


Джейн встала, поглянула на Тоні, який розвів руками, а потім ударила китайця по голові, як по футбольному м'ячу, і той знепритомнів.


— Настав час із цим закінчувати, — промовила дівчина. Тоні торкнувся її плеча, ніби співчував їй. — Тільки не треба тут розводити драму, — відреагувала вона на його жест та поглянула на друга через плече.


Вони побігли вниз. Шлях був майже безперешкодний. Натрапивши на двох, Джейн швидко з ними розібралася. Одного вдарила ногою з розвороту, й його відразу відключило, а з другого зробила решето. Тоні, стоячи байдуже збоку, лише збентежено хлопав очима. Звичайно, він теж один із найкращих охоронців, але повинен визнати очевидне: реакція у цієї гарячої штучки миттєва, що робить її вдвічі небезпечнішою та привабливішою. Він важко зітхнув і помчав за Джейн, думаючи, що зараз вони точно, як дітки з двору, що грають у наздожени мене, і він уже трішки втомився бігати.


Вони опинилися на першому поверсі. Джейн зупинилася та прислухалась, щоб зрозуміти, що довкола відбувається. Було чути голоси. Чорт, сутички не обминути. Їй потрібно лише пройти повз велику залу, щоб потрапити до чорного виходу. Зараз Тоні відводиться ключова роль, він має якимось чином відволікти всіх, хто знаходиться в фойє і вижити. Вона знала, що в нього все вийде. Він трохи інфантильний, але на нього завжди можна покластися і його послужний список тому вагомий доказ. Він заслужив на ту місію, яку збирається прийняти та виконати.


Ентоні пройшов трохи далі, сів навпочіпки і почекав. Проповз пару метрів. Його тіло було напруженим, він не дозволяв собі зайвого руху. На горизонті виявилося чисто і Скотт наблизився до зали. Через пару секунд він на пальцях показав Джейн, що в залі три озброєні мужика, що стоять обличчями до виходу. А з іншого боку, тобто на вулиці, шестеро незрозумілих осіб, які виглядають як примари.


Дівчина прикусила губу, обмірковуючи план дій. Насправді інших варіантів вона не бачила, крім як прориватися. Тоні запропонував викликати допомогу, на що дівчина заперечливо похитала головою. Швидше за все вони створять багато галасу, тоді вони не зможуть застати тих зненацька, тож нехай їхні колеги залишаються на своїх місцях і нейтралізують там цих балбесів.


Скотт не спускав з неї погляду, і Джейн нарешті зважилася подати знак, що вона готова бігти. Напарник кивнув головою.


Легка й водночас гірка усмішка торкнулася її губ — мабуть, вона востаннє бачиться з ним. Були моменти, коли він поводився, як ідіот чи підліток, і виводив її із себе. Вона намагалася терпіти його тупі витівки, а тепер їй залишається лише згадувати про це. Їй стало тужливо, що вона втратить такого друга тоді, коли вони нарешті порозумілися.


Джейн змусила думки затихнути і побігла. Тоні ліквідував трьох, коли вона здолала половину шляху, потім упала на підлогу і ковзнула на спині пару метрів, наче спускалася з крижаної гірки. У цей час вона намагалася пристрелити тих, що охороняли вхід на вулиці. Двоє з них розвернулися і почали стріляти у відповідь. Скляна стіна, за якою вони знаходилися, впала дрібними осколками після першого ж пострілу. Джейн, перш ніж зникнути з поля зору, помітила, що в одного був гранатомет. Трохи далі стояли дві поліцейські машини, офіцерів не було видно, отже вони вже мертві. Трошки далі горіло перевернуте авто, в кінці вулиці вили поліцейські сирени.


Дівчина скочила на ноги. Тоні знову прожестикулював, наказуючи їй забиратися до біса. Вона розвернулась і побігла геть.


Джейн вибігла на підземну стоянку. Звичайно, там на неї чекали, але вона впоралася, не отримавши жодного поранення. І вирішила пересуватися на своїх двох до того місця, де чекав "вольво".


Вийшовши на вулицю, вона вдихнула на повні груди. З цього боку будівлі було так тихо і спокійно, що не вірилося, що всі ці перестрілки були реальними. Викинувши зброю, вона поглянула на свої руки, трохи брудні, наче вона рила землю, саджаючи квіти. Вона потерла долоні об штани і пішла вздовж дороги, потім завернула за ріг. Вона встигла перетнути проїжджу частину на миготливий помаранчевий і подивилася праворуч: з іншого боку до хмарочоса Нагасакі підїжджали ще патрульні, мабуть, офіцери з кількох відділків. Пролунав вибух, перехожі бігли хтось куди, намагаючись рятуватися Навпроти Джейн уже мчали фургони репортерів. Було б нерозумно не зняти таке. Очевидно, у вечірніх новинах сьогодні говоритимуть лише на одну тему.


"Вольво" не довелося довго шукати. Він стояв між чорним джипом та "порше" кольору мокрий асфальт. Джейн сіла за кермо, порилася в бардачку і оглянула салон, шукаючи те, що їй могли залишити. З-під пасажирського сидіння стирчала лямка сумки. Дівчина дістала її та відкрила. Усередині було три пачки грошей купюрами різного номіналу. Квиток на літак, виліт за двадцять п'ять хвилин, і документи на ім'я Стефані Шеріл. Вона ще раз зазирнула всередину, сподіваючись, що там якимось магічним чином з'явиться папка, в якій буде інструкція з порятунку Джин, але дива не сталося.


Джейн відкинулася на спинку, заплющила очі і глибоко вдихнула. Мабуть, це остання справа. Але останнє не лише для неї, а й для бізнесу Нагасакі. Він зник, дозволивши зруйнувати його добре ім'я, компанію та нерухомість. Тепер ЗМІ звернуть на Тадаші Нагасакі всю увагу, копатимуть під нього, доки не дістануться істини. Коли правда відкриється, шляху назад не буде ні для кого.


Джейн повернула ключ. Мотор "Вольво" забурчав, і через кілька секунд колеса повернулися. Автомобіль рушив із мертвої точки та, зманеврувавши, влився в потік машин, а потім прискорився.