Блог
Всі
От начала и бесконечно
Особисте, Думки вголос, Цікаве
К сожалению, СБ не будет твоим домом вечно. Скорее переправочным пунктом или временным убежищем.
Однажды ты услышишь о приложении для писателей от кого угодно: друга, коллеги или от человека в маршрутке. Скачаешь это приложение себе. Ты сразу же освоишься, добавишь книгу или стих. Напишешь пару приветственных блогов, несколько раз выскажишься. Но ты не получишь сию минуту много лайков. Возможно, получишь пару комментариев. Далее ты будешь ждать подписчиков. Ты будешь злиться, потому что твою крутую книгу никто не читает. До десяти просмотров на месяц. Обидно. Ты уйдешь из сб на неопределенное время. Потом вернешься. Купишь себе продвижение. Получишь до 40 лайков и до 200k просмотров. Ты поймешь, что это работает, но тебе все равно будет этого мало.
Ты снова начнешь писать блоги. Местные к тебе привыкнут и начнут тебя лайкать. До 5 лайков на блоги. Неплохо...
Далее ты начинаешь лайкать блоги других людей, комментировать. Ты получишь отдачу. Тебе это понравится, войдешь в кураж. В конце концов, чтобы получить читалей на книгу, пойдешь читать книги других. Пусть не все к тебе вернутся, только единицы, но это позволит тебе узнать, что люди думают о твоем творчестве.
Спустя год твой акк появляется в списке "популярных", а книга попадает в "лучшие книги года". Ты старательно редактируешь работы. Тексты становятся все лучше. Ты и сам это чувствуешь. Часы прочтения переваливают за 1k. Тебя постигает мысль, что тебя на самом деле читают. Но сам уже развиваться на сб не можешь, словно здесь стало мало пространства. Ты вырос как творческая личность. Да, за год ты значительно вырос. И ты уже знаешь, что чтобы заработать признание, нужно трудиться и вкладывать в себя денежки.
Но все равно, что даст еще одна реклама? Новые просмотры. Тебя это устраивает? Да зачем тебе они, если у тебя уже миллион просмотров.
На самом деле, ты хочешь большего. Компенсацию за свое время. Ты хочешь, чтобы твои книги работали, чтобы твое любимое дело приносило, хоть мизерный, но доход.
Ты идешь на другой сайт. Твою заявку одобряют. Спустя пару недель на СБ остается 5-10 глав книги. Теперь твоя основная деятельность происходит на другом ресурсе. По сути СБ тебе уже не нужен, но ты иногда возвращаешься. Это приложение дало тебе больше, чем ты думаешь. Оно научило тебя работать каждый день. Благодаря ему ты понял, что ты пишешь хорошо, что твои книги не такие уж плохие, что их читают и будут читать. СБ тебя вдохновило на новые свершения, заставило поверить в себя. И естественно, ты будешь сюда возвращаться спустя неделю, месяц или год.
Новини
Привіт.
На аркуші до 21 лютого триває прийом оповідань на конкур "Міфи серед нас".
Вже поданих більше 270 робіт.
Ще є трохи часу, щоб написати до 3 оповідань розміром в 5 тис знаків.
Сторінка конкурсу
https://arkush.net/news/2406
Можна подавати старі оповідання, які не були опубліковані на сайті, де проводиться конкурс 😀
Що відбувається у темряві?
Новини, Цікаве, Думки вголос
Всім привіт.
Опублікувала оповідання, яке писала на конкурс "Що відбувається у темряві?», який завершився 5 лютого.
Брала участь через те, що потрібно було як автору подати хоч якісь ознаки життя, бо оновлень останнім часом від мене ніяких, як і активності.
Писала про те, від чого тужать наші серця, що відбувається навколо. Хоч і доволі важко лягало на аркуш кожне слово.
Отримала чимало хороших відгуків, тому й запрошую вас почитати. ❤️
https://www.surgebook.com/amy_skeeter/book/neprohaniy-gist
4
177
Книги
Всі
Вірші
Всі
Роздуми
Хіба ж я письменник? -
Збентежено запитаєте ви.
В прозі моїй мають бути люди,
Коли там одні лиш чорти.
Письменники пишуть про Силу,
Перемогу добра над вічним злом.
Я ж пишу, що бажаю,
І в героїв моїх вічний облом.
Творю я у старих жанрах,
Які одиниці читають по суті.
Теми чіпаю складні,
І трагедії зазвичай сильно роздуті.
Нажаль не виходить у мене,
Достойний уваги твір написати.
Хто ж я тоді насправді
І чому митцем себе важко назвати?
12
6
163
Пародія
Прочитав я нещодавно умні речі,
Серце кров'ю облилось.
Не розумію: чи поет то, чи філософ,
Чи зовсім безнадійний хтось.
Написав вірша отого,
Де алегорії заховані в рядки.
Де від надмірно трагічного й сумного,
Вигоряють книжні сторінки.
По життю ти йдеш,
Низько голову спустивши.
Може, краще думать треба,
Про веселе, щоб раптом не зітлів ти?
Драми й так нам вистачає,
Й трагедії ці нескінченні за вікном...
Тіло теж свій ліміт має,
Душа не заспіває, якщо різать її склом.
11
4
272
Шопозомбік
Часом сняться мені дивні сни,
Де я все і всьо купую.
Нові лапті, штані, килими,
А що грошей нема, то і не турбує.
Щодня беру щось собі нове,
Намисто, часики чи сумку від Луї Вітон.
В Віки Бекхем плаття чарівне,
І дарма, що вигляд в ньому маю як бідон.
Наберуся я кредитів в усяких Мані вео.
Начхати, що нічим віддавать.
Куплю авто та зареєструю його в МРЕВо.
Та буду по дорогах день і ніч гасать.
Люблю й побігать, й пішки походить,
Тому кросівки заказать нагально.
Здоровий глузд фальцетом вже пищить,
Новенький спортивний костюм - теж актуально.
О Боже, цьому ні кінця, ні краю!
Що ж залишається робить?
Про нову шляпу все давно мічтаю...
А в думках — купить, купить, купить...
Іноді закрадається дурна мисля,
Що може досить купувати?
На кредитках мінус, клята чорна полоса...
А борги вже вище хати.
Та що це я таке говорю?
Нещодавно в планах були нові двері.
Інтерьер обов'язково обновлю,
До лампочки оті фінансові потєрі.
10
3
205