До гетьманів великих, до слави України...

Андрій Лісовий

Часи славні там, де й славнії гетьма́ни, Що хоругви піднімали з-за вогнів гармати, Це біля їх могил стоять і храми, і прочани, Бо колисали Україну - як самого Бога мати. Вся перша слава - ге́тьману Богдану, Що духом волі поокроплював мечі, Що сліпо ввірив в сладкую оману, Яку співали царські палачі... У храмах зло́тих гетьмана Івана На віки вписані священні імена, Та все ж кровить поранена Полтава, І не приходить до Батурина весна... Прийнявши про́ху вольну від народу, Й наслідуючи славу прадіді́в Павло Вкраїні да́рує свободу Й воює з-поміж воїнів рядів... Така то слава наша в України, Прийня́та нами із самих небес: Свої була́ви - і свої ж руїни, Свої дари сред дариних чудес...

2021-02-03 08:13:23

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Вірш чудовий з хорошим змістом. (Трошки читати незручно, на фоні багато білого, і букви білі зливаються з фоном)

Відповісти

2021-05-08 17:41:26

1

Андрій Лісовий

@Лео Лея Щиро дякую!

Відповісти

2021-05-09 07:25:50

1

Рутенія

Дуже чудовий вірш! ❤️

Відповісти

2022-10-27 10:01:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2085

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1425