Вірші
Всі
Зустрічі діжду
Сплітаю в коси радість й тугу, сплітаю смуток й втіху.
Коли болить, мовчу. Кажу собі:"Ти дихай.
Усе мине. Пройде, забудеться і стихне."
Самообман. Пам'ять не затихне!
Вона ночами явиться думками.
І я плету косу тремтливими руками.
Десь за селом завиє вовк на місяць срібний.
Ніч — це його мати рідна.
Сплелась журба з любов'ю сивиною.
Я досі згадую і плачу за тобою,
мій вірний друже. Я дочекаюся хвилини,
коли засну вічним сном у домовині,
і ми зустрінемося знову, на небесах.
Як добре, що ти не бачиш весь цей жах.
Тобі тепер спокійно. А я страждаю, та живу.
Сплела косу. Зустрічі діжду...
1
0
198
Якби..
Якби я вірила у диво, то жити було б легше безумовно.
Та опинившись віч-на-віч на полі бою,
безстрашно кидаюся назустріч ворогу.
Колись за свою віру заплатила дорого,
тому тепер я вірю тільки в себе.
Мені нічиїх жалощів не треба.
Я витримаю біль, пронесу свій тягар на плечах.
І краще смерть, аніж ганебна втеча!
І краще самогубство, ніж стидкий полон...
Мій янгол охоронець приходить в сон,
щоб повернути втрачену надію й віру.
Але я йому не вірю...
Я втратила надію в диво.
Проте не схилю в рабстві спину,
бо краще смерть, бо краще смерть...
1
0
196
Не забудемо...
Співають словами війни чорні птахи.
Чекають на сина вдома старенькі батьки.
За обрій заходить сонце в кривавих тонах.
Ніколи не забудуть люди побачений жах.
Здригається земля під звуки гранат,
та вже не здригнеться в руках у воїна автомат.
Хтось віддає своє життя за вільну країну,
хтось тихо молиться, ховаючись у руїнах.
Хтось більше не зустріне світанок з коханим.
На згадку в когось залишаться рани...
Діти ростимуть без батьків сиротами.
Хіба можна домовлятись з такими катами?
Ви знищили безліч життів — і радієте.
А ми зберегти свободу воліємо!
Ніколи братами з вбивцями не будемо.
Не пробачимо. Помстимось. Не забудемо!
1
0
290
