Україна , Київ - зона 010

Зима. 15 грудня 2143 року.

На вулицях мегаполісу тихо , людей евакуювали , оскільки небезпека дійшла до червоного рівня.
Загін рятувальників прочісував кожну вулицю та будинок , але нічого і нікого не могли знайти.
У новинах говорили про те, що втекли піддослідні монстри, рятувальники дізнавшись про це відразу вирушили на допомогу.
Серед засніжених будинків проходила дівчина, вона була у загоні рятувальників.
Перевіряючи чергову порожню квартиру, вона зітхнула і по рації набрала партнера.

- Кайл прийом, ти чуєш?

- На зв'язку, ти де? - почувся грубий чоловічий голос.

– На вулиці весняна 43, квартира 20 , під'їзд перший – відповіла вона розглядаючи картини.

- Як ситуація?

- Тихо як у морзі – важко видихнула дівчина, присівши на крісло у вітальні.

- Гаразд, зараз приїду і тихо не буде

- Добре, відключаюся - з усмішкою промовила вона.

Дівчина відкинулася на м'яку спинку крісла і не поспішаючи розглядала шпалери в блідо-блакитну квіточку, десь під стелею вони були трохи здерті та з пліснявою, інтер'єр був досить старуватий, було відчуття ніби це квартира з вісімдесятих років.
Старий запорошений килим на підлозі лежав і чекав своєї смерті, його колір вже став блідим та непомітним.
Дерев'яна підлога тихо поскрипувала від старості.
Квіти в горщиках перетворилися на сухе сміття.

- Холодно... - почувся тихий хрипкий голос з боку вулиці.

По спині дівчини , пробігли холодні мурашки.
Повільно підвівшись, вона підійшла до вікна.
Побачивши бридке тіло, схоже на згорблену стару бабку, але з довгими руками які тяглися по землі, величезним ротом із сотнею гострих зубів, з його спини стирчали шипи, ноги були величезними та нагадували копита.
Зібравшись з думками та подолавши страх, вона стиснула руку в кулак, на руці з'явилося блакитне полум'я.
Взявши рацію в руку дівчина сказала:

- Прийом, Кайл ти тут?

- На зв'язку, що таке?

- Я бачу об'єкта номер два, опис об'єкта: довгі руки, гострі зуби з величезним ротом, величезні копита та згорблене тіло, поводиться спокійно не проявляючи агресивності

- Не з'являйся перед ним і особливо не впускай у квартиру, він проявляє агресію лише тоді коли бачить когось, я вже поруч

- Слухаюсь, відключаюсь

Полум'я повільно згасло, вона зачинила вікна шторами , та зачинила двері.
Сівши знову в крісло дівчина просто рахувала кожну секунду до приходу партнера.
Хрипкий голос монстра наближався до під'їзду й вона це чула, її серце почало стукати сильніше від страху.

- Кайле , швидше ... - Пошепки сказала вона дивлячись то на закрите вікно, то на замкнені двері.

- Мне...холодно...- знову пролунав хрипкий голос уже біля квартири.

- Пиздець...- тихо сказала дівчина, зітхнувши та вставши з крісла пішла шукати де сховатися.

- Пусти ... пусти ... - продовжував говорити монстр почавши дряпати двері.

- Прийом, Деллі ти тут? - Вимовилося з рації.

Почувши , що все-таки хтось є в квартирі, монстр почав мало не рвати двері.
Серце дівчини пішло у п'яти.

- Як ти блять , не вчасно! - сказала вона відповівши на запитання - Прошу дай мені можливість захиститися, мені потрібно використати силу

- Дозволяю, але будь обережна, я вже заїхав у вулицю

- Чекаю

Відключившись, вона зрозуміла, що стало тихо, занадто тихо.
Сховавшись за крісло, Делліріан зняла рукавички і приготувалася до бійки.
І тут уже в кімнаті пролунав цей голос:

- Холодно ... еда ... - Його руки продовжували волочитися за ним.

Монстр підійшов до вікна, зірвавши фіранки він лише сердито захрипів і повернувся у бік крісла.
Вони зустрілися поглядами.

- Дідько ... - тихо та злякано промовила вона повільно вставши і на її руках відразу з'явилося блакитне полум'я - Тільки спробуй напасти ...

- Едааа - сказав він , на його так званому обличчі, з'явилася величезна усмішка, яка оголювала гострі зуби, з рота почала текти слина.

- Ми це ще подивимося, виродку

Блакитний вогонь оточив руки Делліріан, його яскраве світло освітлювало кімнату, наче єдина надія на порятунок. Вона стояла перед монстром, очі її сяяли рішучістю, а серце билося в унісон із полум'ям.
Монстр ступив уперед, його величезні копита почали чавити підлогу, а гострі зуби блиснули у світлі. Він підняв руку, готовий до атаки.
Її впевнений погляд не сходив з монстра , дівчина ніби намагалася знайти його слабке місце.
Сутичка почалася.
Монстр , випускав свої гострі шипи, але Делліріан вміло ухилялася і контратакувала потужними ударами вогню. Її рухи були граціозними та небезпечними , немов танець смерті, в якому кожен крок був вивіреним до міліметра.
Повітря наповнилося запахом гару та свистом енергії, тоді як кімната перетворювалася на поле битви. Меблі ламалися, стіни тріскалися під натиском сил, скло летіло скрізь , але Делліріан та монстр не здавалися.
Нарешті, після серії потужних ударів, монстр упав на підлогу, його тіло від її вогню , ледь помітно трусилось , а з ран лилась чорна густа кров.
Делліріан опустилася на коліна, втомлена але задоволена. Вона дивилася на свою роботу, відчуваючи змішання полегшення та легкого болю від перевантаження сили.
І тут, у дверях, з'явився Кайл. Він глянув на розбиту квартиру , а потім на Деллі , його обличчя виражало страх , гордість та повагу. Він підійшов до неї та допоміг підвестися.

- Молодець, тепер потрібно відвезти його в лабораторію - сказав чоловік, розглядаючи дівчину з ніг до голови.

- Так ... я втомилася , потрібно буде відпочити - з легкою посмішкою промовила вона подивившись на чоловіка - Як тобі ідея провести час разом?

- Із задоволенням , син проти не буде?

- Ооо він тільки радий , що його мати щаслива

У той момент, коли все вже здавалося вирішальним , монстр підвівся з останніх сил.
Дівчина не встигла відреагувати, коли його кігті вцепились в її бік залишивши велику рану.
Вона впала на коліна, а в очах було видно всю біль. Кайл, який стояв поряд, з жахом дивився на те, що відбулось але реакція була миттєвою. Він зосередив всю свою силу та миттєво проникнув усередину монстра. Його руки стиснулися в кулаки, та з диким ревом монстр розірвався на шматки, залишивши лише залишки тіла на підлозі та стінах.
Чоловік підняв дівчину на руки і швидко поніс до машини, серце билося так сильно, що здавалося, ніби воно вирветься з грудей.
Він поклав її на заднє сидіння й швидко сів за кермо. Делліріан лежала накрита його теплою курткою.
Її обличчя стало бліде від втрати крові, але очі були сповнені силою та рішучістю.

- Ми їдемо в лабораторію - сказав Кайл, його голос звучав спокійно, але всередині була буря емоцій - Ти виживеш Деллі , я обіцяю

І він натиснув на педаль газу, машина поїхала швидше , залишаючи позаду зруйновану квартиру та рештки монстра.

- Кайл ... - тихо промовила дівчина намагаючись не засинати , та не відпустити рану.

- Все буде добре ... все буде добре - повторював чоловік їхавши якнайшвидше.

- Я хочу попросити...

- Проси , що завгодно, тільки живи чорт забирай...

- Якщо не виживу, потурбуйся про мого хлопчика  ... - із засмученою усмішкою сказала вона - Я завжди мріяла народити сина, він так схожий на мене ... хаха Кайл, чому мені так боляче? Він мабуть хвилюється...

- Не говори дурниці, ти житимеш, я не відпущу тебе і Олег буде щодня бачити яка його мама сильна й розумна жінка, не думай про погане , з ним зараз перша Сирена значить він у безпеці , ти ж знаєш що він сильний - говорив він намагаючись приховати біль усередині.

- Хотілося б вірити...та дівчинка...вона мені подобається

Кайл мовчки кивнув у відповідь на слова Делліріан, його очі були наповнені сльозами та страхом. Він стиснув кермо ще міцніше і прискорився, прагнучи доставити її до лабораторії якнайшвидше.
Шлях був довгим та напруженим. Делліріан трималася свідомістю, упираючись волею в біль та слабкість. Її очі час від часу заплющувалися, але вона боролася, щоб залишатися на зв'язку з реальністю.
Нарешті вони прибули до лабораторії. Кайл зупинив машину біля входу, медики відразу вискочили, щоб допомогти дівчині. Вони несли її на ношах у середину, де на неї чекала команда хірургів та інших лікарів.
Операція була довгою та складною. Кайл сидів у залі очікування, що хвилини молився за її порятунок.
Години тягнулись повільно, наче кожна хвилина була цілою вічністю. Нарешті, двері операційної відчинилися, лікар вийшов. В його очах було щось, що змусило серце Кайла стиснутись.
Але що трапилося далі, залишалося загадкою.