Розділ 2
Літо. 20 липня 2168 рік
- Олеже! - Кричала дівчина підбігши до хлопця.
Її рожеве волосся легко розліталося від вітру, надаючи ніжного та повітряного образу.
Легка бузкова сукня надавала їй граціозності і деякої цікавості.
Яскраві янтарні очі блищали від щастя чи від сонця, хлопець так і не зрозумів.
Повернувшись на своє ім'я він лише посміхнувся, обійнявши подругу.
Сам він ходив з коротко постриженими скронями та зачесаним каштановим волоссям.
Його величний малахітовий колір очей відображав його привабливу та сильну натуру.
Одягнений у чорну майку , сірі спортивні штани, та на ногах чорні берци.
- Елі , що трапилося? - Запитав він погладжуючи дівчину по волоссю.
- Ти вже чув новину?
- Вона мені вуха вже продзижчала - з усмішкою промовила Аріна.
Перлинно-білий колір довгого волосся, білі як сніг кольором очі.
Одягнена у світлі джинси з високою посадкою та у сіру коротку футболку.
Взута в білі кеди.
- Ну , то що за новина? – поцікавився він.
– До нас їдуть новенькі із зони-227 – дала відповідь Еліна.
- Вони билися проти багатьох монстрів і навіть їздили закордон допомагаючи людям - додала Аріна забравши подругу від хлопця.
- Хм ... - замислився він. - Вони приїдуть і нам допомагати? Навіщо?
- Ти не знав? - здивувалася Аріна.
- Ні , не знав , а звідки вони?
- Ці рятувальники колись були створені в лабораторії у Вінниці, там створюються найкращі й сильні люди , ти ж наче теж звідти? - промовила Еліна.
- Так, звідти , що ще чули? - Запитав Олег, відчуваючи цікавість.
- Тільки те , що їх має бути троє , одна дівчина та двоє хлопців – відповіла Аріна.
- Ходімо готуватися! Нам багато потрібно встигнути - з усмішкою промовила Елі та взявши друзів за руки потягла у бік бази.
База розташовувалась на височині , оточена густим лісом. Високі металеві ворота захищали вхід, а поряд з ними стояли два потужні охоронні роботи.
Комплекс включав кілька будівель, з'єднаних критими переходами. Найбільша будівля була командним центром, оснащеним новітніми технологіями та панорамними вікнами, що відкривали вид на ліс та річку, яка протікала неподалік.
Коли Олег, Еліна та Аріна увійшли до головної будівлі, вони одразу відчули хвилювання. У холі вже кипіла підготовка до прибуття новеньких. Головний бази, суворий та уважний чоловік середніх років із сивими скронями та пронизливими блакитними очима, роздавав вказівки.
За годину над базою пролунав гул двигунів. Усі підняли голови та побачили, як до бази наближається великий транспортний літак. Він м'яко приземлився на смужку, і через кілька хвилин відкрилася рампа.
Першою вийшла дівчина. Її темно-каштанове волосся, довге нижче сідниць, плавно майоріло на вітрі. Яскраві зелені з бірюзовим відтінком очі досліджували оточення з цікавістю. Вона була середньої комплекції, з впевненою ходою та легкою усмішкою на губах. Її звали Ріяна.
Слідом за нею вийшов хлопець з чорним, коротко остриженим волоссям і чорними очима , які нагадували темну ніч. Його атлетична постать виділялася навіть крізь форму. То був Тимур.
Замикав гурт ще один хлопець. Його срібне волосся було закладене в хвіст, підкреслюючи незвичайний колір очей — сіро-фіолетове , шрам на правому оці та шиї показував його сильну натуру.
Атлетична статура говорила про те, що він не раз брав участь у битвах. Його звали Лук'ян.
Олег, Еліна та Аріна підійшли ближче. Першим заговорив Олег:
- Вітаю! , Мене звуть Олег , ми раді вас бачити на нашій базі , хочу вас познайомити спочатку з моєю командою - з посмішкою сказав хлопець показавши рукою на дівчат - Це Еліна - сказав він показавши на дівчину з рожевим волоссям - А це Аріна - розповів він показавши на дівчину з білими волосся.
- Вітаю , дуже приємно познайомитися - відповіла Ріяна, простягаючи руку - Я Ріяна, а це Тимур та Лук'ян - відповіла вона показавши хлопців.
- Приємно познайомитись - усміхнулася Еліна - Ми чули про ваші подвиги , сподіваємось, ви зможете поділитися своїм досвідом.
- Обов'язково - кивнув Тимур.
- Ласкаво просимо на базу - додала Аріна - Ходімо, покажемо вам, де ви житимете і працюватимете
Вони увійшли до просторого холу командного центру, який був оформлений у сучасному стилі з елементами футуризму. Стіни були прикрашені екранами, які відображали різні дані та карти, а центральну частину займав великий круглий стіл для нарад.
- Це наш командний центр - пояснив Олег, провівши новеньких по приміщенню - Тут ми збираємось для обговорення планів та важливих операцій.
- Вражає - зазначив Лук'ян, оглядаючи високотехнологічне обладнання
- Ідіть за нами - запросила Еліна, ведучи групу до житлового сектору.
Вони пройшли довгим коридором, освітленим м'яким світлом, та зупинилися біля дверей, кожна з яких була позначена іменами новеньких.
- Ось ваші кімнати - сказала Аріна відчиняючи двері - Ви можете розміститися та відпочити після дороги , ми зберемося тут за годину, щоб провести екскурсію базою , обговорити майбутні завдання та взагалі познайомитись
Рятувальники подякували їм і розійшлися по своїх кімнатах, щоб розпакувати речі й трохи прийти до тями після довгого шляху.
За годину вони знову зустрілися у холі. Олег, Еліна та Аріна вже чекали на них.
- Сподіваюся, ви встигли трохи відпочити - сказав Олег - Ходімо, покажемо вам наші тренувальні зони та лабораторії
Група попрямувала до тренувального комплексу, який включав як закриті, так і відкриті майданчики для тренувань. На вулиці знаходився полігон для бойових навчань, оточений високими безпековими стінами.
- Тут ми відпрацьовуємо бойові навички та тактику - пояснила Еліна - Ви можете приєднатися до наших тренувань коли забажаєте
- Схоже, тут у вас серйозно - зауважив Тимур, оглядаючи тренувальні установки.
- Ми намагаємося бути готовими до будь-яких несподіванок - відповіла Аріна - Тепер ходімо до лабораторій
Вони пройшли до наступного будинку, де розташовувалися лабораторії та дослідницькі відділи. Тут працювали вчені та інженери, створюючи нові технології та покращуючи існуючі. В одній із лабораторій вирувала робота над новим проектом, і співробітники були занурені у свої завдання.
- Це серце наших наукових розробок, - сказав Олег - Тут створюються інновації, які допомагають нам у боротьбі із монстрами та захистом людей
Ріяна з цікавістю дивилася на вчених та їх роботу, кожен із них створював та вивчав багато цікавих речей.
Їй все більше хотілося послухати їх і навіть допомогти в деяких дослідженнях.
- Неймовірно, скільки ви робите - сказала вона.
- Так, наша робота багатогранна, - посміхнулася Еліна - Наші вчені намагаються знайти спосіб позбавитися цієї проблеми у світі, але результат дуже повільно йде
- Потрібно терпіння, - сказав Лук'ян.
Після екскурсії вони повернулися до командного центру, щоб обговорити найближчі плани та завдання.
- Нам доведеться багато зробити, — сказав Олег - Але для цього нам необхідно більше сили наших рятувальників
- Ми готові багато до чого -впевнено сказав Лук'ян, його сіро-фіолетові очі блиснули рішучістю.
У командному центрі панувала жвава атмосфера: всі готувалися до нової зустрічі та обговорювали плани.
У цей момент до групи підійшов чоловік середнього віку, з благородною сивиною в темному волоссі і суворим виразом обличчя. Його проникливі блакитні очі випромінювали впевненість і мудрість, набуту довгі роки служби. Він був одягнений у форму, що підкреслює його високий ранг.
- Здрастуйте, новенькі - звернувся він, привітно киваючи - Я Кайл, директор цієї бази
- Приємно познайомитись, сер - відповів Тимур , випроставшись і простягаючи руку для рукостискання.
Кайл потис руку Тимуру , а потім вітально кивнув Ріяні та Лук'яну.
- Ласкаво просимо на нашу базу, сподіваюся вам буде комфортно тут перебувати, ну, а зараз прошу до мого кабінету для розмови
Новенькі кивнули і пішли за Кайлом по коридору.
Він провів їх через кілька дверей, поки вони не опинилися перед масивними дерев'яними дверима, що вели до його кабінету.
Кабінет Кайла був просторим і світлим, з великими вікнами, що відкривали вид на ліс та річку. На стінах висіли картини та фотографії, що зафіксували важливі моменти з історії бази. У центрі кімнати стояв великий дерев'яний стіл, за яким Кайл зазвичай працював, а поруч кілька зручних крісел.
- Сідайте - запропонував він , вказуючи на крісла.
Коли всі влаштувалися, він сів за стіл та пильно подивився на новеньких.
- Я чув про ваші здобутки й високо ціную ваш досвід , тут на базі, нам потрібні люди готові до викликів
- Ми готові докласти всіх зусиль - впевнено сказав Лук'ян
- Добре - кивнув Кайл — Я хочу дізнатися більше про ваші навички, якщо ви не проти, я хотів би почути першу Ріяну
Рія почала розповідати про свій досвід і навички, приділяючи особливу увагу своїм умінням у галузі тактичного планування та бойових мистецтв. Кайл уважно слухав, роблячи позначки у своєму блокноті.
- Дуже добре - сказав він, коли вона закінчила - А тепер, ви Тимуре , розкажіть про себе
Він зі звичною йому впевненістю описав свої сильні сторони — фізичну підготовку, навички рукопашного бою та управління технікою.
- Вражаюче, - зауважив Кайл. - І, нарешті, Лук'яне, хах ви досить цікава людина - з усмішкою прокоментував він дивлячись на документацію - Не будь ти вже в команді , я б тебе віддав першій серені , їй такі люди потрібні
- Хах було б цікаво з нею познайомитись - промовив Лук'ян.
Хлопець, злегка посміхаючись, продовжив розповідати про свої навички стратегічного мислення та досвід роботи з різними видами зброї.
Кайл задоволено кивнув, коли всі закінчили.
- Чудово - підсумував він - Я впевнений, що ви будете чудовим доповненням до нашої команди , найближчими днями ми розробимо для вас індивідуальні програми тренувань та завдання. Якщо у вас є питання або пропозиції, не соромтеся звертатися безпосередньо до мене або до Олега
- Дякую, сер - хором відповіли новенькі.
- Олеже! - Кричала дівчина підбігши до хлопця.
Її рожеве волосся легко розліталося від вітру, надаючи ніжного та повітряного образу.
Легка бузкова сукня надавала їй граціозності і деякої цікавості.
Яскраві янтарні очі блищали від щастя чи від сонця, хлопець так і не зрозумів.
Повернувшись на своє ім'я він лише посміхнувся, обійнявши подругу.
Сам він ходив з коротко постриженими скронями та зачесаним каштановим волоссям.
Його величний малахітовий колір очей відображав його привабливу та сильну натуру.
Одягнений у чорну майку , сірі спортивні штани, та на ногах чорні берци.
- Елі , що трапилося? - Запитав він погладжуючи дівчину по волоссю.
- Ти вже чув новину?
- Вона мені вуха вже продзижчала - з усмішкою промовила Аріна.
Перлинно-білий колір довгого волосся, білі як сніг кольором очі.
Одягнена у світлі джинси з високою посадкою та у сіру коротку футболку.
Взута в білі кеди.
- Ну , то що за новина? – поцікавився він.
– До нас їдуть новенькі із зони-227 – дала відповідь Еліна.
- Вони билися проти багатьох монстрів і навіть їздили закордон допомагаючи людям - додала Аріна забравши подругу від хлопця.
- Хм ... - замислився він. - Вони приїдуть і нам допомагати? Навіщо?
- Ти не знав? - здивувалася Аріна.
- Ні , не знав , а звідки вони?
- Ці рятувальники колись були створені в лабораторії у Вінниці, там створюються найкращі й сильні люди , ти ж наче теж звідти? - промовила Еліна.
- Так, звідти , що ще чули? - Запитав Олег, відчуваючи цікавість.
- Тільки те , що їх має бути троє , одна дівчина та двоє хлопців – відповіла Аріна.
- Ходімо готуватися! Нам багато потрібно встигнути - з усмішкою промовила Елі та взявши друзів за руки потягла у бік бази.
База розташовувалась на височині , оточена густим лісом. Високі металеві ворота захищали вхід, а поряд з ними стояли два потужні охоронні роботи.
Комплекс включав кілька будівель, з'єднаних критими переходами. Найбільша будівля була командним центром, оснащеним новітніми технологіями та панорамними вікнами, що відкривали вид на ліс та річку, яка протікала неподалік.
Коли Олег, Еліна та Аріна увійшли до головної будівлі, вони одразу відчули хвилювання. У холі вже кипіла підготовка до прибуття новеньких. Головний бази, суворий та уважний чоловік середніх років із сивими скронями та пронизливими блакитними очима, роздавав вказівки.
За годину над базою пролунав гул двигунів. Усі підняли голови та побачили, як до бази наближається великий транспортний літак. Він м'яко приземлився на смужку, і через кілька хвилин відкрилася рампа.
Першою вийшла дівчина. Її темно-каштанове волосся, довге нижче сідниць, плавно майоріло на вітрі. Яскраві зелені з бірюзовим відтінком очі досліджували оточення з цікавістю. Вона була середньої комплекції, з впевненою ходою та легкою усмішкою на губах. Її звали Ріяна.
Слідом за нею вийшов хлопець з чорним, коротко остриженим волоссям і чорними очима , які нагадували темну ніч. Його атлетична постать виділялася навіть крізь форму. То був Тимур.
Замикав гурт ще один хлопець. Його срібне волосся було закладене в хвіст, підкреслюючи незвичайний колір очей — сіро-фіолетове , шрам на правому оці та шиї показував його сильну натуру.
Атлетична статура говорила про те, що він не раз брав участь у битвах. Його звали Лук'ян.
Олег, Еліна та Аріна підійшли ближче. Першим заговорив Олег:
- Вітаю! , Мене звуть Олег , ми раді вас бачити на нашій базі , хочу вас познайомити спочатку з моєю командою - з посмішкою сказав хлопець показавши рукою на дівчат - Це Еліна - сказав він показавши на дівчину з рожевим волоссям - А це Аріна - розповів він показавши на дівчину з білими волосся.
- Вітаю , дуже приємно познайомитися - відповіла Ріяна, простягаючи руку - Я Ріяна, а це Тимур та Лук'ян - відповіла вона показавши хлопців.
- Приємно познайомитись - усміхнулася Еліна - Ми чули про ваші подвиги , сподіваємось, ви зможете поділитися своїм досвідом.
- Обов'язково - кивнув Тимур.
- Ласкаво просимо на базу - додала Аріна - Ходімо, покажемо вам, де ви житимете і працюватимете
Вони увійшли до просторого холу командного центру, який був оформлений у сучасному стилі з елементами футуризму. Стіни були прикрашені екранами, які відображали різні дані та карти, а центральну частину займав великий круглий стіл для нарад.
- Це наш командний центр - пояснив Олег, провівши новеньких по приміщенню - Тут ми збираємось для обговорення планів та важливих операцій.
- Вражає - зазначив Лук'ян, оглядаючи високотехнологічне обладнання
- Ідіть за нами - запросила Еліна, ведучи групу до житлового сектору.
Вони пройшли довгим коридором, освітленим м'яким світлом, та зупинилися біля дверей, кожна з яких була позначена іменами новеньких.
- Ось ваші кімнати - сказала Аріна відчиняючи двері - Ви можете розміститися та відпочити після дороги , ми зберемося тут за годину, щоб провести екскурсію базою , обговорити майбутні завдання та взагалі познайомитись
Рятувальники подякували їм і розійшлися по своїх кімнатах, щоб розпакувати речі й трохи прийти до тями після довгого шляху.
За годину вони знову зустрілися у холі. Олег, Еліна та Аріна вже чекали на них.
- Сподіваюся, ви встигли трохи відпочити - сказав Олег - Ходімо, покажемо вам наші тренувальні зони та лабораторії
Група попрямувала до тренувального комплексу, який включав як закриті, так і відкриті майданчики для тренувань. На вулиці знаходився полігон для бойових навчань, оточений високими безпековими стінами.
- Тут ми відпрацьовуємо бойові навички та тактику - пояснила Еліна - Ви можете приєднатися до наших тренувань коли забажаєте
- Схоже, тут у вас серйозно - зауважив Тимур, оглядаючи тренувальні установки.
- Ми намагаємося бути готовими до будь-яких несподіванок - відповіла Аріна - Тепер ходімо до лабораторій
Вони пройшли до наступного будинку, де розташовувалися лабораторії та дослідницькі відділи. Тут працювали вчені та інженери, створюючи нові технології та покращуючи існуючі. В одній із лабораторій вирувала робота над новим проектом, і співробітники були занурені у свої завдання.
- Це серце наших наукових розробок, - сказав Олег - Тут створюються інновації, які допомагають нам у боротьбі із монстрами та захистом людей
Ріяна з цікавістю дивилася на вчених та їх роботу, кожен із них створював та вивчав багато цікавих речей.
Їй все більше хотілося послухати їх і навіть допомогти в деяких дослідженнях.
- Неймовірно, скільки ви робите - сказала вона.
- Так, наша робота багатогранна, - посміхнулася Еліна - Наші вчені намагаються знайти спосіб позбавитися цієї проблеми у світі, але результат дуже повільно йде
- Потрібно терпіння, - сказав Лук'ян.
Після екскурсії вони повернулися до командного центру, щоб обговорити найближчі плани та завдання.
- Нам доведеться багато зробити, — сказав Олег - Але для цього нам необхідно більше сили наших рятувальників
- Ми готові багато до чого -впевнено сказав Лук'ян, його сіро-фіолетові очі блиснули рішучістю.
У командному центрі панувала жвава атмосфера: всі готувалися до нової зустрічі та обговорювали плани.
У цей момент до групи підійшов чоловік середнього віку, з благородною сивиною в темному волоссі і суворим виразом обличчя. Його проникливі блакитні очі випромінювали впевненість і мудрість, набуту довгі роки служби. Він був одягнений у форму, що підкреслює його високий ранг.
- Здрастуйте, новенькі - звернувся він, привітно киваючи - Я Кайл, директор цієї бази
- Приємно познайомитись, сер - відповів Тимур , випроставшись і простягаючи руку для рукостискання.
Кайл потис руку Тимуру , а потім вітально кивнув Ріяні та Лук'яну.
- Ласкаво просимо на нашу базу, сподіваюся вам буде комфортно тут перебувати, ну, а зараз прошу до мого кабінету для розмови
Новенькі кивнули і пішли за Кайлом по коридору.
Він провів їх через кілька дверей, поки вони не опинилися перед масивними дерев'яними дверима, що вели до його кабінету.
Кабінет Кайла був просторим і світлим, з великими вікнами, що відкривали вид на ліс та річку. На стінах висіли картини та фотографії, що зафіксували важливі моменти з історії бази. У центрі кімнати стояв великий дерев'яний стіл, за яким Кайл зазвичай працював, а поруч кілька зручних крісел.
- Сідайте - запропонував він , вказуючи на крісла.
Коли всі влаштувалися, він сів за стіл та пильно подивився на новеньких.
- Я чув про ваші здобутки й високо ціную ваш досвід , тут на базі, нам потрібні люди готові до викликів
- Ми готові докласти всіх зусиль - впевнено сказав Лук'ян
- Добре - кивнув Кайл — Я хочу дізнатися більше про ваші навички, якщо ви не проти, я хотів би почути першу Ріяну
Рія почала розповідати про свій досвід і навички, приділяючи особливу увагу своїм умінням у галузі тактичного планування та бойових мистецтв. Кайл уважно слухав, роблячи позначки у своєму блокноті.
- Дуже добре - сказав він, коли вона закінчила - А тепер, ви Тимуре , розкажіть про себе
Він зі звичною йому впевненістю описав свої сильні сторони — фізичну підготовку, навички рукопашного бою та управління технікою.
- Вражаюче, - зауважив Кайл. - І, нарешті, Лук'яне, хах ви досить цікава людина - з усмішкою прокоментував він дивлячись на документацію - Не будь ти вже в команді , я б тебе віддав першій серені , їй такі люди потрібні
- Хах було б цікаво з нею познайомитись - промовив Лук'ян.
Хлопець, злегка посміхаючись, продовжив розповідати про свої навички стратегічного мислення та досвід роботи з різними видами зброї.
Кайл задоволено кивнув, коли всі закінчили.
- Чудово - підсумував він - Я впевнений, що ви будете чудовим доповненням до нашої команди , найближчими днями ми розробимо для вас індивідуальні програми тренувань та завдання. Якщо у вас є питання або пропозиції, не соромтеся звертатися безпосередньо до мене або до Олега
- Дякую, сер - хором відповіли новенькі.
Коментарі