Не втрачено

Аня Коритна

Ще не все втрачено у цьому світі, Якщо є люди яким ти віриш. З якими готовий весь світ обійти І кожну хвилину поруч бути. Ще не все втрачено у цьому світі, Якщо хлопчина дівчині дарує квіти. Ні, не букети з ста троянд, А польову ромашку, як симпатії прояв. Ще не все втрачено у цьому світі, Якщо люди дотримують обіцянок. Так, не завжди, але ж буває таке, Коли людина ради тебе на край світу піде. Ще не все втрачено у цьому світі, Якщо поважають батьків діти. При зустрічі міцно обіймають І дорогу до батьківського дому не забувають. Ще не втрачено у цьому світі. Якщо вчать моралі у рідній сім'ї. Коли батько сина вчить дівчат поважати, А мати доньку - почуття не використовувати. Ще не все втрачено у нашому світі, Якщо є ми - ті що гуляють по квітах. По квітах вірності, правди і доброти, І не будемо звертати з них нікуди.

2018-07-13 17:15:35

2

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5464

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4546