Надія
Здавалося, що час застиг. Стрілки на годиннику не мали наміру рухатися швидше, а що робити і куди йти дівчина просто не могла придумати. Її роздуми перервав звук дверей, що відкриваються, Ді повернулася і побачила на порозі молоду красиву жінку.
— Привіт Діано, я така рада, що з тобою все в порядку.
— Вибачте... А ми хіба знайомі?— Голос дівчини був твердий як ніколи, вона намагалася не видавати тривоги.
— Вибач, я маю представитися. Мене звуть Майя, і я дуже давно тебе шукала.— Жінка підійшла і сіла на коліна біля стільця, в який втиснулася Діана.
— Напевно, ти вже зрозуміла, що не є звичайною дитиною?
Ді здивовано підняла брову і спробувала відсторонитися, але це їй загрожувало падінням з стільця.
— Не вашими молитвами, але так і це коштувало мені моєї родини, — розмовляючи дівчина стиснула руки в кулаки.
Незважаючи на те, що її родина не була взірцем терплячої та люблячої, все ж таки вони були сім'єю.
— Якщо хочеш у всьому розібратися підемо зі мною, тут небезпечно залишатися, із заходом на тебе знову відкриють полювання і цього разу не впевнена, що ти сама впораєшся.— Голос жінки був впевненим, серйозним і водночас м'яким. Вона доторкнулася до руки Діана і та відчула безпеку, що походить від співрозмовниці.
—Добре, тільки мені потрібно зібрати свої речі.— Погодилась дівчина і вже встала зі стільця та зробила декілька кроків у бік шафи, коли її дії перебила незнайомка.
—Не варто,— схопивши Діану за руку продовжила жінка,— в них може бути прихована чорна .., загалом все що тобі знадобитися у нас є, а ось це миле створення— Майя потяглася до тхора і погладила,— можеш узяти.
— Привіт Діано, я така рада, що з тобою все в порядку.
— Вибачте... А ми хіба знайомі?— Голос дівчини був твердий як ніколи, вона намагалася не видавати тривоги.
— Вибач, я маю представитися. Мене звуть Майя, і я дуже давно тебе шукала.— Жінка підійшла і сіла на коліна біля стільця, в який втиснулася Діана.
— Напевно, ти вже зрозуміла, що не є звичайною дитиною?
Ді здивовано підняла брову і спробувала відсторонитися, але це їй загрожувало падінням з стільця.
— Не вашими молитвами, але так і це коштувало мені моєї родини, — розмовляючи дівчина стиснула руки в кулаки.
Незважаючи на те, що її родина не була взірцем терплячої та люблячої, все ж таки вони були сім'єю.
— Якщо хочеш у всьому розібратися підемо зі мною, тут небезпечно залишатися, із заходом на тебе знову відкриють полювання і цього разу не впевнена, що ти сама впораєшся.— Голос жінки був впевненим, серйозним і водночас м'яким. Вона доторкнулася до руки Діана і та відчула безпеку, що походить від співрозмовниці.
—Добре, тільки мені потрібно зібрати свої речі.— Погодилась дівчина і вже встала зі стільця та зробила декілька кроків у бік шафи, коли її дії перебила незнайомка.
—Не варто,— схопивши Діану за руку продовжила жінка,— в них може бути прихована чорна .., загалом все що тобі знадобитися у нас є, а ось це миле створення— Майя потяглася до тхора і погладила,— можеш узяти.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)