Знайомство
У непроглядній темряві, такій, що можна різати ножем, сиділа спиною до вхідних дверей, наплювавши на свою безпеку, маленька дівчинка. Вона була зовсім одна і не розуміла, що їй робити далі, адже в неї не залишилося більше нікого, крім маленького, милого білого тхора, який зараз мирно спав на її колінах. Юна леді ще не усвідомлювала, що її чекає попереду і не знала, що робити далі. Одне було ясно...
Треба дожити до світанку.
На вигляд їй було не більше десяти років, очі у неї були зелені, як два смарагда, а на плечі спадало рівне чорне, мов смола волосся.
— Діана, — почулося з-за спини.
Але дівчина навіть не ворухнулась. Вона чекала. Дихала рівно, рахуючи про себе секунди потім хвилини та часи. Ді розуміла, якщо зараз повернеться, то все буде скінчено, а їй потрібно вижити.
Треба дожити до світанку.
На вигляд їй було не більше десяти років, очі у неї були зелені, як два смарагда, а на плечі спадало рівне чорне, мов смола волосся.
— Діана, — почулося з-за спини.
Але дівчина навіть не ворухнулась. Вона чекала. Дихала рівно, рахуючи про себе секунди потім хвилини та часи. Ді розуміла, якщо зараз повернеться, то все буде скінчено, а їй потрібно вижити.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)